Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
141_otech_stud_suspnauk / пол_толог_я / пмк з пол_толог_ї для в_тчизняних студент_в перший р_вень.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
320.51 Кб
Скачать

Тести з курсу «Політологія» для підсумкового модульного контролю і рівень (150 питань)

1. Політика виникла:

  1. в період первіснообщинного ладу;

  2. в період розпаду первіснообщинного ладу;

  3. із створенням держави;

  4. із створення феодальних держав.

  5. 0.

2. Політика як термін походить від держави:

  1. давньогрецької.

  2. давньокитайської;

  3. давньоєгипетської;

  4. шумерської;

  5. 0.

3. Політика це:

  1. боротьба за владу та її здійснення;

  2. мистецтво управління державою;

  3. вироблення цілей і напрямків розвитку суспільства та організація його на їх досягнення;

  4. 0;

  5. все вищеозначене.

4. Політологія це наука про:

  1. державу та державний устрій;

  2. владу, її структуру, функції та закономірності розвитку;

  3. політичну систему, її структуру та функції, закономірності розвитку;

  4. політику у широкому розумінні;

  5. про політичні процеси, що відбуваються у суспільстві.

5. Витоки політології як науки знаходяться у:

  1. історії;

  2. атеїзмі;

  3. риториці;

  4. філософії;

  5. 0.

6. Аристотель стверджував, що людина за своєю природою є істотою політичною, тому що вона:

  1. живе в державі;

  2. живе в суспільстві;

  3. живе в країні;

  4. живе в сім’ї;

  5. 0.

7. Основними категоріями конфуціанства у політиці були:

  1. необхідність підтримки влади матеріально та захист держави;

  2. необхідність підтримки влади шляхом створення і утримання великої професійної армії;

  3. поняття благородного мужа, батьківської любові до людини, правила ритуалу;

  4. необхідність беззаперечної покори владі, її недоторканість.

  5. 0.

8. Легізм, як напрямок китайського вчення про державу базувався на:

  1. регламентації суспільного життя на основі традицій;

  2. регламентації діяльності влади на основі ритуалів;

  3. жорстокій регламентації всіх норм суспільного життя на основі законів;

  4. упорядкуванні відносин «держава-народ» через чітку структуризацію влади;

  5. 0.

9. Трактат Платона, у якому він аналізує форми державного правління називався:

  1. Одисея;

  2. Політика;

  3. Форми правління;

  4. Держава;

  5. Закони.

10. Платон відкриває закон історичного розвитку форм правління згідно з яким:

  1. законні правильні форми правління ніколи не перероджуються у неправильні;

  2. правильні форми правління є тільки умовно правильні;

  3. держава розвивається згідно із законами діалектики;

  4. навіть правильні форми правління з часом перероджуються у неправильні;

  5. 0.

11. На думку Платона «ідеальною державою» є:

  1. монархія;

  2. аристократія;

  3. демократія;

  4. олігархія;

  5. 0.

12. «Ідеальна держава» Платона позбавляла владу (правителів):

  1. всього означеного;

  2. власності;

  3. сім’ї, дітей;

  4. можливості змінити рід занять;

  5. розкоші.

13. «Політія» Арістотеля означає:

  1. владу виборної більшості із кращих представників суспільства.

  2. царську владу, яка утверджувала справедливість у державі;

  3. аристократію, що переймалась піклуванням про народ;

  4. ліквідацію рабовласницької держави;

  5. 0.

14. Арістотель вважав, що найбільш ефективними заходами по недопущенню неправильних форм правління є:

  1. виборність влади із аристократів та мудрих людей (філософів);

  2. утвердження верховенства закону;

  3. виборність влади на певний строк із кращих представників суспільства і контроль за нею;

  4. утвердження верховенства права;

  5. верховенство правового закону.

15. Держава, на думку Арістотеля, поряд із державним управлінням повинна виконувати:

  1. звільнити рабів;

  2. військово-патріотичну функцію;

  3. зовнішньополітичну функцію;

  4. божественну функцію;

  5. морально-виховну функцію.

16. Принципи права і відповідності закона праву вперше обґрунтував і відстоював:

  1. Платон;

  2. Ціцерон;

  3. Сократ;

  4. Арістотель;

  5. Геродот.

17. Справедливість, на думку Ціцерона, полягає у:

  1. верховенстві закону;

  2. служінні влади народу;

  3. суровому дотриманні законів;

  4. праві людини (на власність, свободу, життя, вибір);

  5. 0.

18. Н. Макіавеллі у відносинах церковної і світської влади утверджував можливість:

  1. використання будь-яких засобів, які дозволяють досягти мети у згоді із нормами християнської моралі;

  2. пріоритетність церковної влади;

  3. використання владою будь-яких засобів, які дозволяють досягти мети: «Ціль виправдовує засоби»;

  4. відлучення церкви від держави;

  5. пошуку компромісу між церквою і державою.

