4.7 Особливості приготування щебенево-мастикових асфальтобетонних сумішей

 

  Щебенево-мастикові асфальтобетонні суміші виготовляють відповідно до вимог ДСТУ  Б.В.2.7-127 та за технологічним регламентом, затвердженим в установленому порядку підприємством-виробником.

До складу щебенево-мастикових асфальтобетонних сумішей окрім щебеню, піску, мінерального порошку і бітуму, або бітумополімерного в’яжучого вводять спеціальну стабілізуючу добавку, яка структурує бітум і утримує його на поверхні зерен мінеральної частини, запобігаючи його стіканню з мінеральної поверхні. За рахунок високого вмісту щебеню кубовидної форми із міцних гірських порід ( 70 -80 %) у складі мінеральної частини формується каркасна структура, яка забезпечує підвищену зсувостійкість покриття, влаштованого із такої асфальтобетонної суміші. Підвищений вміст бітуму у складі ЩМА, порівняно з традиційними гарячими дрібнозернистими асфальтобетонами, забезпечує формування на поверхні зерен мінерального матеріалу товстої плівки в’яжучого і, відповідно, високої довготривалої водостійкості та морозостійкості асфальтобетонного покриття.

основне призначення стабілізуючої добавки –  запобігати розшаруванню щебенево-мастикової асфальтобетонної суміші при її транспортуванні, укладанні і ущільненні. Завдяки наявності волокнистої добавки на поверхні зерен щебеню формуються більш товсті плівки бітуму. При приготуванні щебенево-мастикових асфальтобетонних сумішей можливо застосовувати, як стабілізуючу добавку, мінеральні, целюлозні або полімерні волокна.

При приготуванні ЩМАС погрішність дозування компонентів суміші не повинні перевищувати для щебеня ±2 %, мінерального порошку і бітуму ±1,5 %, для добавок волокон ±5 % від маси кожного компоненту.

Стабілізуюча добавка, що додається, повинна зберігатися в сухому місці і не повинна у жодному випадку вводитися в суміш у вологому стані або у формі грудок. Витрата добавки, що визначена при підборі суміші і записана в рецептурі суміші, повинна точно дотримуватися.

При приготуванні ЩМАС в асфальтозмішувачах періодичної дії для забезпечення рівномірного розподілення стабілізуючої добавки і бітуму в суміші слід дотримуватись наступної послідовності введення компонентів в змішувач:

- фракції щебеню, відсів та мінеральний порошок;

- стабілізуюча добавка (целюлозні волокна, целюлозні гранули);

- дорожній бітум або БМП.

Стабілізуючу добавку рекомендується вводити в мішалку сучасної асфальтозмішувальної установки циклічної дії на розігрітий кам'яний матеріал перед подачею до нього мінерального порошку, чи разом з ним, з наступним «сухим» перемішування протягом 15-20 с і подальшим “мокрим” перемішуванням суміші з бітумом протягом 10-30 с.

Тривалість перемішування компонентів суміші залежить від технічних параметрів змішувальної установки, ступеню зношеності лопатей змішувача. Вона повинна забезпечувати рівномірний розподіл у суміші всіх компонентів, включаючи волокна стабілізуючої добавки, і повне обволікання зерен мінерального матеріалу бітумом.

Температура нагрівання бітумів, модифікованих добавками, і мінеральних матеріалів, при приготуванні на їх основі ЩМАС, залежить від марки прийнятого в’яжучого і призначається у відповідності з вимогами, що висуваються до температурних режимів приготування традиційних гарячих асфальтобетонних сумішей на їх основі. Якщо мінеральні матеріали перед надходженням у сушильний барабан мають високу вологість, то їх висушування і нагрівання варто робити не за рахунок збільшення подачі палива у форсунку, а шляхом зменшення подачі вологих матеріалів у сушильний барабан.

Температура готових ЩМАС на основі традиційних в’язких дорожніх бітумів при випуску із асфальтозмішувача повинна бути в межах, вказаних в таблиці 4.7.

Таблиця 4.7 – температура ЩМАС

Марка бітуму	Температура при відвантаженні із асфальтозмішувача, °С
БНД 40/60	від 160 до 175
БНД 60/90	від 155 до 170
БНД 90/130	від 150 до 165
Примітка: Температура нагрівання мінеральних матеріалів повинна бути на 15-20°С вище за температуру готової ЩМАС.

 

При вивантаженні готових щебенево-мастикових сумішей в бункери-накопичувачі час зберігання в бункері не повинен перевищувати 0,5 години.