- •Міністерство охорони здоров’я України
- •Передмова
- •Тема 1. Політологія як наука. Предмет і метод політології
- •1.2. Предмет, метод та функції політології
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •2.2. Політичні ідеї Середньовіччя
- •2.3. Політична думка Нового часу
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •3.2 Політологічні концепції українських вчених дорадянського періоду
- •3.3 Основні політичні концепції міжвоєнного періоду
- •3.4 Теоретичні проблеми сучасної української політології
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •4.2. Типи політичних систем
- •4.3. Політична система України та проблеми її удосконалення
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •5.2. Засоби (ресурси), процес і шляхи досягнення влади
- •5.3. Становлення державної влади в Україні
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •6.2. Типи політичних режимів
- •6.3. Закономірності переходу від тоталітаризму до демократії
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •7.2. Історія української державності
- •7.3. Типи держав.
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •8.2. Концепція громадянського суспільства
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •9.2. Партійні системи
- •9.3. Громадські організації та спр
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •10.2. Політичне лідерство та його типи
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •11.2. Політична культура та її роль у політичному житті суспільства
- •11.3. Політика і мораль як система
- •Питання до самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •12.2. Політична соціалізація
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •13.2. Типологія політичних конфліктів. Етнополітичний конфлікт
- •13.3. Функції політичних конфліктів. Способи і методи їх регулювання
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •14.2. Виборчі системи
- •14.3. Основні процедури виборчого процесу
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання до самостійної роботи.
- •Медицина Середньовіччя
- •Формування державної медицини на території України
- •15.2. Соціальна політика держави і охорона здоров’я у сучасному світі
- •15.3. Державна політика України в галузі охорони здоров’я
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •16.2. Світова політика на межі тисячоліть і глобальні проблеми людства
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •Література
Питання для самоконтролю.
Яким чином легітимність влади впливає на політичний режим?
Які інститути волевиявлення народу і як впливають на політичний режим?
Чому Ж.-Л. Кермонн вважає партійні системи настільки значущим чинником політичного режиму?
Як організація вищої державної влади може визначати тип політичного режиму?
У чому сутність політичного режиму?
Чому при визначенні політичного режиму найбільш обґрунтованим чинником є характер політичних відносин та засоби здійснення влади? У чому недостатність інших підходів?
Який тип політичного режиму можна визначити як демократичний? Його основні риси.
У чому сутність авторитарного режиму? Його основні риси.
У яких випадках авторитарні режими об’єктивно необхідні? Чому?
У чому сутність тоталітарного режиму? Його основні риси
Які закономірності переходу від тоталітаризму до демократії?
Завдання для самостійної роботи.
Керуючись чинниками політичного режиму за Ж.-Л. Кермонном, дайте характеристику політичного режиму в Україні.
Виходячи з ознак демократичності режиму за класифікацією Є. Вятра визначте тип і форму політичного режиму у вашій країні.
У чому схожість і протилежність тоталітарних режимів Німеччини (1933-1945 рр.) і СРСР (1934-1953 рр)?
Тема 7. Держава
План лекції
7.1. Сутність і зміст держави.
7.2. Історія української державності.
7.3. Типи держав.
7.1. Сутність і зміст держави
Термін «держава» вживається у двох основних значеннях. В широкому, або етнографічному розумінні держава – це країна, суспільство, народ, розміщені на певній території і представлені власним органом вищої влади. У такому сенсі можна говорити про американську, російську, німецьку, українську та інші держави. При цьому назва держави, як правило, вказує або корінну націю населення, що проживає в ній (республіка Україна, королівство Швеція, Китайська народна республіка), або географічне положення (Сполучені Штати Америки).
У вузькому, політичному значенні термін «держава» як найбільш узагальнене – це публічна влада, що поширює свою діяльність і вплив на все суспільство даної країни.
Таким чином, державу можна розглядати як із загально соціальної, так із політичної точки зору. Держава як політична організація володіє монополією на примус населення в межах визначеної території, має право на проведення від імені суспільства внутрішньої і зовнішньої політики, виключне право на видання законів і правил, що є обов’язковим для всього населення даної країни, встановлює розмір податків, мита і збирає їх, а також виконує ще цілу низку властивих тільки їй функцій. Все це свідчить про її виняткове місце у політичній системі суспільства, і ця винятковість утверджується такими положеннями:
держава у всіх відносинах виступає офіційним представником народу даної країни;
втілює у собі суверенітет народу (нації), реалізує його право на самовизначення;
зобов’язана забезпечувати і захищати права людини, всіх і кожного, хто перебуває на її території, і своїх громадян за межами країни;
бере на себе зобов’язання задовольняти загально соціальні потреби суспільства;
володіє суверенною владою, тобто верховною, самостійною і формально незалежною від будь-якої іншої держави, організації чи особистості;
встановлює формально обов’язкові для всіх на своїй території загальні правила поведінки – юридичні норми, а також організовує їх виконання, дотримання та контроль.
Головними ознаками держави є:
наявність спеціальних органів і установ, що здійснюють функції державної влади;
наявність права, яке закріплює певну систему норм, у відповідності до яких організована життєдіяльність суспільства і здійснюється влада;
наявність території, на яку поширюється юрисдикція цієї держави, її суверенітет.
Існує кілька теорій походження держави, найвідоміші з них такі.
Патріархальна концепція, яку обстоювали ряд давньогрецьких філософів і особливо Аристотель, пояснювала виникнення держави природно-історичними причинами розвитку людини як суспільної істоти, що створила сім’ю. Держава – це природній, на більш високому, суспільному рівні розвиток сім’ї, а влада монарха – розвиток влади батька (pater – батько) у межах держави.
Інші (софісти, епікурейці, Цицерон) – фундатори договірної концепції – вважали, що виникнення держави є результатом свідомої діяльності людей, домовленості між ними, оскільки людям властиве прагнення до спілкування, до життя в колективі. Ця концепція пізніше була покладена в основу теорії суспільного договору (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш. Монтеск’є та ін.)
Творці теологічної концепції – ідеологи релігій Стародавнього Сходу, середньовічної католицької церкви, іслама – пояснюють походження держави виявленням волі Бога, а владу в ній оголошують божественним інститутом.
Насильницька теорія (Л. Гумпилович. Є. Дюрінг) намагається обґрунтувати походження держави завоюванням одного племені іншим, організацією насильства переможців над переможеними.
Марксистська теорія обґрунтовує появу держави поділом суспільства на класи. За нею, на певному етапі розвитку продуктивних сил з’являються надлишки продукту, суспільство втрачає соціальну однорідність, розділяється на прошарки, які різняться місцем та роллю в системі суспільного виробництва і розподілу матеріальних благ, способом життя, духовною культурою, майновим станом та ін. Усе це обумовлює суперечність інтересів даних соціальних груп (класів) та необхідність їх узгодження й координації, забезпечення єдності, цілісності суспільства, чому й слугує держава.
Сучасна політологія формує новий підхід до аналізу причин виникнення держави як політичного інституту. Вони можуть бути різними для конкретної держави, особливо в сучасних умовах. Однак головними первинними, субстаційними залишаються суспільний розподіл праці, виникнення на цій основі приватної власності та експлуатації людини.
Держава – це знаряддя здійснення інтересів і волі панівного класу або частини населення, однак вона впливає на все суспільство, бере на себе вирішення загальних питань, сприяє створенню таких умов, за яких суспільство може існувати як єдиний організм.
Отже, держава – це особлива форма організації політичної влади у суспільстві, яка має суверенітет, здійснює управління, організацію громадського життя в країні і захищає її інтереси у міжнародних відносинах.