Білет №14.

24. Виникнення університетів на Україні. Києво-Могилянська академія.

Першими національними закладами вищого типу стали Острозька школа-академія і Києво-Могилянська академія.

Острозька слов’яно-греко-латинська академія (або «тримовний ліцей») відкрита в 1576р. князем Констянтином Остозьким(1527-1608р.) і вирізнялася високим рівнем викладання. В ній вивчали п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. І так звані вільні науки (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії). Києво-Могилянська академія, створена 1632 р. на Подолі внаслідок злиття Київської Братської та Лаврської шкіл, зібрала найбільшу кількість освічених, найкращих на той час діячів науки та культури: це і Петро Могила (опікун академії), Інокентій Гізель, Іоаникій Галятовський, Єпіфаній Славинецький, Симеон Полоцький, Лазар Баранович та інші. Усі вони зробили певний внесок у розвиток педагогічної думки, розглядали загальні питання виховання і навчання молоді, розробляли методичні рекомендації.

Курс навчання в академії тривав 12 років і поділявся на 8 класів: фару (підготовчий клас), інфиму (молодший клас), граматику, синтаксиму і вищі — поетику, риторику, філософію й богослов´я. Студенти набували філологічної підготовки, обов'язковим було знання мов: слов´янської, української літературної, церковнослов´янської, грецької, латинської, польської, оволодівали поетичним і риторичним мистецтвом, вивчали класичну грецьку та римську й частково середньовічну літератури, історію, географію, філософію й богослов´я. З часом було введено курс російської, французької, німецької та староєврейської мов, чисту й мішану математику (тригонометрію, фізику, астрономію, архітектуру), а в останні роки існування академії — класи домашньої й сільської економіки й медицини. Щороку в академії навчалося від 500 до 2000 студентів, вікових обмежень не було. У 1817 р. академію закрили, й замість неї в тому ж році було створено Київську духовну семінарію, перейменовану у 1819 р. в Духовну академію, яка припинила своє існування у 1918 р. У 1992 р. академію було відроджено як Національний університет «Києво-Могилянська академія».

25. Вимоги до педагогічної мови вчителя як складової пед.. Майстерності.

Педагогічна мова - це вміння знайти більш точне, більш цілісне, яскраве і доступне висловлення своєї думки.

Виділяють 2 види педагогічної мови:

1)монологічна(розповідь, шкільна лекція, коментування, тлумачення правил, законів, теорій)

2)діалогічна(бесіди з учнями, обмін фразами, привітаннями, дискусії, спільне обговорення проблеми).

Вимоги до педагогічного мовлення:

1) у мові вчителя завжди повинна бути наявність логічної перспективи (голосом потрібно дати натяк на продовження);

2) слід уникати довільних пауз, які пояснюються не логікою змісту, а невмінням розподілити дихання і знайти потрібне слово;

3) слід дотримуватися логічних правил усного мовлення;

4) не можна порушувати мовні такти, у мові в тексті (мовні такти - група слів які несуть смислове навантаження);

5) необхідно досконало володіти технікою мовлення - сукупність мовного дихання, тембру, дикції. модуляції і польотного голосу.

6) особливе значення слід приділяти правильності та чистоті мови (уникати діалектизму непотрібних слів, правильно ставити наголос).

7) вимога до правильного ретельному тлумаченню термінів

8)мова повинна забезпечувати повну передачу знань;

Однією зі складових культури мовлення є і якість голосу вчителя. Голос - найважливіший елемент техніки мови. Для вчителя він є основним засобом праці. Найважливішими професійними якостями голосу вчителя є благозвучність, гнучкість, польотність, витривалість.