1.4. Відновні процеси у рослинних організмах.

Відновні процеси в живих організмах при їх ураженні радіоактивним випромінюванням можуть відбуватися як на молекулярному, клітинному і тканинному рівнях, так і на рівнях органів і орга­нізму загалом. Післярадіаційне відновлення рослинного організму залежить насамперед від нормалізації функцій клітин меристемних тканин, які мають дуже малу радіостійкість. Під відновленням клітин меристемних тканин розуміють відновлення здатності їх до по­ділу, тобто нормалізацію фізіологічних і біосинтетичних функцій цих тканин.

Відновлення є процесом ліквідації видимого чи прихованого пошкодження. Під прихованим пошкодженням клітини радіаційним випромінюванням розуміють такий її стан, коли певними допоміжними зовнішніми впливами в клітині збуджують процеси, які виявляють ознаки явного пошкодження, характерні для звичайного радіаційного ефекту. Наприклад, прихованим пошкодженням може бути порушення структури ДНК.

Післярадіаційне відновлення на рівні молекул і клітин може відбуватися під дією світла (фотореактивація і фотовідновлення), темряви (темнова репарація).

У багатоклітинних організмах можливе відновлення тканин органів і організмів загалом, безпосередньо не пов'язаних із післярадіаційним відновленням макромолекул та окремих клітин.

Однією з можливостей збереження рослин після опромінення є те, що в результаті кількох поділів малоуражених радіацією клітин утворюється нова тканина без істотних слідів променевого ушкодження. Такий шлях відновлення називають репопуляцією.

В основу уявлення про різноманітні шляхи відновлення багатоклітинних рослинних організмів покладено факт різної радіочутливості клітин і їх радіостійкості. Як уже зазначалось, низьку радіостійкість мають меристема, спорогенна тканина, пилякові зерна і деякі інші клітини.

Процес відновлення рослини мож­ливий тоді, коли або пошкоджена клітина відновлюється, або клітини, що збереглися, беруть на себе функції загиблих. Численні факти засвідчують, що при променевому ураженні можливі одночасно обидва шляхи відновлення.

1.5. Надходження радіонуклідів у тваринницьку продукцію

Радіоактивні речовини надходять в організм тварини через органи дихання (аеральний шлях), травний канал, а також крізь пошкоджений шкіряний покрив. Аеральний шлях проникнення важ­ливий лише в період випадання радіонуклідів або з відкритого джерела радіоактивного випромінювання. Крізь шкіру тварин над­ходить незначна кількість радіоактивних речовин. Основним шляхом їх проникнення в організм тварини, як і в організм людини, є оральний, тобто з їжею і водою.

Серед харчових продуктів, з яких радіонукліди надходять в організм людини, продукти тваринництва - молоко, м'ясо, яйця тощо посідають чільне місце. Зрозуміло, що в регіонах із низькою часткою продукції тваринництва в харчуванні людини значний внесок як джерела радіонуклідів продуктів рослинного походження і грибів.

У загальній схемі міграції радіонуклідів сільськогосподарським тваринам належить особливе місце. Йдеться насамперед про жуйних тварин, які з'їдають багато грубих і соковитих кормів. При цьому разом із травою (частково і з дерниною та землею) в їх організм потрапляє велика кількість радіонуклідів, які випали на пасовище. У травному каналі корм піддається механічній і біологічній обробці й перетворюється на легкорозчинні сполуки, які засвоюються організмом.

Стан радіонуклідів, що надходять у травний канал тварини, визначається розчинністю речовин у різних відділах шлунка, хімічними властивостями радіонуклідів, видовими, віковими і фізіологічними особливостями організму, балансом основних елементів живлення в раціоні та ін. Радіоактивні речовини всмоктуються практично вздовж усього травного каналу, але найбільше в кишках (максимально - в тонкій кишці).

Радіонукліди, що всмокталися у кров, розносяться нею по органах і тканинах тварин, де частково затримуються і вибірково концентруються в окремих органах. Наприклад, у щитоподібній залозі накопичуються радіонукліди йоду, в кістках скелета - стронцію. Радіонукліди цезію розподіляються в організмі рівномірніше, та більша частина їх відразу виводиться з організму. Ступінь радіаційного впливу радіонуклідів на деякі органи й на організм тва­рини загалом залежить від тривалості перебування їх в організмі. Строки перебування радіонукліда в організмі тварини чи людини характеризують періодом його напіввиведення з організму, тобто часом, протягом якого кількість радіонукліда, що нагромадився в організмі чи окремому органі, зменшується вдвічі внаслідок перебігу процесів обміну речовин і їх виділення. Тривалість періоду напіввиведення радіоцезію з організму жуйних тварин залежно від їх віку і продуктивності становить 20 - 40 діб, з організму людини - цезію-137 - 70 діб, йоду-131 - 138 діб, стронцію-90 – 50 років. Радіонукліди в основному виводяться через травний канал за винятком радіонуклідів йоду, які виводяться переважно через нирки.