Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
filosofiya_1-7_Word_2.docx
Скачиваний:
40
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
71.63 Кб
Скачать

14. Вплив третьої наукової революції на формування нового типу раціональності.

Третя наукова революція охоплює період з кінця XIX в. до середини XX ст. і характеризується появою некласичного природознавства і відповідного йому типу раціональності. Революційні перетворення відбулися відразу в багатьох науках: у фізиці були розроблені релятивістська і квантова теорії, в біології - генетика, в хімії - квантова хімія і т.д. У центр дослідницьких програм висувається вивчення об'єктів мікросвіту. Відбулися зміни в розумінні ідеалів і норм наукового знання . 1 вчені погодилися з тим, що мисленню об'єкт не дано у його «природно-незайманому», первозданному стані: воно вивчає не об'єкт, як він є сам по собі, а те, як стало спостерігачеві взаємодія об'єкта з приладом. 2 так як будь-який експеримент проводить дослідник, то проблема істини безпосередньо стає пов'язаної з його діяльністю. Деякі мислителі прокоментували подібну ситуацію так: «Вчений задає природі питання і сам же на них відповідає». Актуалізувалося уявлення про активність суб'єкта пізнання. 3 вчені і філософи поставили питання про «непрозорості» буття, що блокувало можливості суб'єкта пізнання реалізовувати ідеальні моделі і проекти, що виробляються раціональним свідомістю. У підсумку принцип тотожності мислення і буття продовжував «розмиватися».4 на противагу ідеалу єдино наукової теорії, «фотографуючої» досліджувані об'єкти, стала допускатися істинність декількох відрізняються один від одного теоретичних описів одного і того ж об'єкта. Дослідники зіткнулися з необхідністю визнати відносну істинність теорій і картини природи, виробленої на тому чи іншому етапі розвитку природознавства.

15. Елементи античної раціональності в ході четвертої наукової революції

Четверта наукова революція: тенденції повернення до античної раціональності.

Час скоєння четвертої наукової революції остання третину ХХ століття і воно пов'язане вона із тим, що об'єктами вивчення науки стають історично що розвиваються системи (Всесвіт як система взаємодії мікро-, макро- імегамира). Це час народженняпостнеклассической науку й формування раціональностіпостнеклассического типу, що характеризується: а) застосуванням історичної реконструкції як типу теоретичного знання на таких областях як космологія, астрофізика, що призвело зміну картини світу; б) розробки ідей термодинаміки нерівноважних процесів виник новий напрям у наукових дисциплінах –синергентика; в) з безпристрасного ціннісно нейтрального вивчення законів природи в парадигму математично-природничої грамотності вводяться ціннісні орієнтації як якісь гуманітарні ідеали; р) впостнеклассическую науку вводяться позанаукові,дорациональние івнерациональние пізнавальні форми; буд) важливим моментом четвертої наукової революції було оформлення космології як наукової дисципліни, предметом вивчення якої стала Всесвіт загалом.

16. Головні характеристики сучасної постнекласичної науки

Поняття “постнекласична наука” стало широко використовуватися у науковій літературі в останній третині ХХ століття. Філософське обґрунтування “постнекласичної моделі науки” і її різні аспекти запропоновані в роботах В.С. Степіна, В.А. Лекторського, В.С. Швирьова, С.П. Курдюмова, А.П. Огурцова, І.Т. Фролова й ін. Як показано в підрозділі, її відмітними характеристиками є такі: наявність серед об’єктів сучасної науки “природних комплексів”, у які включена як невід’ємний компонент сама людина; неелімінування людини з наукової картини світу; такий стан знань і такий тип наукової раціональності, що поєднує науки про природу і науки про дух; концепція відкритої раціональності як засіб освоєння історії; такий спосіб пошуку наукової істини, що безпосередньо сполучений з гуманістичними цінностями; наявність комунікативного міждисциплінарного обміну парадигмальними установками; звертання до синергетичної парадигми; утвердження багатомірності реальності.

Відзначається, що у контексті дискурсу про постнекласичну науку і новий тип раціональності, який розвертається, відбувається переосмислення “метафізики”. У зв’язку з цим, почато розгляд концепції практичної філософії як альтернативи класичній метафізиці в роботах вітчизняних українських філософів (А.М. Лой, А.В. Толстоухов, А.М. Єрмоленко, В.С. Лук’янець), де відзначається, що практична філософія не виключає традиційної для Європи культури філософування, яка позначається терміном “метафізика”, однак вона може оцінюватися не як “єдино правильна” культура філософування, а як одна з багатьох можливих культур.

Значний внесок у ці розробки внесла харківська філософська школа (І.З. Цехмістро й ін.), обґрунтувавши і запропонувавши концепт реляційного холізму, що визнає ціннісний аспект не знання, а буття як вихідний і споконвічний, знімає протиставлення духу і природи, людини і Бога, визнає людину найбільш істотним і неелімінуємим аспектом реальності.

Постнекласична наука знімає абсолютизацію принципу антропоцентризму. Нині здійснюється стратегія переходу від антропоцентризму через біоцентризм до вітацентризму, філософське розуміння якого представлено концепціями А. Швейцера, Н. Реріха. Життя, його особистісний зміст і різноманіття, актуальні і для сучасної філософської думки України, про що свідчать роботи В.Г. Табачковського, Л.В. Сохань, В.І. Шинкарука й ін. Вітацентризм задає, як підкреслюється в роботі, новий вимір взаємозв’язку науки і моралі.

Сучасна, постнекласична наука здійснює побудову нової картини реальності. Розвиток синергетики та осмислення процесу самоорганізації складних систем дозволяє реконструювати нову онтологію. Перш за все, її характерною рисою виступає зазначена "подвійна негація", як відображення спроби знаходження третього шляху, зокрема, між детермінізмом та індетермінізмом, спроби обгрунтування доповняльності випадку та необхідності. Висуваються концепції "неповного детермінізму" (П. Флейсснер та В. Гофкірхнер2 ). За І. С. Добронравовою, в синергетичній парадигмі випадковість доповнює необхідність, а не є лише її "проявом"3 . Точка біфуркації виявляється місцем народження спонтанного вибору щодо подальшого розвитку системи, що самоорганизується.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]