Авраменко-Українська література

Володимир Винниченко

Від решти Маріїних знайомих дуже відрізняється Іван Чоботар. У повсякденні він вайлуватий, холоднуватий, надто діловитий і офіційний. Однак насправді — як покаже сцена арешту — вдачу цього чоловіка визначають вольовитість, тверезість думки, стриманість, емоційне напруження. Відчуваючи в ньому споріднену натуру, Марія палко, щиро, самозречено кохає Івана.

Лише тепер стає зрозумілою ота хвороблива увага Марії до проблеми гріха: вона понад усе хоче бути разом з Іваном, але це означає переступити межу гріха. Душа розчахується між почуттям і законом, приписом. Марія переконує себе: інші роблять значно страшніші переступи, отже, і я можу зробити цей незначний. Проте щось її зупиняє від вирішального кроку.

У центрі другої дії — психологічний тип підполковника Сталинського, якому вичерпну характеристику дає його ж таки підлеглий, мерзенний «шафовий» шпик Ніздря (що вельми показово): «Хіба це офіцер как офіцер? Це диявол. Верно диявол. Нечистий дух... Тетот не довольний допросом, не довольний тим, иір чоловік сидить у тюрмі год, два, три, що, може, здоров'я потеряв. Йому наплювать. Що йому допрос? Йому душу свою давай... Удушу йому нада залізти, сковирнуть її, обплутать, обснувать, як павукові. От що йому нада».

Отже, Сталинський — людина, у якій переважає, панує гріховне, сатанинське. Це павук (точний символ): він насолоджується від фізичного знищення жертви, а ще більше втішається Сталинський, коли вдається заманути людину в пастку і «сковирнути душу», тобто знищити все добре і наповнити її злом, а отже, цілком поневолити, перетворити на свою маріонетку (як він зробив із Ніздрею).

Подальші події лише підтверджують цю характеристику. Підполковника цікавить не мета слідства (ревкомівська друкарня), а процес боротьби із сильним ворогом. Він насолоджується своїм умінням віднаходити вразливе місце в душі, здавалося б, абсолютно невразимого противника й вдаряти саме туди. Прикметно: Сталинський обирає головним об'єктом свого полювання найстійкішого противника — не Ніну (він відпускає її в той момент, коли треба було ще трохи натиснути, і та б усе розповіла), не Івана (його зламано фізично), а Марію.

Жандарм застосовує щодо Марії випробувану тактику: намагається розворушити її гонор, азарт, зламати волю, але все даремно. Марія настільки впевнена у своїх силах, що навіть не мовчить (як Іван), а відповідає мучителеві з ненавистю і сарказмом. Аж ось слабину знайдено: Сталинський довідується через Ніздрю, що Марія любить Івана. І тоді, удаючись до доказів здорового глузду, штовхає її на шлях компромісу (це тактика всякого зла): задля звільнення хворого Івана жінка згоджується виказати навіть не самих підпільників, а лише місце знаходження друкарського устаткування.

У третій дії бачимо компроміс зі злом, процес боротьби «комахи і павука». Марія «здає» друкарню, потім одного за одним кількох підпільників (зокрема, й наївного, по-дитячому закоханого в неї Михася). Комітетчики пильно вишукують серед своїх провокатора, підозрюють одне одного, але Марію — ніхто. Навпаки, її найбільше шанують, до неї всі йдуть радитися.

Найстрашніше для Марії — Іванова ненависть до провокатора. Вона прагне, але ніяк не наважується зізнатися коханому. Якось у жартівливій, натяковій формі розкриває суть трагедії, причини зради і з останньою надією благально запитує, чи міг би він таку людину простити, бодай зрозуміти. Однак Іван рішуче, однозначно відповідає — «ні», бо для нього «інтереси громади важніші».

259

Українська література наприкінці XIX — на початку XX ст.

Після ув'язнення Марія почала поводити себе з Іваном підкреслено стримано й холодно (він, навпаки, став упадати за нею). Очевидно, вона з жахом усвідомлювала, що, занапастивши свою душу, уже не гідна коханого; такою ціною врятувавши йому життя, назавжди втратила його прихильність.

