- •Міністерство охорони здоров’я України
- •Передмова
- •Тема 1. Політологія як наука. Предмет і метод політології
- •1.2. Предмет, метод та функції політології
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •2.2. Політичні ідеї Середньовіччя
- •2.3. Політична думка Нового часу
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •3.2 Політологічні концепції українських вчених дорадянського періоду
- •3.3 Основні політичні концепції міжвоєнного періоду
- •3.4 Теоретичні проблеми сучасної української політології
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •4.2. Типи політичних систем
- •4.3. Політична система України та проблеми її удосконалення
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •5.2. Засоби (ресурси), процес і шляхи досягнення влади
- •5.3. Становлення державної влади в Україні
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •6.2. Типи політичних режимів
- •6.3. Закономірності переходу від тоталітаризму до демократії
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •7.2. Історія української державності
- •7.3. Типи держав.
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •8.2. Концепція громадянського суспільства
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •9.2. Партійні системи
- •9.3. Громадські організації та спр
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •10.2. Політичне лідерство та його типи
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •11.2. Політична культура та її роль у політичному житті суспільства
- •11.3. Політика і мораль як система
- •Питання до самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •12.2. Політична соціалізація
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •13.2. Типологія політичних конфліктів. Етнополітичний конфлікт
- •13.3. Функції політичних конфліктів. Способи і методи їх регулювання
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •14.2. Виборчі системи
- •14.3. Основні процедури виборчого процесу
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання до самостійної роботи.
- •Медицина Середньовіччя
- •Формування державної медицини на території України
- •15.2. Соціальна політика держави і охорона здоров’я у сучасному світі
- •15.3. Державна політика України в галузі охорони здоров’я
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •16.2. Світова політика на межі тисячоліть і глобальні проблеми людства
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •Література
2.3. Політична думка Нового часу
У цей період створюються три основні напрямки розвитку політичної думки.
І – Консервативний – представники Т. Гоббс і В. Гегель – відстоювали:
- збереження існуючої політичної системи і влади монарха, хоча і допускали формальну можливість народу відстоювати свої права (у В. Гегеля – через громадянське суспільство);
- недоцільність політичної участі, політичної функції народу в цілому та окремої особистості. У кращому випадку, народ і особистість може захищати і реалізовувати свої інтереси через інститути громадянського суспільства, яке базується на основі створення умов реалізації економічних інтересів;
- суспільство – управляється вищою владою (монархічною). Будь-яке втручання суспільства у політичну владу веде до «війни всіх проти всіх» – Т. Гоббс.
ІІ – Ліберально-демократичний – представники Дж. Локк, Ш. Монтеск’є, І. Кант, І. Бентом, Дж. Міль – відстоювали:
- необхідність реформування політичної системи суспільства і обмеження абсолютної влади монарха на основі розподілу влади на законодавчу (парламент), виконавчу (уряд на чолі з монархом) і незалежну судову. Такий розподіл, на їх думку, дасть можливість встановлення компромісу між основними політичними силами: монархії з феодалами, буржуазії з народом;
- народ і особистість (окрема людина) мають політичні права, які реалізуються у праві обирати парламент і навіть контролювати всю владу через своїх депутатів (І. Кант). Крім того, народ може приймати безпосередню участь у розробці і обговоренні законів, перш за все – конституції;
- суспільство, народ є єдиним джерелом влади, і якщо влада не захищає інтереси народу, останній може змінити владу, але конституційним, демократичним шляхом, не порушуючи основ суспільства – власності (І. Кант).
ІІІ – Радикально-революційний – представники Ж.-Ж. Руссо, К. Маркс, Ф. Енгельс. В. Ленін – відстоювали:
- необхідність докорінного зламу буржуазно-феодальної політичної та капіталістичної економічної систем, держави експлуататорів та переходу до прямого народовладдя (егалітарна республіка – Ж.-Ж. Руссо, комунізм – К. Маркс, В. Ленін через перехідний період диктатури пролетаріату та першу фазу – соціалізм);
- повне знищення буржуазної держави з її поліцейсько-репресивним апаратом. заміна її державою народу;
- суспільство складається із двох дружніх класів – пролетаріату (робітників) та селянства на першому етапі, при комунізмі – безкласове.
В концепції марксизму народовладдя підмінялося на першому етапі диктатурою пролетаріату як найбільш згуртованого, свідомого і організованого класу. А керівною і направляючою його силою повинна була стати партія, що об’єднувала найбільш свідому частину класу. Реально ж влада перейшла до партійних функціонерів, які були відірвані і від свого класу і навіть від партії. Такого перебігу К. Маркс не міг передбачити, а в практиці соціалістичного будівництва в СРСР і інших країнах соціалізму створилася могутня партійно-бюрократична еліта, яка повністю замінила собою владу народу і стала непідконтрольною, над народною владою з авторитарним і навіть тоталітарним режимами.
Таким чином, політична думка і політична наука пройшла довгий і складний шлях становлення і розвитку від настанов з управління державою до сучасних теорій і концепцій і державотворення, та вивчення сучасних глобальних світових політичних процесів.