Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
filosofiya_1-7_Word_2.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
71.63 Кб
Скачать

12. Перша наукова революція і формування наукового типу раціональності

Перша наукова революція відбулася в XVII ст. Її результатом було виникнення класичної європейської науки, перш за все, механіки, а пізніше фізики. У ході цієї революції сформувався особливий тип раціональності, що отримав назву наукового. Декартівського філософія, що заклала основи наукового методу, що не заперечувала створення світу Богом, але вона при цьому стверджувала, що з тієї хвилини світ став розвиватися іманентно, тобто за своїми внутрішніми законами. Відбулося подвоєння буття на релігійне та наукове. У релігійній сфері люди мали справу з живим Богом, а в науці з мертвим світом. Науковий і релігійний підходи до світу відокремилися, створивши відповідно релігійне та наукове світогляду. Науковий тип раціональності відтворив, правда, у зміненому вигляді, два головних підстави античної раціональності: по-перше, принцип тотожності мислення і буття, по-друге, ідеальний план роботи думки. Тип раціональності, що склався в науці, неможливо реконструювати, не враховуючи тих змін, які відбулися у філософському розумінні тотожності мислення і буття. Розглянемо ці зміни. 1 буття перестало розглядатися як Абсолют, Бог, Єдине. Величний античний Космос був ототожнений з природою, яка розглядалася як єдина справжня реальність, з якої був виключений всякий духовний компонент..2 людський розум втратив своє космічний вимір, став уподібнюватися НЕ Божественному розуму, а самому собі і наділявся статусом суверенності. Він сам із себе формував свої якості, принципи, правила, схеми сам обгрунтовував свої права на пізнання істини. Переконання у всесилля, всевладдя людського розуму зміцнилося в епоху Просвітництва Об'єктивність і предметність наукового знання досягаються лише тоді, коли з опису і пояснення виключається все, що пов'язано з суб'єктом і використовуваними їм засобами пізнання. Абстрагуючись від усякої співвіднесеності з пізнає суб'єктом, природознавство претендувало на статус точної науки про природні тілах. 3 до ідеї ідеальності приєдналася ідея артефакту (зробленої речі), несумісна з чистим спогляданням, відкритим античної раціональністю. Наукова раціональність визнала правомірність лише тих ідеальних конструктів, які можна контрольовано відтворити, сконструювати нескінченну кількість разів в експерименті. 4 основним змістом тотожності мислення і буття стає визнання можливості відшукати таку одну-єдину ідеальну конструкцію, яка повністю відповідала б досліджуваному об'єкту, забезпечуючи тим самим суть змісту істинного знання. Сконструйовані за допомогою мислення математичні моделі, алгоритми, теоретичні конструкти розглядалися як повністю адекватні дійсності.

13. Друга наукова революція і зміна типу наукової раціональності

Друга наукова революція відбулася в кінці XVIII - першій половині XIX століття. Незважаючи на те, що ідеал класичного природознавства не зазнав значних змін, все ж можна говорити про нову наукової революції, так як відбувся перехід до дисциплінарно організованої науці. Специфіка об'єктів вивчення біології та геології привела до поступової відмови від вимог експлікувати будь природничонаукові теорії в механістичних термінах. Поява наук про живе підривало претензії класичної наукової раціональності на статус єдиної і абсолютної. Відбувається диференціація ідеалів і норм науковості та раціональності. Стали виникати елементи нового некласичного типу раціональності. Виникла парадоксальна ситуація. З одного боку, завершувалося становлення класичної фізики, про що свідчить поява електромагнітної теорії Максвелла, статистичної фізики і т. д. Одночасно йшов процес остаточного оформлення класичного типу раціональності, що включає в себе ідеал механічної редукції, тобто зведення всіх явищ і процесів до механічних взаємодій. У період другої наукової революції цей ідеал залишився незмінним у своїй основі.З іншого боку, в наявності була зміна змісту цієї редукції: вона стає більш математизированной і менш наочною. З'являються перші натяки на необхідність і суб'єктивний фактор у змісті наукового знання, що неминуче призводило до ослаблення жорсткості принципу тотожності мислення і буття, характерного для класичної науки. Як відомо, фізика була лідером природознавства, а тому «поворот» учених-фізиків у бік некласичного мислення, безумовно, можна розглядати як початок виникнення парадигми некласичної науки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]