19. Н. Макіавеллі вважав, що форма держави визначається:

  1. розподілом політичних сил у суспільстві та умовами в яких держава розвивається;

  2. волею влади;

  3. конституцією країни;

  4. політичною елітою суспільства;

  5. на народному референдумі.

20. Томас Гоббс відстоював:

  1. республіканський устрій держави;

  2. абсолютну монархію як ефективну форму держави

  3. теорію божественного походження держави і влади;

  4. суверенітет народу;

  5. ідею розподілу влади.

21. Джон Локк започаткував основи:

  1. ліберального напрямку політичної думки;

  2. божественного походження держави і влади;

  3. неподільності державної влади;

  4. відсторонення народу від політичної діяльності;

  5. необхідності контролю влади.

22. Ш. Монтеск’є вперше обґрунтував:

А. неподільність і недоторканість державної влади;

C. основну мету діяльності влади – благо народу;

B. необхідність розподілу державної влади за її основними функціями: законодавство, управління (організація виконання законів), контроль та судочинство;

D. необхідність надання державі додаткових повноважень для досягнення політичних цілей;

E. 0.

23. На думку Ш. Монтеск’є законодавча влада повинна належати:

  1. однопалатному;

  2. двопалатному парламенту;

  3. монарху;

  4. монарху і кардиналу;

  5. тільки кардиналу.

24. Ж.-Ж. Руссо відстоював ідею:

  1. можливості відступу від принципів моральності політики;

  2. необхідності беззаперечної покори владі та її підтримки матеріальними засобами;

  3. республіканської держави, створеної на основі волевиявлення народу;

  4. необхідності постійного удосконалення структури влади;

  5. 0.

25. На думку Ж.-Ж. Руссо причиною нерівності у суспільстві стала:

  1. виділення влади із суспільства;

  2. безконтрольність влади;

  3. узурпація влади багатими;

  4. неосвіченість народу.

  5. поява і розвиток приватної власності;

26. Ж.-Ж. Руссо відстоював ідею:

  1. прямого народовладдя;

  2. пріоритетності освіченої політичної еліти;

  3. суверенітету народу та принцип народоправства;

  4. верховенства закону;

  5. верховенства права.

27. На думку Ж.-Ж. Руссо громадянином може називатися той, хто:

  1. дотримується єдності прав і обов’язків;

  2. чітко виконує вимоги влади;

  3. вимагає від влади повного забезпечення його прав;

  4. не порушує суспільний порядок;

  5. не був осуджений.

28. Родоначальником сучасної теорії «правової держави» був:

  1. Ш. Монтеск’є;

  2. Ш. Де Голь;

  3. Г. Гегель;

  4. Ж.-Ж. Руссо.

  5. І. Кант.

29. Змінювати та удосконалювати державний устрій за І.Кантом можна:

  1. на конституційних засадах через внесення відповідних змін до конституції;

  2. внесенням змін до конституції монархом;

  3. прийняттям відповідного закону;

  4. на вимогу парламентської більшості;

  5. 0.

30. Г.Гегель був першим, хто дав наукове визначення:

  1. правової держави;

  2. політичної партії;

  3. громадянського суспільства;

  4. влади;

  5. держави.

31. Основу громадянського суспільства складають інтереси:

  1. політичні;

  2. економічні;

  3. соціальні;

  4. патріотичні;

  5. національні.

32. За висновком К. Маркса класовий антагонізм (непримиримість інтересів між класами) у буржуазній державі виникає з приводу:

  1. несправедливого розподілу продукта у цій державі;

  2. незахищеності державою пролетаріату;

  3. небажанням пролетаріату працювати на буржуазію;

  4. приватної капіталістичної власності на засоби виробництва;

  5. недосконалості конституцій у буржуазних державах.

33. Марксизм відстоював концепцію:

  1. реформування буржуазної держави через розподіл влади і введення до парламенту представників пролетаріату;

  2. прямого і загального народовладдя шляхом поступового переходу від диктатури пролетаріату до загального народовладдя;позбавлення буржуазії виборчого права;

  3. добровільної передачі влади пролетаріату;

  4. зближення інтересів держави і народу.

34. Першим законодавчим упорядкування у Київський Русі була:

  1. Повчання Володимира Мономаха;

  2. Повість минулих літ;

  3. Слово про закон і благодать Іларіона;

  4. Руська Правда;

  5. Слово о полку Ігореве.

35. Зупинив завоювання Європи Батиєм та зберіг державність на території України:

  1. князь Володимир Мономах;

  2. князь Володимир Великий;

  3. князь Данило Галицький;

  4. князь Святослав;

  5. апостоли Петро і Павло.

36. Відродження політичної діяльності і політичної думки на території України починається у добу:

  1. формування козацької республіки і особливо з початком національно-визвольних змагань;

  2. з утворенням Галицько-Волинського князівства;

  3. з прийняттям першої Конституції Війська Запорізького;

  4. з ліквідацією кріпацтва;

  5. 0.