А жандарм продовжує наступ. Якось він заявляється вже прямо додому й пропонує Марії поїхати з ним у Крим на відпочинок (фактично стати його коханкою). З насолодою Сталинський пояснює безвихідь її становища: якщо перестане доносити — арештують Івана, якщо покінчить із собою — він передасть Іванові безсумнівні докази її зради. По цьому Сталинський підсумовує: «Ви — моя, зіронько, з голови до ніг, з душею, з серцем і з тілом, тепер і навіки». Ось наслідок компромісу зі злом — «комаха» цілком у владі «павука».

Назвавши все своїми іменами, Сталинський далі, як не дивно, сам підказує, як вирватися з-під його влади: «Коли б ви видавали нас, своїх ворогів, то вам справді не було б ні тяжко, ні соромно. А в цій муці вашій власній і моя сила над вами. Як не стане тої муки, то не стане й моєї влади. Це ж ясно. От і уявіть собі, що вам це цілком байдуже, що ви переламали так свій світогляд, що ці люди перестали бути для вас своїми, і що зразу виходить: що я для вас моментально стаю нулем. Ну що я вам тоді можу зробити? Арештувати ваших? Арештовуйте собі, мені бай^же. Розкрию?

Розкривайте, мені не соромно, не тяжко. Розумієте? Вся моя влада розвіється, як дим».

Після цього Марія реально оцінює ситуацію й робить свій вибір: забезпечивши Іванові та його родині можливість уникнути арешту, відкривши свої почуття до Івана, виклавши в листі до нього всю правду про зраду, вона накладає на себе руки. Отже, усе-таки завдає поразки Сталинському, навіть такою страшною ціною виривається з його пастки, відмовляється йти дорогою зла.

Автор, цілком у традиції неореалізму, не робить однозначних висновків, а ділиться цією надтяжкою місією з читачем (глядачем), уможливлюючи таким способом різноманітність трактувань, оцінок.

Марія намагається дотримуватись основоположної Господньої заповіді любові й виконує найважчий припис християнства — причину всіх своїх душевних мук, трагедій шукає лише в собі, у своїй недосконалості, не виправдовуючи при цьому себе обставинами. Вона стоїть в одному ряду з Лукашем («Лісова пісня») та Іваном («Тіні забутих предків»). Цей образ в собі ту ж саму трагедію людини, яка не може, не вміє жити за законами духовними, а за законами приземлено-грі- ховними не хоче, тому обирає смерть. Гріх же, напевне, допускає Іван, — своєю неготовністю зважитися заради любові навіть на гріх (через примітивне, простолінійне уявлення про добро і зло, своїм революційним фанатизмом). Отже, Винниченко ще на зорі XX ст. прозорливо застерігає від тоталітаристської логіки, за якою є тільки чорне і біле, «або — або». Саме ця логіка лягла чорною тінню на XX ст.

Третій період творчості (1921-1951). Це період утопічних^, соціально-при- годницьких і політично-філософських романів («Поклади золота», «Сонячна машина», «Лепрозорій», «Слово за тобою, Сталіне» та ін.). Психологічні зиґзаґи

' Утопія (від грец. — місце, якого немає) — тут: художній твір, що зма.іьовує уявний майбутній досконалий суспільний лад.

260

Володимир Винниченко

тепер замінюються цікавою інтригою. Винниченко розвиває тему перебудови людини й усього світу, хворих на страшну хворобу дискордизму (незгоди, роз'єднаності, дисгармонії). Основні риси творів цього періоду: • переважно складна сюжетність; • гігантські образи; • засоби пригодницько-детективного роману та кіно.

Винниченкова філософія, яка тільки зародилася в перший період творчості, розвинулася в другий, тепер уже оформилася в цілісну систему, що вийшла за межі окремої особистості у світові масштаби.

Один із найвідоміших творів цього періоду — «Сонячна машина» (1924). Це — перший український авантюрно-пригодницький, соціально-утопічний роман. Успіх «Сонячної машини» був неймовірним.

Дослідники порівнюють роман із фантастичними творами Карела Чапека («Війна з саламандрами») та Герберта Уеллса («Машина часу», «Війна світів») і віддають перевагу українському авторові.

