8. Будівельна справа та мистецтво стародавніх словян.

Територія МІЖ Дніпром, Карпатами і Дупасм досить густо заселялася давньоукраїнськими племенами. Поселення розташовувались на відстані 35 км. Тут були прості будинки з дерева і глини, вкриті соломою та очеретом.Усі будівлі ховалися за земляним валом, огородженим великими гострими кілками; будували дерев'яні вежі та укріплення. Так виникали міста городища ('від слова "городити"). Звідси походить старослов'янська назва міста — град.

Животворним джерелом і основою духовної культури слов'ян була усна народна творчість, іцп -зародились н давкі часи. У чудових поетичних творах - історичних і обрядових піснях {весільних, поховальних тощо), в казках, заклинаннях, загадках, приказках, билинах — народ оспівував свою працю, любов до рідної землі, її захисників, непримиренність до несправедливості іі неправди, виливай свою радість і тугу.

Особлива сторінка духовної культури слов'ян —міфологія. Життя слов'ян великою мірою залежало від природних явищ. Вони обожнювали природу, наділяли її людськими властивостями. Особливий інтерес становитьЗбруньк-нн ідол, що с своєрідним зображенням цілого пантеону язичницьких богів.

Починаючи з II ст. н.е.. гончарне виробництво стає масовим, орієнтуючись на ринок. Особливо високим технічним рівнем відзначалась черняхівська кераміка (кожна обпалювальна піч могла одноразово пропустити близько сотні виробів). ЇЙ була притаманна висока художня якість в оформленні керамічних виробів. Керамічні вироби прикрашалися вигадливим орнаментом та зображеннями, що мали не лише естетичний, а іі магічний зміст. Окремі екземпляри є справжніми витворами декоративного мистецтва.

Важливе місце у виробничій діяльності слов'ян займала деревообробна справа. Археологічні знахідки дають підставу вважати, що токарний верстат, з'явившись у Ш—IV ст., вже не зникає: з виробництва. Деревообробленнядосягло високого рівня спеціалізації в галузі будівельної та столярної справи.

9. Київська Русь — якісно новий етап у розвитку східнослов'янської культури.

В історії Київської Русі можна виділити три послідовних" періоди:

• період виникнення та становлення й еволюції державних структур, що хронологічно охоплює кінець ЇХ - кінець X ст.;

• період найбільшого піднесення і розвитку Київської Русі (кінець X ■ середина XI ст.)

- період політичної роздробленості Київської Русі (кінець XI - середина ХШ ст.). Осипані передумови утворення східнослов'янської державності:

• на початок VIII ст. в цілому завершився процес розселення слов'ян і утворення територіально визначеним великим і малих союзів племен;

• наявність у східнослов'янських союзів племен певних локальних відмінностей у культурі іі побуті;

• поступове переростання союзів племен у племінні князівства - додержавні об'єднання більш високого рівїія, що передували появі східнослов'янської держави;

• формування на зламі 'УТІІ-ІХ ст. навколо Києва першої східнослов'янської держави, яку фахівці умовно називають Київським князівством Аскольда.

Можно виділити такі головні етапи процесу об'єднання СХІДНИХ слов'ян в одну державу:

а) створення князівства (держави) із столицею в Києві; до складу цієї держави ввійшли поляни, русИ, сіверяни, дреговичі, полочани;

б) захоплення влади в Києві новгородським князем Олегом {882 р.), під владою якого до цього перебувала частина слов'янських племен;

в) об'єднання майже всіх східнослов'янських племен в одну державу Київську Русь. Провідне місце в економіці Київської держави посідало сільське господарство, яке розпиналося

відповідно до природних умов. У лісостеповій зоні Київської Русі застосовувалась вогнево-підсічна система обробки землі, а у степовій перелогова. Землероби використовували досконалі знаряддя праці: плуг, борони, заступи, коси, серпи; вони сіяли злакові й технічні культури. Значного розвитку досягло скотарство. Зберігали своє значення мисливство, рибальство, бортництво.

Спочатку іі Давньоруській державі переважало землеволодіння ВІЛЬНИХ оощііннкісііз. а з XI ст. поступово формується і посилюється феодальне землеволодіння - вотчина, що передавалося у спадок. Важливе місце у господарстві Київської Русі займало ремесло. Цього часу було відомо понад 60 зидіе ремісничих спеціальностей. Через Давньоруську державу пролягаш; торговельні шляхи: Наприклад, «із ііаряг в греки», що з'єднували Русь із Скандинавією і країнами чорноморського басейну. У Київській Русі було розпочато карбування монет ■ срібників і злотників. У РуськїГ: державі зростала кількість міст - від 20 (ІХ-Х ст.), 32 (XI ст.) до 300 (ХШ ст.).

а) Київська Русь стала першою державою в східних слов'ян, що прискорила переростання останньої стадії розвитку первіснообщинного .'їзду в більш прогресивний феодальний: цеіі процес створив сприятливі умови для розвитку господарства та культури: М. Гпушевський стверджував: «Київська Русь є першою формою української державності»;

б) утворення КИЇВСЬКОЇ РуСІ СПРИЯЛО ЗМІЦаеННЮ обороНОЗЛОТНОеті СХІДНОСЛС В'ЯЕІС ЬКОІЧ]

населення, запобігши його фізичному знищенню і боку кочівник^;в (печенігів, пелозаів тощо);

в) сформувалася давньоруська народність на основі спільності гериторії. мої;:, культури, психічного складу;

г) Київська Русь піднесла авторитет східних слов'ян у Європі; міжнародне значення Київської. Русі полягає в тому, що вона впливала на політичні події та міжнародні відносини р Європі й Азії, на Близькому Сході; руські князі підтримували політичні, економічні, династичні зв'язки з Францією, Швецією, Англією. Польщею, Угорщиною, Норвегією, Зіза>:тІє.ю;

Л) Київська Русь започаткувала державність не тільки слов'янських, але н неслов'янських народів (угро-фІНСЬКОТо населення Півночі та ін.):

с) Київська Русь виступала східним форпостом європейського християнського світ;'; вона стримала просування орд степових кочівників, послабила їхній натиск на Візантію та країни Центральної Європи.