- •Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання
- •2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) - основа національної система виховання, її складові частини.
- •3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток.
- •5. Зміст понять: людина, особистість. Розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особ-ті.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку осо-ті
- •8. Роль діяльності та спілкування в розвитку особистості
- •9. Проблема мети вих-ня в іст-ї педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета вих-ня.
- •10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.
- •11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.
- •12. ІІсихолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.
- •13. Закони. Закономірності, принципи, правила навчання.
- •14. Характеристика дидактичних принципів: науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.
- •15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.
- •16. 3Агальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.
- •20. Умови вибору методів навчання.
- •21. Суть понять, зміст освіти його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти
- •22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх вдосконалення.
- •23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.
- •24. Сутність класно-урочної системи навчання. "Велика дидактика" я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.
- •25. Урок, як основна форма організації навчальною процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку. Етапи підготовки:
- •28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи, та ін.).
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
- •31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в 21 ст.
- •32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Рушійні сили пв
- •Етапи процесу виховання:
- •35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.
- •36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.
- •38. Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •39. Характеристика методів організації діяльності та Формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги до їх застосування.
- •41. Умови вибору методів виховання.
- •43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47.Форми взаємозв'язку школи та сім'ї. А.С.Макаренко та b.О.Сухомлинський про сімейне виховання..
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів Етнопедагогіка про моральне виховання молоді.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.
- •50. Сутність та функції прані, завдання трудового виховання.
- •51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст та форми організації.
- •54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.
- •55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні школи у вирішенні завдань позакласної та позашкільної роботи.
- •56. Класний керівник, як вихователь особистості школяра. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.
- •Пед.Здібності:
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
- •59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.
- •60. Мета, зміст та форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.
29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
Домашня навчальна робота – це форма організації самостійного, індивідуального вивчення школярами навч-го матеріалу у не навчальний час.
Виконання д/з:
допомагає глибше зрозуміти навч.матер.;
сприяє закріпленню ЗУН, завдяки тому, що учні сам-но відтворюють вивчений на уроці мат-л і стає ясно, що вони знають, а що ні;
сприяє вихованню самостійності, відповідальності і сумлінності учнів у процесі навч-ня;
активізує розумову діяльність учня, тому що самому доводиться шекати шляхи, прийоми і засоби міркувань і доказів;
привчають до самоконтролю і сприяють формуванню уміння і навичок організаційної праці: організовувати робоче місце, встановлення режиму часу.
Вимоги до організації д/з:
д/з дається тільки після формування первісних умінь і навичок;
дається автоматично;
для кожного класу обсяг д/з з усіх пред-в виходить з визн-х норм часу на їх викон-я;
логіка д/з повинна бути більш простою і доступною ніж сис-ма пояснення в класі;
д/з іноді давати цікаве з елементами кмітливості;
роз’яснення і поради з техніки виконання;
будь-яке д/з повинно перевірятись вчителем;
консультація для батьків про посильну і доцільну допомогу дітям у виконанні д/з;
на процес вик-ня д/з впливає не тільки система пояснення вчителем матер-лу, а й весь вигляд вчителя, моральні якості, відношення до дітей, порядок і система його роботи. Учень пристосовується до запитів і вимог учителя, його відношення до дітей;
Д/з включають: засвоєння вивченого мат-лу за підручником, виконання усних вправ, творчих робіт, проведення спостережень (біологія, географія), викон-ня лабор-х і практ-х робіт.
Недоліки д/з: невміння більшості учнів організувати свій робочий час, відсутність твердо закріпленого режиму, звідси поспішність у роботі і поверхове засвоєння матеріалу; іноді викон-я д/з здійснюється учнями без попереднього засвоєння теорії, звідси помилки, на осмислення зв’язків з теорією і практикою; перевантаження учнів д/з.
Шляхи оптимізації домашніх завдань:
Процес осмислення та засвоєння знань повинен носити розосереджений хар-р (вчити уроки потрібно не один раз, а постійно);
Виконання д/з в день їх отримання і повторення напередодні заняття;
Застосовувати прийоми самоконтролю (переказ уроку у голос, або про себе, дати відповіді на контрольна запитання);
Правильно поставлений педагогічний контроль.
30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.
Процес навчання в школі спрямований на вирішенні навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю Обов'язковим компонентом цього процесу є контроль. Контроль - це виявлення, перевірка і оцінка успішності учнів.
Засоби контролю: спостереження за учнями під час занять: вивчення продуктів навчально-пізнавальної діяльності: безпосередня перевірка знань, умінь, навичок. Результат контролю: оціночні судження, або оцінки в журналах, зошитах (бали), оцінка судження у щоденнику або словесно.
Види контролю:
1. попередній - перед вивченням теми.
2.поточний.
3. періодичний.
4. підсумковий - в кінці чверті.
5. заключний - в кінці року.
Функції контролю:
1. Освітня - визначити результат навчальної діяльності і скоректувати її.
2. Діагностична - виявлення успіхів і недоліків, визначення шляхів підвищення якості навчання.
3. Виховна - виховує працьовитість, дисциплінованість, волю, відповідальність, чесність.
4. Стимулююча - справедлива, аргументована оцінка є імпульсом до роботи і навпаки.
5. Розвиваюча - пам'ять, мислення, мова, увага.
6. управлінська - на основі контролю визначається стан успішності учнів.
Методи контролю - сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень засвоєння учнями знань, сформованості вмінь та навичок.
. Усний контроль - учні вчаться логічно мислити, аргументувати свої думки. Є індивідуальне фронтальне та ущільнене усне опитування.
Письмовий контроль - письмова перевірка знань, вмінь, навичок. Залежно від навчального предмету письмовий контроль здійснюється у формі контрольної роботи, твору переказу, диктанту і т.д. Мета - з'ясувати ступінь оволодіння учнями вмінням і навичкам з предмету.
Тестовий контроль - відповіді на тестові запитання за допомогою розставлення цифр, підкреслення потрібних відповідей. Це дає можливість за короткий час перевірити велику кількість учнів.
Програмовий контроль - за допомогою комп'ютера.
Графічний контроль (креслення, малювання) - відповідь у вигляді складної наочної моделі.
Практична перевірка - оволодіння системою практичних навичок, вмінь, під час лабораторних робот, практичних занять.
В різних країнах існують різні системи оцінювання учнів: в США оцінювання робиться літерами, в Європі розповсюджена 100 бальна система оцінювання, в Росії 5 бальна система, в Україні 12 бальна система по предметам та якісна система оцінювання поведінки (незадовіль., задовільно, добре, дуже добре, зразково).
12 бальне оцінювання знань є 4-х рівневою системою:
1-3 бали (початковий) - відповідь учня при відтворенні навчального
матеріалу елементарно, фрагментарно;
4-6 (середній) - відтворює основний навчальний матеріал, здатний вирішувати завдання за зразком,
7-9 (достатній) - самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями, робить висновки, відповідь учня повна, логічна, хоча і бракує власних суджень:
16-12 (високий) - знання учнів глибокі, міцні, узагальнені, системні, застосовує їх творчо, навчальна діяльність має дослідницький характер. Обов'язковим є тематичне оцінювання. Підсумкове оцінювання здійснюється в кінці чверті, семестру або навчального року. Підсумкову оцінку за семестр виставляють за результатом тематичного оцінювання. Проводиться тематична атестація. її проводять у різних формах. Головне - об'єктивне оцінювання. Учень має право на переатестацію.