46.Особливості оподаткування тнк.

ТНК — група підприємств, що функціонують у різних країнах, але управляються штаб-квартирою, що міститься в одній конкретній країні.

Провідна роль належить податковим умовам діяльності ТНК, оскільки планування останньої ТНК базується на врахуванні відмінностей в умовах економічної діяльності в країнах, де компанія здійснює операції.

Розрізняють два основних підходи до оподаткування прибутків ТНК.світовий;територіальний.До організаційних методів оптимізації оподаткування ТНК відносять:1)здійснення експорту товарів і послуг спеціальними способами (без фактичного перетину кордону; на основі толінгу — тимчасового ввезення сировини й комплектуючих на митну територію та їх переробки на готову продукцію з наступним експортом);2)здійснення зарубіжних операцій на основі агентських угод, партнерства або спільної інвестиційної діяльності з місцевими компаніями без створення юридичної особи;3)створення зарубіжного представництва, а не філії, що дає змогу не декларувати прибутки в країні їх походження, де діє представництво;4)створення спеціальних дочірніх компаній у країнах із сприятливим або пільговим оподаткуванням чи в офшорних зонах;5)перехід частини зарубіжних філій або дочірніх підприємств під контроль спеціальної холдингової компанії, зареєстрованої у країні зі сприятливим оподаткуванням операцій з капіталом і репатріації дивідендів.

Основні економічні методи оптимізації оподаткування ТНК охоплюють такі сфери:1)застосування трансфертних цін у розрахунках між філіями й дочірніми компаніями ТНК у різних країнах;2)концентрацію дивідендів та інших доходів корпоративних фінансових компаній, розташованих у країнах з пільговим оподаткуванням фінансових операцій, пільговим режимом уникнення подвійного оподаткування або в офшорних зонах;3)застосування різних форм внутрішньо корпоративного кредитування з використанням власних фінансових структур або кредитування філій під гарантії ТНК;4)здійснення інвестицій за рахунок власних нагромаджених доходів або залучених ресурсів через власну інвестиційну компанію у структурі ТНК;5)здійснення трансферту активів ТНК через ліцензійні угоди з власними філіями;6)спорудження підприємств і придбання нерухомості через внут- рішньокорпоративні компанії з нерухомості, розташовані в країнах з пільговим оподаткуванням операцій з нерухомістю або в офшорних зонах7)здійснення транспортного обслуговування операцій ТНК через власні транспортні та судноплавні компанії, зареєстровані в офшорних зонах.

48.Внутрішній оборот коштів в тнк: канали переміщення коштів, трансфертні ціни.

Основні характеристики трансфертних цін:

1)вони підлягають внутрішньому регулюванню ТНК, а тому є більш стабільними;2)вони базуються на витратах на виробництво, але водночас встановлюються на рівні, який відповідає певним потребам ТНК — мінімізації податків і митних витрат, трансферту фінансових ресурсів від однієї філії ТНК до іншої, акумуляції активів ТНК у певній країні тощо;3)трансфертні ціни сприяють формуванню внутрішньої норми прибутку ТНК;4)трансфертні ціни впливають на основні макроекономічні показники: рівень експорту, валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного бюджету приймаючої країни. Механізм трансфертних цін використовується як інструмент додаткового фінансування компанії та збільшення її прибутку.Світове інвестиційне середовище складається з трьох основних елементів:1)цінні папери (фінансові та прямі інвестиції або фінансові активи);2)фондові (фінансові) ринки;3)фінансові посередники (фінансові інститути).

Економічні чинники пов'язані насамперед з виникненням додаткових трансакційних витрат.Найпоширенішими економічними чинниками є такі:вищі комісійні для посередників на іноземних ринках;вища плата за оформлення угод;вища плата за управління портфелями міжнародних інвестицій.Психологічні чинники — це бар'єри, що пов'язані з міжнародними інвестиціями, спричинені незнанням економіки, політики, культури інших країн, іноземних мов, методів торгівлі на іноземних фінансових ринках, порядку звітності.

В організаційній структурі більшості ТНК виділяють три основні блоки:1)фінансово-економічний;2)індустріально-промисловий;3)торговельно-комерційний. Фінансово-економічний блок — це мережа кредитно-фінансових установ: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, фінансові, пайові, трастові, пенсійні фонди й компанії. Головне завдання фінансової складової ТНК — залучення й акумулювання фінансових коштів. Здійснення фінансово-кредитної діяльності в міжнародних масштабах передбачає наявність у структурі ТНК банківського об'єднання, що має розгалужену систему філій і відділень.

У рамках системи міжнародного управління готівкою виділяють такі основні канали переміщення коштів усередині ТНК:прямий переказ капіталу;переказ дивідендів;плата за послуги (управлінські, науково-дослідницькі та ін.);плата за ліцензії;трансфертні ціни у внутрішньофірмовій торгівлі;внутрішньофірмові кредити;внутрішньофірмове страхування.

ТНК найактивніше співпрацюють з такими організаціями:1.Спеціальні інститути ООН: МВФ, МБРР, ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД;2.Паризький клуб країн-кредиторів — неформальна організація промислово розвинених країн, де обговорюються проблеми врегулювання, відстрочення платежів з державного боргу країн;3.Лондонський клуб кредиторів, спроможний врегулювати при ватну зовнішню заборгованість країни-боржника.