- •1.Культура: підходи до вивчення, сутність, ознаки.
- •2.Функції культури
- •3. Самобутність культури східних слов’ян.
- •4.Міфологія і мистецтво східних слов’ян.
- •5.Трипільська культура.
- •6. Кімерійці, скіфи і сармати в Україні.
- •7. Походження слов’янських мов.
- •8.Язичницькі міфи та обряди.
- •12.Давньоруські літописи.
- •13.Визначні архітектурні пам’ятки Київської Русі.
- •14. Пам’ятки культури Київської Русі.
- •15. Мозаїка як вид монументального мистецтва.
- •16. Загальні тенденції розвитку української культури хіv–хvі ст..
- •18. Роль козацтва в розвитку української культури.
- •19. Козацькі літописи
- •20.Українські народні думи та пісні XV–XVII ст., їх тематика та особливості.
- •21.Культурна місія братств і братських шкіл.
- •22. Внесок Києво-Могилянської академії в розвиток української культури.
- •23. Історія українського друкарства.
- •24. Загальна характеристика українського бароко.
- •25. Перші подихи бароко в архітектурі з’являються майже рівночасно в
- •38. Драматургія ф. Прокоповича.
- •39. “Кобзар” т. Шевченка.
- •40. Драматургія т. Шевченка.
- •41. Античні мотиви у творчості т. Шевченка.
- •42. Т. Шевченко – художник
- •43. Микола Гоголь і Україна
- •44. Національно-культурне відродження в Україні на межі хіх– хх ст.
- •45. Поезія і. Франка
- •46. Проза і. Франка
- •47. Лірика Лесі Українки.
- •48. Драматургія Лесі Українки.
- •50. О́льга Юліа́нівна Кобиля́нська — українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині.
- •62 . Феномен української радянської культури
- •63. Україна в роки війни
- •64.Тоталітаризм і українська культура 50-80-х років хх ст.
- •65. Творчість Павла Тичини
- •67. Творчість в. Стуса.
- •68. Кіномистецтво рад. Україні.
- •69. Культурне життя української Діаспори
- •70.Творчий доробок о. Довженка.
- •1926 Вася-реформатор
- •72.Українська державна символіка, її джерела.
- •80. Релігійна ситуація в незалежній Україні.
- •84.Рок--музика в Україні.
- •85.Сучасна академічна музика в Україні: Сильвестров, Скорик, Карабиць, Грабовський.
- •86. Театральне мистецтво в сучасній Україні.
- •87.Сучасна українська література.
21.Культурна місія братств і братських шкіл.
У ході боротьби українців проти католицького впливу велику роль відігравали братства. Однією з найважливіших їхніх турбот була шкільна справа. Під тиском прогресивних сил України польський король Стефан Баторій дозволив Віленському братству відкривати школи, а з 1585 p. це право поширюється на всі братства Великого князівства Литовського та Галичини. Того ж року зроблено перший набір до Львівської братської школи, а невдовзі такі заклади (близько ЗО) починають працювати у Рогатині , Городку , Перемишлі , Луцьку , Вінниці , Немирові , Кам'янці-Подільському , Кременці , Києві та інших містах. У братських школах навчалися діти всіх станів, а також сироти. Вони утримувалися коштами братства за рахунок внесків; бідні та сироти вчилися безкоштовно. При цьому виключалася будь-яка несправедливість. "Навчати й любити всіх дітей однаково" — ось заповідь педагогів школи. Головна увага приділялася слов'янській та руській (українській) мовам, вивчалися також як обов'язкові грецька та латина, що сприяло засвоєнню античної спадщини, осягненню тогочасної європейської науки і культури. Учні слов'яно-греко-латинських шкіл крім мов оволодівали програмою "вільних наук": діалектикою, риторикою, музикою, арифметикою, геометрією та астрономією. Окремі братські школи переросли у вищі навчальні заклади, як, наприклад, Києво-Могилянська академія.
22. Внесок Києво-Могилянської академії в розвиток української культури.
Києво-Могилянська академія виникла у 1632 році в результаті злиття Київської братської та Лаврської шкіл, коли за заповітом знатної київської шляхтянки Галшки Гулевичівни був заснований Братський Богоявленський учительний монастир і при ньому Братська школа - попередниця Академії[1.1]. Це був перший національний навчальний заклад, який відповідав потребам духовного життя українців в період радикальних світоглядних та суспільно-політичних змін, народно-визвольних війн, формування держави. Петро Могила зорієнтував систему освіти на західний манер, приділивши великої уваги вивченню мов, які відкривали для студентів можливість знайомитися з іноземними досягненнями культури і науки. Цей заклад став іменуватися Києво-Могилянською академією на честь свого благодійника і опікуна Петра Могили[2.1]. Важливою особливістю колегії була доступність освіти для всіх станів населення.
23. Історія українського друкарства.
Перші друковані книги староукраїнською мовою видав Швайпольт Фіоль у своїй друкарні в Кракові («Осьмогласник» (1491) з дереворитом «Розп'яття», «Часословець» (1491), «Тріодь пістну» (не датована) і «Тріодь цвітну» (1491)). В Україні перша підтверджена документально друкарня існувала у середині 15 ст. Відкриті в останні роки документи свідчать, що у 1460 році львівський міщанин Степан Драпан подарував свою друкарню львівському Онуфріївському монастирю. Це перша з відомих згадок про друкарство в Україні і Львові зокрема. Друга з відомих в Україні друкарень заснована у 1573 році Іваном Федоровичем у Львові. Пізніше почали діяти Острозька друкарня, Києво-Печерська друкарня та інші.