17. Взаємопов’язаність релігійних, соціальних та внутрішньо наукових цінностей

Проблема осмислення взаємозв'язків соціальних і внутрінаучних цінностей вимагає особливих зусиль вчених, бо вона зачіпає коло питань про їх відповідальність за зроблені ними відкриття та їх застосування, про взаємозв'язок соціальних інститутів та інститутів експертів, про вплив пануючої в суспільстві ідеології на розвиток науки, про роль ціннісних факторів в процесі наукового пошуку та пізнавальної діяльності, про співвідношення науки і владних структур і пр.

Соціальні цінності - своєрідні індикатори стану суспільства, які на відміну від внутрінаучних втілені в соціальних інститутах, вкорінені в структурі суспільства. Соціальні цінності демонструються в програмах, постановах, урядових документах, законах, регулюючи практику реальних відносин. Свобода, права власності, рівноправність, законослухняність, а також стабільність суспільства та його динаміка - це важливі соціальні цінності, які для свого втілення потребують певних соціальних умовах та громадському порядку, необхідному для їх підтримки. Соціальні інститути забезпечують підтримку тим видам діяльності, які базуються на прийнятних для даної структури цінностях. Соціальні цінності можуть виступати в якості підстави для критики наукових пошуків, а також у ролі критеріїв для вибору стандартів поведінки. Цінності вплетені в суспільне життя.

Соціальні цінності претендують на те, щоб бути загальнозначущими, вони забезпечують стереотипність поведінки. Система соціальних цінностей закріплена в праві, традиціях, нормах гуртожитку і ділової поведінки. Суспільні цінності спрямовані на те, щоб задавати принципи стабільного існування суспільства, забезпечувати ефективність його життєдіяльності.

Перетин соціальних і внутрінаучних цінностей добре показано К. Поппером. Проведена ним ідея демаркації - поділ науки і ненаукі в епістемології - мала ефект, що виходить за рамки суто наукового пізнання. Виникла потреба у проведенні демаркаційної лінії між двома типами суспільства: відкритого і закритого, - розуміючи при цьому, що вони складають тканину єдиного цивілізаційного процесу. Критерій фальсифікації (спростування), яка виступає в ролі критерію науковості (те, що може бути спростовно в принципі - науково, а те, що ні - догма), у додатку до соціального аналізу зажадав самокорекції суспільного організму. Виходячи з цього критерію, політичні діячі тільки й повинні прагнути до того, щоб їх проекти були якомога більш детальніше схильні критичного спростуванню. Розкриті помилки і прорахунки спричинять за собою більш життєздатні соціально-політичні рішення.

Перехресний вогонь критики як внутрішньонаукова цінність, супроводжуюча пошук істини, повинен мати місце і в соціальному житті, по відношенню до соціальних проектів. Некритичне прийняття глобальних соціальних ідей може призвести до катастрофічних наслідків. Таким чином, у розумінні цінності критики як надзвичайно впливовою, якщо не сказати рушійної сили суспільного розвитку, можна також угледіти взаємозв'язок соціальних і внутрінаучних цінностей. Критика служить дієвим інструментом зміни у бік більш раціональної та ефективної діяльності.

Парадокс науки полягає в тому, що, заявляючи про себе як про реальний підставі суспільного прогресу, сприяє добробуту людства, вона в той же час привела до наслідків, що є загрозою самому його існуванню. Експансія техногенного розвитку, забруднення навколишнього середовища, лавиноподібне зростання наукової інформації виявляються патогенними для життя людей факторами.

Людство опиняється перед проблемою усвідомлення своєї безпорадності в контролі над усе зростаючою технічною міццю сучасної цивілізації. Нехтування духовними цінностями в ім'я матеріальних гнітюче впливає на розвиток особистості. На противагу цінностям суспільства споживання в суспільному житті існують інші цінності громадянського суспільства, спрямовані на відстоювання свободи слова, принципової критики, справедливості, права на освіту та професійне визнання, цінності наукової раціональності і гармонійною життєдіяльності. У ситуації широко поширеного визнання дегуманізації сучасної науки особливу цінність набуває аксиологичеськи-дедуктивна система теоретичного опису явищ і процесів, в якій враховані інтереси і параметри людського існування.