3. Заходи зменшення вмісту радіонуклідів у с.-г. Продукції

Для зниження концентрації радіонуклідів у сільсько­господарських рослинах використовують:

1. Традиційні заходи із збереження і збільшення родючості ґрунту, росту урожайності, підвищення якості рослинницької продукції і одночасно сприяння зменшенню переходу радіо­активних речовин із ґрунту в рослини.

2. Спеціальні при­йоми по видаленню верхнього забрудненого шару ґрунту, глибока оранка з його похованням, внесення в ґрунт спеціальних меліорантів, що зв'язують радіонукліди у важкодоступні для рослин форми.

Хімізація землеробства є од­ним з важливіших шляхів обмеження надходження радіо­нуклідів у сільськогосподарські рослини, а потім і у продукцію тваринництва. Застосування мінеральних і органічних добрив, вапна, торфу – найбільш ефективні заходи зменшення концентрації радіонуклідів в урожаї. Це пов’язано з рядом факторів: поліпшен­ня умов живлення рослин, що призводить до збільшен­ня біомаси, поліпшення концентрації у ґрунті обмінних катіонів, в першу чергу калію і кальцію, посиленням антагонізму між іонами радіонуклідів і іонами солей, які вносять у ґрунт, зміна доступності для кореневих систем радіонуклідів вна­слідок переведення їх у важкодоступні сполуки і обмінної фіксації у результаті реакції радіонуклідів з добривами, що вносяться.

Ефективним прийомом є оранка ґрунту. Звичайна оранка зменшує потужність дози гамма-випромінювання в декілька разів. Глибоке заорювання ще більше знижує нагромадження радіонуклідів.

Одним з важливіших спеціальних прийомів є механічне видалення поверхневого шару ґрунту, який у свою чергу дуже ресурсоємкий і дорогий. Зняття шару до 5см з 1га відповідає відчуженню близько 500 т ґрунту, який по суті може розглядатися як радіоактивні відходи. Тому він є доцільним тільки на дуже обмеженій території.

Для переведення радіонуклідів у важкозасвоювані фор­ми можна вносити в ґрунти різні хімічні реа­генти. Можна також промивати ґрунт, застосовуючи розчини кис­лот, луги, нейтральні солі.

Значно зменшити кількість радіонуклідів у продукції рослинництва можна також при переробці різних видів рос­линної сировини. До таких процесів належать одержання рослинної олії з соняшника і сої; крохмалю і спирту з картоплі, цукру з цукрових буряків. Чим менший вміст хіміч­них елементів у кінцевому продукті, тим меншою буде в ньому концентрація радіонуклідів. Однак під час переробки можуть з'явитися такі продукти в яких вміст радіонуклі­дів більший, ніж у початкових продуктах, наприклад, у макухах рослинного походження. Вміст радіонуклідів у рос­линницькій продукції може змінюватися при консервуван­ні продукції, солінні тощо.

В умовах радіоактивного забруднення угідь необхідно застосовувати прин­цип зонального розміщення. У першій зоні (з найменшим вмістом радіонуклідів) виробництво можна вести практично без будь-яких обмежень і без меліоративних заходів, у другій зоні застосовують спеціальні меліоративні заходи, до третьої зони можуть належати території, де вміст радіонуклідів перевищує допустимі норми, а у в четвертій, найбільш забрудненій, може бути виключено виробництво будь-яких видів продукції, що використовується людиною, або площ на корм сільськогос­подарським тваринам. У сівозмінах цієї зони можна перед­бачити виробництво технічних олійних і ефіроолійних куль­тур (льон, цукрові буряки, соняшник, коноплі, рицина), а також ведення насінництва будь-яких культур. Сільсько­господарські культури, в цій зоні і в зонах з меншим забруд­ненням можна вводити в сівозміни з наступним викорис­танням врожаю на корм худобі, насіннєві цілі й технічну переробку (спирт, цукор, крохмаль, рослинна олія тощо).

Заходи щодо зменшення вмісту радіонуклідів у продук­тах тваринництва поділяються на чотири групи:

1. При­йоми, що використовують при утриманні худоби на луках і пасовищах, які радіоактивно забруднені, та які включають широкий комплекс заходів, починаючи від тимчасового при­пинення їх використання до докорінної меліорації луків і пасовищ.

2. Зміна раціону годівлі тварин, у тому числі введення в нього спеціаль­них добавок, які прискорюють виведення радіонуклідів з організму тварин.

3. Технологічна переробка продуктів тваринництва.

4. Перепрофілювання галузей тваринництва.

При вирішенні радіоекологічних проблем ведення тваринництва на забруднених територіях на першому місці стоять санітарно-гігієнічні аспекти (проблема забруднення продукції), а ветеринарно-санітарні (ураження і лікування тварин) мають підлегле значення.

Основним заходом по обмеженню надходження радіо­нуклідів в організм тварин після випадання радіоактивних речовин на пасовища є припинення випасання тварин і пе­реведення їх на стійлове утримання.

Надходження радіонуклідів зменшують зміною режи­му годування та складом раціонів тварин; виключенням з раціону кормів, що містять радіонукліди або організація підбору кормів, які відрізняються за змістом радіонуклідів, збагачення раціону спеціальними інгредієнтами, які змінюють інтенсивність метаболічних реак­цій з участю радіонуклідів (виведення або засвоєння). При загрозі забруднення продукції необхідно застосо­вувати різні добавки, що нормалізують обмін речовин в організмі: білково-вітамінні концентрати, кормові дріжд­жі, мінеральні підживлення, кормові антибіотики.

Технологічні прийоми по зниженню вмісту радіонуклідів у тваринницькій продукції розподіляються на звичайні і спеці­альні.

Звичайна переробка молока в молочнокислі продукти і масло знижує вміст у них радіонуклідів. Зменшення концентрації радіонуклідів у м'ясі відбува­ється при його виварюванні у воді та видаленні юшки.

Серед спеціальних прийомів очищення молока від довгоживучих радіонуклідів стронцію і цезію слід виділити іонообмінний метод і електродіаліз.

При сильному радіоактивному забрудненні сільськогос­подарських угідь стає доцільним перепрофілювання тваринництва.

З радіоекологічної точки зору найбільш раціональними галузями є птахівництво і свинарство, ведення яких ґрунтується на використанні найменш забруднених кормів (корене- і бульбоплодів, комбікормів, зернофуражу) і на стаціонар­ному утриманні тварин у приміщеннях.

При високій щільності забруд­нення території, коли одержання будь-якого виду тварин­ницької продукції для споживання стає немож­ливим, доцільно використовувати угіддя для організації господарств по вирощуванню звірів.