Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
filosofiya_1-7_Word_2.docx
Скачиваний:
40
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
71.63 Кб
Скачать

18. Зміни світоглядних орієнтацій техногенної цивілізації

Технологенна цивілізація - це суспільство з високим рівнем розвитку науки, техніки, технології, в якому всі сфери життя зазнають технологізації.

Власне техногенна цивілізація розгортається з ХУ11 ст. і має три основні стадії: передіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну.

Саме в техногенному суспільстві виникає орієнтованість прогресу на майбутнє. Історичний час сприймається як незворотній рух від минулого до теперішнього і майбутнього. На відміну від цього в традиційних суспільствах час кваліфікували або як циклічний, або вважали, що "золоте століття" вже позаду.

Ще однією особливістю існування техногенної цивлізації є тяжіння до домінування, через що її позначають як "агресивну" - таку, що підкоряє, руйнує культуру традиційних суспільств. Такий деструктивний вплив виявляється через ствердження певних світоглядних орієнтирів. Орієнтирів, які спрацьовують в формуванні смислів в розумінні того, що є людина, світ тощо.

Отже, вплив техногенної цивілізації на природу, культуру, людину визначається її світоглядними орієнтирами.

Світоглядні засади техногенної цивілізації є такими, що спрямовують розуміння людини як активно діючої, людини, яка ставить і досягає певних цілей в процесі своєї діяльності. Світ сприймається, перш за все, як обїєкт діяльності і пізнання. Домінуючою стає світоглядна орієнтація, у відповідності з якою вважається, що світ існує для людини. В тому числі для людини існує і природа, яку, як і світ взагалі, людина має підкорити.

Це принциповим чином відрізняється від світоглядних орієнтацій традиційних суспільств, коли діяльнісна активність людини розглядається як скоріш націлена на її внутрішній світ і проявляється в самоспогляданні, самопізнанні, самоконтролі Такі орієнтації можна відкрити в культурі Древнього Китаю, Древньої Індії тощо. Відповідно до них людини мала пристосуватися до дійсності, включитися в традиційний плин життя.

Специфічні світоглядні засади техногенного суспільства визначають і розуміння природи як упорядкованого процесу. Такого, що є пізнаванним для людини і є об"єктом реалізації людських цілей. Принципово іншими є світоглядні засади традиційного суспільства. В ньому природа сприймається як живий організм, в межах якого існує і людина. Закони природи і людського існування сприймаються як щось надраціональне. В техногенному суспільстві формується світоглядне уявлення про те, що необхідно створити певну техніку і технологію, які дозволять оволодіти природою, світом.

19. Поняття якими описується нелінійна динаміка систем,що самоорганізуються

Поняття нелінійності передбачає насамперед відмову від класичного уявлення про причинно-наслідкові відносини процесів і подій. Нелінійна динаміка складної системи означає становлення нової фази цієї системи як нового цілого при випадковому виборі одного з можливих варіантів подальшої еволюції в особливій кризовій точці (або ситуації) біфуркації.

Біфуркація (або точка біфуркації) — це точка фазового перетворення, максимально хаотичний стан системи, в якому починають виникати нові центри її організації. Деякі з цих нових центрів стають атракторами системи. Різні атрактори визначають різні можливі варіанти майбутнього стабільного (протилежного до біфуркації) стану системи, тобто такого стану, до якого система може еволюціонувати за певних умов (за певних значень головних, керуючих параметрів). Кожний атрактор — це своєрідний центр тяжіння (можна сказати й фокус) усіх умовно можливих траєкторій руху системи до стану її динамічної стійкості. В розвитку культури і суспільства роль атракторів, як правило, відіграють нові ідеї, які стають спільними, об'єднують людей у нову спільноту з новою метою, ідеалами і т.д.

Під самоорганізацією розуміють мимовільне, спонтанне самоускладнення форми (у загальнішому випадку — структури системи та законів її функціонування) унаслідок повільної та плавної зміни її параметрів. Іншими словами, самоорганізація — це утворення впорядкованих структур із хаосу. Отже, синергетика являє собою нову узагальнювальну науку, що вивчає основні закони самоорганізації складних систем.

Синергетика як наука все більше впливає на різні сфери діяльності й викликає все більший інтерес, наприклад, введено поняття «механотроніка». Коло задач, що розглядається в її межах, дуже широке. Багато з них із позицій теорії самоорганізації розглядаються вперше. Так, у роботі Олємского О. І. наведена нелінійна динаміка сипкого середовища, тонкого шару мастила, транспортних потоків, самоорганізація в комп’ютерних мережах і виникнення впорядкованості, зумовлене шумами різних типів. Методами синергетики здійснено моделювання багатьох складних систем, що самоорганізуються: морфогенез у біології; деякі аспекти функціонування мозку; флатер крила літака; автоколивальні процеси в хімії; еволюція зірок і космологічні процеси; електронні прилади; формування громадської думки і демографічних процесів. Одним із важливих досягнень останніх років у синергетиці та еволюційній економіці є макроекономічна модель Чернавського Д. С.. Вона подається динамічною системою, де число стійких особових точок (ринкових рівноваг) змінюється залежно від керуючого параметра. На відміну від традиційних галузей наукового знання синергетика досліджує загальні закономірності еволюції систем будь–якої природи. Абстрагуючись від специфічної природи систем, синергетика знаходить здатність описувати їх еволюцію на узагальненій мові. Це дозволяє зробити надбання однієї галузі науки доступними розумінню представникам інших галузей

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]