1.Ідейно-тематичний зміст і поетика укр. Нар. Дум.

І. Франко наголошував, що думи – безсмертні пам'ятки, створені генієм самого народу.

Раніше думами називали козацькі пісні, пісні про давнину і навіть історичні пісні. Перша згадка відноситься приблизно до XV ст. – це був час формування нар. свідомості, народності і виникнення козацтва. Слово «дума» за праслов'янських часів вживалося на означення «думки, мислення». Є 2 визначення: 1 – це велика за розміром епічна пісня, переважно героїчного змісту; 2- ліро-епічний твір про боротьбу укр. нар. з поневолювачами, про супільно-політичне і побутове життя.

Думі притаманна: сюжетність, фабульність, епічна розповідь, епітети, тавтологія, слов'янізми, ретардація (уповільнення), хронологічна послідовність, ліричні відступи.

Особливості дум (за Максимовичем): оповідний характер, речитатив, не рівноскладовість (астрофічний вірш). До нього приєднався Ф. Колесса, який наголосив на тому, що дума виконується речитативом із супроводом на бандурі. Думі також притаманна імпровізація, для неї найбільш вживаною є дієслівна, іменникова та прикметникова рима.

Композиція: заплачка (яка завжди розпочинається вигуком гей, ой і завжди вживається худ. паралелізм); власне дума (розповідається сюжет); закінчення-славословіє (прославлення героїв, побажання слухачам).

Теми дум:

• Про героїчну боротьбу укр. нар. з турецько-татарськими загарбниками і турецькою неволею («Козак Голота», «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів із города Азова з турецької неволі»)

• Про боротьбу з польсько-шляхетськими загарбниками («Хмельницький і Барабаш», «Козак Нетяга Фесько Ганжа Андибер», «Перемога Корсунська»)

• Соц.-побутові («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»).

2. «Слово про Ігорів похід» як пам'ятка оригінальної літератури хіі ст.

Історія віднайдення і вивчення «Слова» на сьогодні є досить значною щодо хронологічних меж, проблематики та персоналій дослідників. У 1800 році «Слово» з'являється першим виданням, яке готують до друку Мусін-Пушкін, Каменський, Малиновський та Карамзін. Частини: передмова (давалася коротка характеристика епохи і обставини походу, називалися труднощі щодо прочитання тексту); давньоруський текст із паралельним переказом; докладні примітки; генеалогічна таблиця руських князів. 1812 р. сам рукопис і більшість друкованих примірників згоріли під час московської пожежі. І надалі «Слово» вивчалося за так званою Катериненською копією, зробленою після 1795 р.

В основі твору лежить документальна історична подія, зафіксована у Київському та Суздальському літописах – це невдалий похід Ігоря Святославича проти половців навесні 1185 р. Інформація про похід, яка подається у літописах і «Слові» дещо відмінна. Так, «Слово» не фіксує основної частини походу з їх прив'язкою до часу та місцевості. Також у «Слові» зустрічаються хронологічні зміщення та географічні перенесення. Важливо, що у «Сл.» автор представлений максимально і визначає причину поразки інакше, ніж літопис. Порівняння:

• релігійність: у літописі(1) – християнська ідеологія, ігор молиться, бере в похід хрест, ікони; у «Слові»(2) – суто світський характер, майже немає релігійно-ідеологічних міркувань)

• форма викладу: 1 – літописне оповідання, фактографічність, хронологічний, чіткий виклад історичних подій, точно вказана дата, рік, число, день, прозовий текст; 2 – ліричний виклад, не конкретизований щодо хронології та фактографії, події подаються як привід до роздумів, осмислення поведінки історичних осіб, історії загалом, в окремих місцях є ритмізація.

• Авторська позиція: 1 – автор прагне лише достовірно відобразити реальні історичні події, не висловлюючи свого ставлення; 2 – відчувається безпосереднє ставлення автора до тих чи інших подій, його власна оцінка передаваного, вболівання за долю героїв чи засудження їх дій

• Причини поразки: 1 – Боже покарання за гріхи, напад половців – кара Господня; 2 – внутрішні суперечності у середовищі князів, їх постійна боротьба за владу, ведення міжусобиць, відсутність державного мислення та відповідальності за владу.