Тема роману — переупорядкування суспільства за допомогою уніка-тьного винаходу.

Дія відбувається через 40-50 років після Першої світової війни. Ареною подій стає не лише Німеччина, а й увесь світ. Винниченко з гострою сатирою зображає верховода сучасного фінансово-промислового капіталу — гумового фабриканта й президента Об'єднаного банку Мертенса та його оточення. Король Німеччини Мертенс скупив усе: уряд і парламент, банки й підприємства, поліцію і пресу, але йому цього мало, він хоче купити ще й древній аристократичний герб разом з його власницею — родовитою принцесою Елізою. Могутній машині Мертенса, який хоче підім'яти під себе весь світ, протиставлено винахід геніального інженера Рудольфа Штора — Сонячну машину, що символізує визволення від усіх економічних, соціальних і політичних форм утиску.

Сюжет роману розгортається двома лініями: боротьба за Сонячну машину та негаразди нерівного, непереборного кохання принцеси Елізи до Рудольфа Штора.

У романі переконливо показано: стаючи над добром і злом, скидаючи всі суспітьні обов'язки, одержуючи змогу без жодних зусиль користуватися всіма життєвими благами, людина перетворюється не на вільну й всевладну істоту, а на примітивну жуйну тварину.

Автор роману доводить, що людство врятує не стільки Сонячна машина, як усвідомлення потреби єдності, сумлінної й організованої праці, порив до нового, щасливого життя.

с у д ж е н н я Видатний український літературознавець XX ст., політеміфант Григорій Костюк: «Винниченко у своїх творах, як мало хто з його сучасників, зобразив національну й соціальну неволю українського народу як

органічну єдність його трагедії. Він створив галерею безсмертних персонажів, які відчули ганьбу цієї неволі й оголосили їй війну. Він умів схоплювати соціальні конфлікти своєї доби, розкривати її болючі^)ани, скидати маски з лицемірів і фарисеїв, розкривати брехню, безчесність, нелюдяність, таврувати людські

261

Українська література наприкінці XIX — на початку XX ст.

пороки. Він, наіібільший наш людинознавець, умів, як мало хто, зобразити людські страждання, оголювати душевні рани, розкривати таємні нестерпні муки людини й бачити такі глибини трагедій і катастроф, яких наша література ш;е не знала. Він умів у нашому житті, у нашій літературі зосереджувати свою творчу увагу на багатьох вічних загальнолюдських проблемах і тим витягав нашу відсталу літературу на великий світовий тракт».

!Порівняйте картини В. Винниченка «Автопортрет» «Портрет дружи-

завдання

1.Останні ЗО років життя В. Винниченко провів у А Польщі

БАвстрії

ВНімеччині

ГЧехії

ДФранції

2.Прочитайте уривок («Момент» В. Винниченка)

Уцих рядках образність твориться за допомогою

Аконтрасту

Бгіперболи

Вперсоніфікації

Г алегорії

Дінверсії

3.Установіть відповідність

4.Розкажіть про багатогранну діяльність В. Винниченка.

5.Яку роль відіграв В. Винниченко в розвитку української літератури й історії?

6.На скільки періодів поділяється творчість письменника? Коротко охарактеризуйте особливості кожного періоду.

7.Доведіть, що в новелі В. Винниченка «Момент» поєднано реалістичне змалювання дійсності з імпресіоністичним.

262

Володимир Винниченко

8.Про який «момент» ідеться в однойменній новелі в. Винниченка?

9.Що мають спільного й відмінного реалізм і неореалізм? Яким творам В. Винниченка властива неореалістична манера письма?

10.Чим вразив читачів 20-х років XX ст. роман В. Винниченка «Сонячна машина»? Прокоментуйте його «незвичайну» для української літератури тему.

11.Візьміть участь у дискусії на тему «Що таке щастя?». Погодьтесь із Винниченковим розумінням щастя (за новелою «ГИомент») або спростуйте його.

12.Проаналізуйте мовновиражальні засоби новели «Момент» В. Винниченка.

