42.Причини виникнення пфг, їх переваги та основні типи.

ПФГ — це сукупність юридичних осіб, які повністю або частково об'єднали свої активи на основі договору про створення цієї структури з метою техніко-економічної інтеграції для реалізації інвестиційно- інноваційних та інших програм, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності, розширення ринку збуту, створення нових робочих місць та підвищення ефективності виробництва.

Як показує світовий досвід, основними закономірностями розвитку ПФГ є такі:цілеспрямована концентрація власності, у тому числі через перехресне володіння акціями;розвиток трактових відносин усередині групи;довгострокові перспективи інвестицій і власності на основі високого рівня експертизи проектів;високий рівень управлінської незалежності й міжфірмової конкуренції членів групи при реалізації проектів усередині групи;сумісна маркетингова діяльність за умови жорсткої конкуренції вертикальних інтегрованих груп.Формування ПФГ — це складний договірний процес, який, у тому числі, залежить від макроекономічного стану, галузевої структури промислового виробництва, ситуації на ринку.Існують обмеження на участь у ПФГ:забороняється участь більше ніж в одній ПФГ;дочірні підприємства можуть входити до складу ПФГ тільки разом зі своїм основним підприємством;державні й місцеві унітарні підприємства малого бізнесу можуть увійти до складу ПФГ на умовах, визначених власником майна;учасниками ПФГ не можуть бути громадські й релігійні організації.Виділяють три основні типи ПФГ.

До першого типу належать ПФГ, учасники яких створили акціонерну компанію шляхом об'єднання своїх капіталів. Серцевиною таких ПФГ є центральна компанія.Центральна компанія — це юридична особа, засновниками якої є всі учасники договору про створення ПФГ і яка виступає основним товариством щодо всіх інших учасників ПФГ.Центральною компанією можуть бути:інвестиційні фонди та інвестиційні компанії;господарські товариства (відкриті й закриті АТ, товариства з обмеженою відповідальністю);спілки та асоціації. Функції ПФГ є широкими:вступає від імені учасників ПФГ у відносини з державою та іншими особами;проводить роботу із цінними паперами;складає звітність і консолідований баланс ПФГ;здійснює фінансовий менеджмент;розробляє бізнес-плани;проводить аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств. Другий тип ПФГ — це групи, де центральне місце посідає холдингова компанія. Сконцентрувавши контрольний пакет акцій, холдингова компанія перетворюється на управлінський центр усієї групи.До третього типу ПФГ належать групи, у яких центром власності виступає кредитно-фінансова установа.

43.Сучасний стан розвитку промислово-фінансових груп в Україні

Сучасні стан розвитку вітчизняної економіки і пра­гнення України досягти рівня розвинутих країн ство­рює передумови щодо інтеграції фінансового та про­мислового капіталів і виникнення промислово-фінансових груп (ПФГ). За їх допомогою можна розв'язати ряд проблем щодо налагодження взаємозв'язків між підприємствами, банками, страховими компаніями та іншими учасниками ПФГ. Проблеми формування і функціонування промислово-фінансових груп завжди привертали до себе увагу українських та іноземних економістів.Головною умовою визнання групи юридичних осіб, які об'єднали свої активи, промислово-фінансовою групою є наявність в їхньому складі промислових під­приємств, що діють у сфері виробництва та послуг, і фінансових інститутів (банків чи інших кредитних установ), тобто поєднання або злиття банківського та промислового капіталів. Процес розвитку промислово-фінансових груп різ­них видів у країнах, що розвиваються (у тому числі в Україні), став невід'ємною частиною економічної стру­ктури суспільства і вимагає від науковців та практиків відповідей щодо сучасних форм існування ПФГ, їх­нього впливу на економічні перетворення в країні та шляхи подальшого розвитку. Сьогодні необхідно чітко усвідомлювати статус промислово-фінансових груп в Україні, як багатофунк­ціонального інституту, що дає можливість більш обґру­нтовано визначити їх місце в системі економічних від­носин. Для розкриття сутності промислово-фінансової групи, необхідно підкресли­ти, що принцип їхньої діяльності нагадує державний метод утворення та перерозподілу доходів. У рамках ПФГ виробничі відносини є специфічними відноси­нами власності, обміну сировиною та продукцією, розподілу та перерозподілу отриманого спільними зусиллями прибутку. Дослідивши процес створення фінансово-промислових груп закордоном, ми можемо зробити висновки, які матимуть певну цінність щодо теорії та практики формування промислово-фінансових груп в Україні. Однією з очевидних переваг японських і південно- корейських конгломератів стало зниження ступеня ба­нківського кредитування і перехід на внутрішні джерела самофінансування завдяки значному нагромадженню власного потенціалу і агресивній політиці зростання. Для українських промислово-фінансових груп досвід цих країн може бути особливо корисним, беручи до ува­ги дефіцит фінансових ресурсів і обережну політику бан­ків щодо кредитування промислових підприємств. Вітчизня­ним ПФГ буде корисно проаналізувати, удосконалити та запровадити в Україні модель стратегічного планування, яка використовується японськими ФПГ. Суть моделі основана на максимальному залученні до складу фінансово-промис- лової групи самостійних виробничих структур з коректуван­ням їхньої діяльності на усіх рівнях господарювання групи.