• Ідея твору: 1 – заперечення міжусобиць, за які обов'язково чекає покарання від Господа; 2 – заклик князів до військового єднання у передчутті небезпеки нападу кочовиків.

• Жанр: 1 – історична повість; 2 – автор називає твір то словом, то піснею, то повістю.

• Композиція: 1 – складається з трьох частин, що логічно і послідовно продовжують одна одну, відсутні ліричні відступи і авторські роздуми; 2 – тричленна, порушення послідовності викладу, численні поза сюжетні елементи.

• Система образів: 1 – головним персонажем є князь Ігор, всі інші образи групуються навколо нього, жіночі образи відсутні; 2 – центральним образом є руська земля, навколо якого групуються всі персонажі, наявні жіночі образи.

Композиція:

1.Вступ: автор твору, ім'я якого невідомо, обмірковує прийоми зображення й мету свого твору.

2.Головна частина – ділиться на 5 епізодів:

• Виступ Ігоря в похід при затемненні сонця, це – лиха прикмета, але хороброго князя це не лякає.

• Битва Ігоря з половцями. Перший бій був вдалим. Половці утікли, залишивши руським воїнам велику здобич. Але настає другий день, половці звідусіль оточують руські полки, і на третій день Ігореві стяги впали. Ігор потрапив у полон.

• Ліричний відступ. Київський князь Святослав бачить віщий сон, котрий символізує собою горе. Прокинувшись, князь дізнається про поразку русичів. Тут він зронив «золоте слово, із слізьми змішане». Не допомагають інші князі великому князеві у боротьбі проти половців. І автор сам звертається до них, закликає відплатити за кривду, заподіяну половцями, об'єднатися, вдарити і розбити ворогів.

• Плач Ярославни. Звертаючись до сил природи, вона просить допомогти коханому.

• Її заклики не лишилися марними: Ігор тікає з полону і прибуває в Київ при загальній радості.

3. Кінцівка – слава руським князям та руській землі.

Образи:

Руська земля – у розкритті цього образу відіграють велику роль описи природи, створені у руслі народнопоетичних традицій з широким використанням мотивів та образів слов'янської міфології, що стають втіленням духу самої Русі. Також образи землі наповнені містами (Київ, Корсунь, Чернігів, Новгород, Путивль), лісами, річками (Дніпро, Донець, Дон, Рось, Волга, Дунай, Сула), морями (Азовське, Чорне), голосами тварин та співами птахів. У образі землі автор зумів охопити і представити всю велику Русь як єдине ціле у просторі і часі. Деякі сили природи уособлені в образах стародавніх богів: сонце – Дажбог чи Хорс, вітер – Стрибог. Значно рідше в поемі згадується християнський Бог, який вказує Ігореві шлях з половецької неволі.

Ігор – втілення князівської доблесті, мужній, сміливий, єдине його бажання – захистити рідний край від нападів половців. Разом з тим він необачний, запальний, що привело до поразки.

Ярославна – дружина Ігоря, це найпривабливіший образ. Перед своїм чоловіком вона постає не як княгиня, а як справжня жінка, що дуже любить свого чоловіка, а тому звертається до сил природи, щоб врятувати її.

Образ автора – про нього в поемі прямо нічого не сказано, але він виступає в кожному рядку. Це всебічно обдарована і освічена людина, воїн, патріот.

Жанр: присутні елементи прози та поезії (плач Ярославни). Сучасні дослідники відносять до жанру поеми, що зумовлюється поетичністю метафор і порівнянь. Монументальний історизм «Слова» - передаючи у живих картинах, конкретних людських долях і характерах певну історичну епоху, вона змальована в економності стилістичних елементів, незначній кількості прикрас, простоті синтаксису, зосередженні на змісті, чіткій і простій композиції. Найпоширеніший стилістичний прийом – паралелізм, що зводиться до повторення окремих слів та імен, порівняння та епітети.

В укр. літ.: Гнат Хоткевич п'єса «О полку Ігоревім», Шевченко «Плач Ярославни».