37. Конституція П. Орлика «Пакти і Конституція законів та вольностей Війська Запорізького» була прийнята:

  1. 1710 року в Полтаві;

  2. 1710 року в Бендерах;

  3. 1709 року в Батурині;

  4. 1709 року в Києві;

  5. 1709 року в Запорізькій Січі.

38. Відтворенню демократичного спрямування політичної думки в Україні передували:

  1. переможна Вітчизняна війна 1812-1813 рр. та похід російської армії в Європу;

  2. створення таємних політичних організацій, гуртків;

  3. виступ декабристів у 1825 р.;

  4. відкриття Харківського і Київського університетів.

  5. все вище означене.

39. Одним з програмних положень кирило-мефодіївців було:

  1. збереження цілісності Російської імперії з наданням політичних прав національним окраїнам;

  2. створення на федеративних засадах союзу слов’янських республік;

  3. утворення незалежної України;

  4. утворення союзу України, Білорусі з Росією під проводом демократичної Росії.

  5. 0.

40. На думку В. Антоновича справжній політик повинен:

  1. володіти широким політичним кругозором і вміти донести свої думки до людей;

  2. сприяти поширенню політичних знань у суспільстві;

  3. не лише володіти знаннями, а і бути спроможним втілювати їх в життя та робити політичні передбачення, прогнози;

  4. уміти організувати політичну еліту і спрямувати її на активну діяльність;

  5. 0.

41. В. Антонович був прихильником майбутнього України:

  1. у федерації південно-західнослов’янських республік;

  2. як незалежної держави;

  3. у федерації з Росією;

  4. як недержавного співіснування народу;

  5. у союзі з Польщею.

42. Політична програма М. Драгоманова включила наступне:

  1. еволюцію існуючої політичної системи, проведення широких політичних реформ;

  2. революційну заміну існуючого ладу;

  3. використання будь-яких засобів для досягнення головної мети – свободи та демократичного переустрою держави;

  4. підвищення авторитету держави;

  5. 0.

43. Представниками новонародницького напрямку політичної думки в Україні були:

  1. М. Грушевський і В. Липинський;

  2. М. Грушевський і Р. Лащенко;

  3. В. Липинський і С. Томашівський;

  4. М. Грушевський і С. Томашівський;

  5. Р. Лащенко і С. Петлюра.

44. Михайло Грушевський вважав, що пріоритетними інтересами в українській державі повинні бути:

  1. інтереси еліти суспільства, яка вела б за собою народ;

  2. інтереси бізнесу, як активної економічної сили;

  3. вільного селянства, як найбільш масової частини суспільства;

  4. інтереси трудового народу в цілому, як головної продуктивної сили;

  5. інтереси робітничого класу.

45. Консервативний напрямок політичної думки в Україні започаткували:

  1. В. Липинський, С. Дністрянський;

  2. В.Кучабський, С. Шелухін;

  3. М. Драгоманов, М. Грушевський.

  4. М. Грушевський, В. Липинський;

  5. В. Липинський, С. Томашівський.

46. Національно-державницький напрям в українській політичній думці започаткували:

  1. В.Липинський, О.Ейхельман;

  2. С.Дністрянський, С.Рудницький;

  3. О.Ейхельман, В.Кучабський;

  4. С.Рудницький, С.Томашівський;

  5. С.Дністрянський, М.Грушевський.

47. Націонал-державницька ідея передбачала:

  1. створення федерації українських земель під єдиним центральним проводом;

  2. створення національної держави під проводом українця-гетьмана і парламенту;

  3. створення національної республікансько-демократичної держави, яка забезпечила б розвиток української нації;

  4. створення парламентської республіки українського народу, але при абсолютній більшості при владі українців;

  5. Україна для українців.

48. Означте найбільш повне визначення політичної системи суспільства:

  1. сукупність політичних, економічних та соціальних інститутів та відносин;

  2. сукупність політичних інститутів, відносин, засобів, норм в межах яких досягається і здійснюється політична влада, відбувається політичне життя суспільства;

  3. сукупність організацій за закладів за допомогою яких здійснюється влада;

  4. сукупність органів та закладів державної влади, способів і методів здійснення їх повноважень;

  5. 0.

49. Яке з положень у найбільшій мірі виражає функціональне призначення політичної системи суспільства:

  1. здійснення політичної влади;

  2. регулювання економіки;

  3. вирішення соціальних проблем суспільства;

  4. створення умов для політичної участі народу.

  5. проведення ефективної зовнішньої політики.

50. Влада у найбільш узагальненому визначенні це:

  1. узгодження кимось (людиною, організацією) дій учасників тих чи інших процесів;

  2. встановлення певного порядку у суспільстві;

  3. такий порядок у суспільстві, коли хтось має можливість виявляти свою волю, незалежно від супротиву;

  4. можливість однієї особи або певної групи підпорядкувати собі волю інших та домогтися виконання цієї волі;

  5. можливість використання суспільного багатства для власних потреб.

51. Політична влада вимагає: