- •Міністерство охорони здоров’я України
- •Передмова
- •Тема 1. Політологія як наука. Предмет і метод політології
- •1.2. Предмет, метод та функції політології
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •2.2. Політичні ідеї Середньовіччя
- •2.3. Політична думка Нового часу
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •3.2 Політологічні концепції українських вчених дорадянського періоду
- •3.3 Основні політичні концепції міжвоєнного періоду
- •3.4 Теоретичні проблеми сучасної української політології
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •4.2. Типи політичних систем
- •4.3. Політична система України та проблеми її удосконалення
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •5.2. Засоби (ресурси), процес і шляхи досягнення влади
- •5.3. Становлення державної влади в Україні
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •6.2. Типи політичних режимів
- •6.3. Закономірності переходу від тоталітаризму до демократії
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •7.2. Історія української державності
- •7.3. Типи держав.
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •8.2. Концепція громадянського суспільства
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •9.2. Партійні системи
- •9.3. Громадські організації та спр
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •10.2. Політичне лідерство та його типи
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •11.2. Політична культура та її роль у політичному житті суспільства
- •11.3. Політика і мораль як система
- •Питання до самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •12.2. Політична соціалізація
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •13.2. Типологія політичних конфліктів. Етнополітичний конфлікт
- •13.3. Функції політичних конфліктів. Способи і методи їх регулювання
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •14.2. Виборчі системи
- •14.3. Основні процедури виборчого процесу
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання до самостійної роботи.
- •Медицина Середньовіччя
- •Формування державної медицини на території України
- •15.2. Соціальна політика держави і охорона здоров’я у сучасному світі
- •15.3. Державна політика України в галузі охорони здоров’я
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •16.2. Світова політика на межі тисячоліть і глобальні проблеми людства
- •Питання для самоконтролю.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •Література
Формування державної медицини на території України
У Київській Русі лікарні знаходилися, як правило, при монастирях і юридично були підпорядковані церкві. Проте в матеріальному утриманні їх активну участь брала влада. Крім шпиталю в Києво-Печерській лаврі, до кінця XI ст. була зведена лікарня в Переяславлі Південному, потім у Смоленську, Вишгороді, Чернігові, Новгороді, Пскові та ін. Крім влади на утримання лікарень виділяли кошти феодали. Під час війн лікарні ставали великими військово-госпітальними базами. При сприянні влади ними проводилися протиепідемічні заходи, щоб попередити занесення у міста хвороб з-за кордону і боротися з епідеміями, що виникали. В XI ст. княгинею Анною Всеволодівною в Києві відкривається перша медична школа.
Татаро-монгольська навала перервала розвиток вітчизняної медицини, і державна служба починає формуватися вже в Московській державі. До основних напрямів її належать упорядкування протиепідемічної охорони державних кордонів, обстеження («обшуки») епідемічних осередків, запровадження карантинізації міст, вулиць, дворів і будинків, знезаражування і спеціальні способи поховання мертвих, аби уникнути інфекційних хвороб (заливання трун смолою, дьогтем, вапном), спалювання осередків небезпеки тощо.
У Запорізькій Січі медична служба зосереджувалася здебільшого в госпіталях при монастирях, де лікарською діяльністю (в основному лікуванням поранених козаків) займалися переважно ченці. Такі госпіталі були в Трахтемирівському, Лебединському, Левківському монастирях. Надання медичної допомоги на полі бою і нагляд за санітарним станом у війську було покладено на цирульників-професіоналів, що утримувалися за рахунок війська і входили до його штату. Після укладення Переяславського договору (1654) Запорізька Січ і далі задовольнялася медичними послугами своїх цирульників і монастирських лікарів. І тільки під час епідемій чуми (1738, 1760) Російська імперська Медична канцелярія направляла своїх лікарів на Україну.
Особливу увагу розвиткові державної медичної системи приділяв у Росії Петро І. Існуючий Аптекарський приказ було перетворено в Аптекарську канцелярію (1707), а потім у Медичну канцелярію (1718), яку очолював лікар-архіятр. Для боротьби з високою смертністю дітей у відповідності з указом 1715р. створюються госпіталі «для негожих немовлят». У складі заснованої в 1725р. Академії Наук засновується відділення медичних наук.
У відкритому з ініціативи М.В. Ломоносова в 1755р. Московському університеті було організовано медичний факультет, а в 1805р. такий саме факультет почав підготовку лікарів у першому в лівобережній Україні Харківському університеті.
1721 року у Росії було прийнято закон, за яким жодний доктор медицини або лікар не допускався до медичної практики без іспиту в Медичній канцелярії; усі госпіталі підпорядковувалися цій канцелярії; ліки мали продаватися за визначеною таксою. Тобто держава безпосередньо займалася організацією медичної служби.
Для спостереження і боротьби з епідеміями на Півдні Росії у Василькові під Києвом 1740 року був заснований карантин із відділеннями в Переяславлі, Черкасах, Кременчуці, Добрянці, Бахмуті, Ізюмі, Луганську. З 1787р. на Україні організовано перший госпіталь для хворих на віспу, в якому безкоштовно робили щеплення проти цієї хвороби. З 1797р. у губерніях на території України організовано лікувальні управління, які як самостійні підрозділи губернської адміністрації починають займатися організацією системи охорони здоров’я. Створюються низові – повітові – структури медичного обслуговування. У Харкові в 1778р. була введена посада лікаря й відкрита аптека, коли він став губернським центром. Після відкриття такої ж аптеки в Лубнах харківська аптека стає центральною для всієї Лівобережної України.
Таким чином, становлення системи медичної допомоги й охорони здоров’я на території нашої країни спочатку не відставало від західноєвропейської. Проте поневолення українських земель татаро-монголами, колонізація України Польщею, Росією обумовили значне відставання у формуванні систематизованої державної медичної служби. Становлення її починається, як і в Європі з утвердженням капіталізму.