- •1.Культура: підходи до вивчення, сутність, ознаки.
- •2.Функції культури
- •3. Самобутність культури східних слов’ян.
- •4.Міфологія і мистецтво східних слов’ян.
- •5.Трипільська культура.
- •6. Кімерійці, скіфи і сармати в Україні.
- •7. Походження слов’янських мов.
- •8.Язичницькі міфи та обряди.
- •12.Давньоруські літописи.
- •13.Визначні архітектурні пам’ятки Київської Русі.
- •14. Пам’ятки культури Київської Русі.
- •15. Мозаїка як вид монументального мистецтва.
- •16. Загальні тенденції розвитку української культури хіv–хvі ст..
- •18. Роль козацтва в розвитку української культури.
- •19. Козацькі літописи
- •20.Українські народні думи та пісні XV–XVII ст., їх тематика та особливості.
- •21.Культурна місія братств і братських шкіл.
- •22. Внесок Києво-Могилянської академії в розвиток української культури.
- •23. Історія українського друкарства.
- •24. Загальна характеристика українського бароко.
- •25. Перші подихи бароко в архітектурі з’являються майже рівночасно в
- •38. Драматургія ф. Прокоповича.
- •39. “Кобзар” т. Шевченка.
- •40. Драматургія т. Шевченка.
- •41. Античні мотиви у творчості т. Шевченка.
- •42. Т. Шевченко – художник
- •43. Микола Гоголь і Україна
- •44. Національно-культурне відродження в Україні на межі хіх– хх ст.
- •45. Поезія і. Франка
- •46. Проза і. Франка
- •47. Лірика Лесі Українки.
- •48. Драматургія Лесі Українки.
- •50. О́льга Юліа́нівна Кобиля́нська — українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині.
- •62 . Феномен української радянської культури
- •63. Україна в роки війни
- •64.Тоталітаризм і українська культура 50-80-х років хх ст.
- •65. Творчість Павла Тичини
- •67. Творчість в. Стуса.
- •68. Кіномистецтво рад. Україні.
- •69. Культурне життя української Діаспори
- •70.Творчий доробок о. Довженка.
- •1926 Вася-реформатор
- •72.Українська державна символіка, її джерела.
- •80. Релігійна ситуація в незалежній Україні.
- •84.Рок--музика в Україні.
- •85.Сучасна академічна музика в Україні: Сильвестров, Скорик, Карабиць, Грабовський.
- •86. Театральне мистецтво в сучасній Україні.
- •87.Сучасна українська література.
12.Давньоруські літописи.
Першим самостійним жанром давньоруської літератури стало літописання. Початок його відносять ще на кінець Х ст. “Повість временних літ” є літописним зведенням. Вона була створена на початку ХII ст. ченцем Нестором на основі декількох більш давніх літописів Х-ХI ст. Одна з величезних заслуг Нестора полягає в тому, що він об'єднав місцеві, регіональні записи “за літами” в єдиний, загальноруський літопис. До літописів включалися епічні перекази, родові легенди, уривки перекладних творів, церковні і світські повчання, записи державних договорів, політичні заповіти князів. Щоб відчути це, досить пригадати сюжети “Повісті временних літ”, присвячені заснуванню Києва, походу Олега на Константинополь і його смерті, помсті княгині Ольги древлянам, хрещенню Русі Володимиром. Головною темою руського літописання стала сама Руська земля, її єдність і могутність. Все це робило їх цікавими для найширшого кола читачів. Тому “Повість временних літ” була однією з найпопулярніших і цікавих книг для читання протягом усієї історії Стародавньої Русі. З початком роздробленості Русі літописи складалися в кожному великому феодальному центрі. Останніми з літописних руських зводів, що дійшли до нас, є Київський (1200 р.) і Галицько-Волинський (кінець XIII ст.) Галицько-Волинский літопис - головне джерело для вивчення історії південно-західних князівств. Найбільш цікава та частина літопису, в якій розповідається про князювання Данила Романовича. Автор був гарячим прихильником Данила, ймовірно, його дружинником, володів літературним талантом і широкою ерудицією. Тому літопис являє цінність як для історії, так і для літератури.
13.Визначні архітектурні пам’ятки Київської Русі.
Перші кам'яні споруди були створені в період князювання Володимира Великого. На центральній площі древнього Києва звели церкву Успіння Богородиці.
Слов’янські храми.
Найранішою із церков, що їх збудував Володимир Великий у Києві, була дерев’яна Василівська. Та вже від 989р. Володимир узявся за будову великої мурованої церкви, яку “доручив Настасієві корсунянинові й приставив служити в ній корсунських попів, та вінчував усім, що взяв був у Корсуні, - іконами, посудом, хрестами”. Була це славна Богородицька церква, прозвана Десятинною, бо на неї призначив Володимир десятину своїх доходів.
Велич Царгородської Софії цісаря Юстиніана миновалі була натхненням для князя Ярослава Мудрого, котрий ставши в Києві твердою ногою, вже в 1037р. береться до будови своєї Софії. Будова тривала довго, аж до 1061 чи навіть 1067р., та коли Ярослав “прикрасив її золотом і сріблом, посудом та многоцінними іконами”, то “не було для неї пари на всій півночі, від сходу до заходу”. Ще в 1848р. в Софії були відкриті фрески часів Ярослава, що їх при могилянській основі забілили. Тут же знайшовся “старець Іринарх”, узявся їх грунтовно “оновити”. Дивом урятувалися від “обнови” фрески, котрі були тоді під іконостасом та в Михайлівському приділі.
Золоті ворота. З мурованих укріплень, якими князь Ярослав оточив Київ, залишилися всього-на-всього румовища з двох 15-17 метрових довгих стін, сполучених між собою склепіннями , розвішаними на ширині 7 м. Над брамою була церковиця Благовіщення, від золоченої покрівлі якої й самі ворота прозвано "золотими”.