Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Органи і тканини.doc
Скачиваний:
565
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
5.28 Mб
Скачать

Вирощування ізольованих тканин поділяють на 4 етапи:

  • експлуатація (вирізання) первинної тканини рослин. (вона повинна бути без інфекції і швидко поділятися),

  • мікророзмноження на цьому етапі забезпечують збільшення кількості живців,

  • вкорінення мікропагонів і збереження їх у прохолодних приміщеннях,

  • закалювання рослин, підвищення їх стійкості у зовнішньому середовищі.

Метод вирощування ізольованих тканин включає:

  • підготовку та стерилізацію поживної середи;

  • підготовка та стерилізація рослинного матеріалу і оборудування на етапі вирізання тканин;

  • ізоляцію і посадку шматочків тканин на поживну середу;

  • вирощування рослин у термостированих умовах (отримання тканин в термостированих умовах, отримання рослин - регенерантів, або vitro – рослин),

  • пересадка рослин у оранжерейні субстрата і вирощування з них маточних рослин в умовах, виключно можливість вірусного інфікування,

  • перевірка рослин на наявність вірусних захворювань і відбір здорових рослин,

  • отримання здорового посадкового матеріалу від здорових маточників.

Для вирощування ізольованих тканин необхідні спеціалізовані приміщення:

  • бокси для ізоляції;

  • кімнати для стерилізації серед, інструментів, посуди;

  • термостатна (для вирощування тканин, та вкорінення живців), (tº повітря від 20º-29ºС, вологість 70%; освітлена 1-2 тис. лк.).

  • Освітлення за допомогою люмінесцентних ламп, або необхідно врахувати тепловіддачу. При підвищенні вологості інфікуються культури, при зниженні – висихання середи.

  • Важливий елемент технології культури тканин це поживні середи.

  • Існують – агаризовані, рідкі та напівтверді середи. Більшість включає макро-

і мікроелементи, вуглеводи, вітаміни амінокислоти, регулятори росту (ауксини, цітокініни) – без них не можливий нормальний ріст рослин на штучному середовищі.

Контрольні питання:

1.Які існують рослинні тканини?

2.Які існують твірні тканини?

3.У чому полягає метод культури тканин?

Розділ 1. Загальна анатомія рослин

Тема 1.2. Рослинні тканини.

План лекції:

1. Покривна тканина, первинна і вторинна.

2.Видільні тканини.

Мета заняття: ознайомити студентів із покривними та видільними тканинами.

Література:

  1. Григора І.М, Якубенко Б.Є ,І.М.Алейніков., В.І.Лушпо та ін. Ботаніка. Практикум: навчальний посібник, 5-е вид,перероблене та доповнене.- К.:Арістей, 2006.- с.25-30

  2. Ткаченко Н.М., ПрокопенкоТ.С., Ткаченко М.Ф. Підруч.для студ.вищ.фарм.навч. закладів. I-II рівнів акрид. – Х.:Вид-во НФаУ: МТК-книга, 2004.-с.25-30.

  3. Решетнюк Т.А. Ботаніка: Підручник/Т.А.Решетнік, І.А.Бобкова,

Л.В. Варлахова.-К.:Здоровя,2006.-296с.-Бібліогр.:с.27- 34.

4. Якубенко Б.Є.,Алейніков І.М., Лушпа В.І., Шабарова С.І., ЦаренкоП.М. Практікум з ботаніки. 7-е видання, перероблене і доповнене. К.: Фітосоціоцентр, 2012.-с.25-35.

5. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаника.- М.: ВО Агропромиздат, 1989, с24-34.

1. Покривна тканина, первинна і вторинна.

Головне призначення покривних тканин - охорона рослини від висихання та інших несприятливих впливів навколишнього середовища. Залежно від походження розрізняють три групи покривних тканин:

  • епідерму,

  • корок,

  • кірку.

Епідерма – це первинна покривна тканина, утворена з протодерми, вкриває листки і молоді стебла.

Найчастіше епідерма складається з одного шару живих, щільно зімкнених клітин, що не мають хлоропластів.

Стінки клітин звичайно звивисті, що сприяє більш міцному з'єднанню їх між собою.

Товщина стінок неоднакова - зовнішні, що межують з навколишнім середовищем, більш товсті, ніж решта і вкриті шаром кутину(кутикула) або воску.

Захисна функція епідерми підсилюється виростами її клітин - волосками (трихомами), різноманітними за будовою.

В епідермі є особливі утворення для газообміну і транспірації - продихові апарати, які складаються з двох замикаючих клітин і щілини між ними - продихової щілини.

Замикаючі клітини містять хлоропласти.

Стінка їх з боку клітин епідерми набагато тонша, ніж з боку щілини. Клітини епідерми, які межують із замикаючими клітинами, часто іншої форми ніж решта.

Такі клітини називають побічними.

Продихові апарати розташовані по обох боках листкової пластинки, у надземних рослин переважно на нижньому, а у плаваючих листків водяних рослин - лише на верхньому боці.

Корок. Клітини епідерми внаслідок росту стебла в товщину деформуються і відмирають і утворюється вторинна покривна тканина - корок.

Утворення його пов'язане з діяльністю вторинної меристеми - коркового камбію (фелогену), що виникає із субепідермальних клітин, а іноді з клітин епідерми.

Клітини коркового камбію діляться тангенціально (перегородками, паралельними поверхні стебла) і диференціюються у відцентровому напрямі у корок (фелему), а в доцентровому - у шар живих паренхімних клітин (фелодерму).

Комплекс, який складається з трьох тканин - фелогену, фелеми і фелодерми, називають перидермою.

Захисну функцію виконує лише корок. Він складається з правильних радіальних рядів щільно закріплених клітин, на стінках яких відкладається суберин.

В результаті окорковіння стінок вміст клітин відмирає.

Для транспірації і газообміну у корку є особливі утворення — сочевички, виповнені округлими клітинами, між якими розташовані великі міжклітинники.

Тканина, що виповнює сочевичку, утворюється ще до появи суцільного шару коркового камбію в результаті поділу паренхімних клітин, які лежать під продиховим апаратом.

Кірка. Утворюється у дерев і кущів на зміну корку, яка під натиском стебла, що розростається у товщину, через 2—3 роки розривається. У тканинах кори, що лежать глибше, закладаються нові ділянки коркового камбію, з яких утворюються нові шари корка. Внаслідок цього зовнішні тканини ізолюються від центральної частини стебла, деформуються і відмирають. Таким чином, на поверхні стебла утворюється комплекс мертвих тканин, який складається з кількох шарів корка і відмерлих ділянок кори. Це і є кірка.