домашнє завдання

1.Із новели В. Винниченка «Момент» виписати в зошит чи на окремий аркуш уривок (два-три абзаци), у якому описано пейзаж. Зафарбувати рядки цього уривка олівцями, добираючи кольори відповідно до барв, які виникають у вашій уяві під час читання. Зіставте свої «імпресіоністичні роботи», проаналізуйте кольорову палітру й сформулюйте висновок.

2.Підготувати невелике повідомлення про Винниченка-політика й громадського діяча або художника (за бажанням).

ЛІТЕРАТУРА

Винниченко в. Намисто. Оповідання. — К.: Веселка, 1989.

Винниченко В. Краса і сила. Повісті та оповідання. — К.: Дніпро, 1989. Винниченко В. Вибрані п'єси. — К., 1991.

Винниченко В. Публіцистика. — Нью-Йорк; Київ, 2002.

Дзеркало. Драматична поема Лесі Українки «Оргія» і роман В. Винниченка «Хочу!»// Уноряд. В. Панченко. - К.: Факт, 2002.

Винниченко в. Записки Кирпатого Мефістофеля // Упоряд. І. О. Кошова; передм. М. Г. Жу-

линського. — Черкаси: Брама-Україна, 2005. — 264 с.

Вороний М. Драма живих символів. У путах брехні // Твори. — К., 1989.

Жулинський М. Володимир Винниченко // М. Жулинський. Із забуття в безсмертя. — К.: Дніпро, 1 9 9 0 . - С . 128-173.

Історія української літератури XX століття: У 2 кн. Кн. 1 // За ред. В. Г. Дончика. — К., 1993.

Мороз Л. «Сто рівноцінних правд»: Парадокси драматургії В. Винниченка. — К., 1994. Гусар-Струк Д. Винниченкова моральна лябораторія // Українське слово: Хрестоматія

української літератури та літературної критики XX ст. Кн. 1. — К.: Рось, 1994.

Костпюк Г. Світ Винниченкових образів та ідей // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. Кн. 1. — К.: Рось, 1994.

Панченко В. Будинок з химерами. Творчість В. Винниченка 1900-1920-х рр. у європейському літературному контексті. — Кіровоград, 1998.

Ковальчук О. Щастя як проблема буття. Психологічний аналіз оповідання Володимира Винниченка «Момент» // Дивослово. — 2003. — № 3. — С. 56-57.

Кошова І. У полоні слова. Інтерпретації художніх текстів: Навчальний посібник. — Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. А., 2008. — 134 с.

Панченко В. «Бо я — українець»: Літературний портрет Володимира Винниченка. — К.: Веселка, 2008. - 37 с.

^lttp://uk.wilcipedia.org/wii^i/Bинничeнкo_Boлoдимиp_Kиpилoвич http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.phlp?id=339 http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/VINNICHENKO/vinniciienko204.txt

263

Повторення вивченого в 10 класі

1. «Великим артистом зору», «всеобіймаючим оком Правобережної України» І. Франко назвав

АІвана Нечуя-Левицького

БПанаса Мирного

В Івана Карпенка-Карого Г Михайла Коцюбинського

ДВасиля Стефаника

2.До Покутської трійці належить А Леся Українка

БІван Франко

ВМихайло Коцюбинський Г Ольга Кобилянська

ДВасиль Стефаник

3.«Будинок з багатьма прибудовами і надбудовами» — так О. Білецький охарактеризував композицію твору А «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького

Б «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика

В«Лісова пісня» Лесі Українки

Г «Хазяїн» І. Карпенка-Карого

Д«Мойсей» І. Франка

4. До драматичних належать твори

А«Тіні забутих предків» М. Коцюбинського, «Мойсей» І. Франка

Б«Лісова пісня» Лесі Українки, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого В «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика,

«Земля» О. Кобилянської

Г«Камінний хрест» В. Стефаника, «Intermezzo» М. Коцюбинського

Д «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького, «Гімн» І. Франка

5.Прочитайте рядки

Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.

264

Повторення вивченого в 10 класі

А«Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького

Б«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика В «Земля» О. Кобилянської

Г «Intermezzo» М. Коцюбинського Д «Лісова пісня» Лесі Українки

6.Прочитайте рядки

...був уже леґінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив

широкий черес і пишну кресаню...

Це портрет

АЛавріна («Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького)

ГМихайла («Земля» О. Кобилянської)

ДІвана («Тіні забутих предків» М. Коцюбинського)

7.Від першої особи ведеться розповідь у творі

А«Земля» О. Кобилянської

Б«Intermezzo» М. Коцюбинського

В«Камінний хрест» В. Стефаника Г «Мойсей» І. Франка

Д«Лісова пісня» Лесі Українки

8.Незламність духу, несхитна віра в перемогу поневолених мас — провідний мотив твору

А«Земля» О. Кобилянської

Б«Камінний хрест» В. Стефаника

В«Contra spem spero!» Лесі Українки

ëóмн» І. Франка

Д «Intermezzo» М. Коцюбинського

9.Прочитайте рядки

Він не вмер, він ще живе! Хоч від тисяч літ родився,

Віршовий розмір вірша «Гімн» І. Франка

Аямб

Бхорей

Вдактиль

Г амфібрахій

Данапест

265

Повторення вивченого в 10 класі

10.П рочитайте рядки

В уривку («Тіні забутих предків» М. Коцюбинського) використано

Аінверсію, метонімію, порівняння

Бповтор, синекдоху, символ

вантоніми, гіперболу, іронію

266

Завдання на літо

(твори для вивчення в 11 класі)

1.М. Хвильовий. «Я (Романтика)», «Іван Іванович», «Санаторшна зона», «Сентиментальна історія», «Вальдшнепи».

2.Г. Косинка. «В житах», «Фавст».

3.Ю. Яновський. «Чотири шаблі», «Голлівуд на'березі Чорного моря», «Байгород».

4.В. Підмогильний. «Місто», «Невеличка драма», «Повість без назви...».

5.Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Отак і пишу», «Чухраїнці», «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Бенгальський тигр»..

6.М. Куліш. «Маклена Граса», «Мина Мазайло», «Патетична соната».

7.О. Турянський. «Поза межами болю».

8.Г. Осьмачка. «Старший боярин», «Ротонда душогубців», «План до двору»

9.О. Довженко. «Україна в огні», «Зачарована Десна», «Щоденник».

10.В. Сосюра. «Третя Рота».

11.М. Йогансен. «Подорож доктора Леонардо та його коханки Альчести у Слобожанську Швейцарію».

12.О. Слісаренко. «Чорний ангел».

13.Д. Гуменна. «Діти Чумацького Шляху», «Мана».

14.Б.-І. Антонич. «На другому березі».

15.Є. Маланюк. «Нариси з історії нашої культури».

16.І. Багряний. «Огненне коло», «Людина біжить над прірвою».

17.У. Самчук. «Марія», «Волинь».

18.Н. Бічуя. «Десять слів поета».

267

Літературні диктанти

Літературний диктант № 1

(ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ПАНАС МИРНИЙ)

1.Іван Нечуй-Левицький народився в містечку....

2.Більшу частину свого життя Панас Мирний прожив у....

3.Справжнє прізвище Панаса Мирного....

4.Життєва одіссея українського селянина, який, утікши від кріпацького ярма в степи Чорномор'я, стала темою повісті І. Нечуя-Левицького....

5.«Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи — все подихало молодою па-

рубочою красою» — це портрет....

6.«Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю!» — ці слова належать літературній героїні....

7.Комедія І. Нечуя-Левицького «На Кожум'яках» у переробці М. Старицького має назву....

8.Христя Притиківна — головна героїня твору Панаса Мирного....

9.Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» починався з нарису....

10.Роман про Чіпку вперше був надрукований М. Драгомановим у (країна)....

11.В описі Чіпки: «...Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою...» — ідеться про таку портретну деталь....

12.«Своя сорочка ближче до тіла» — це життєва філософія літературного героя... .

Літературний диктант Кя 2

(ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ, МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ, БОРИС ГРІНЧЕНКО)

1.Справжнє прізвище І. Карпенка-Карого....

2.Образ скупого багатія є центральним у комедіях І. Карпенка-Карого....

3.Махінації з документами — це «спеціалізація» героя п'єси «Мартин Боруля»....

4.« Чую, як мені легше робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворян - ська, — попелом стала» — ця репліка належить....

268