- •Лекція 1 Вступ до агроекології
- •1. Історія агроекології. Предмет і завдання агроекології
- •2. Основні екологічні терміни, поняття та закони
- •3.Методи досліджень
- •4. Екологічна ситуація в агросфері України.
- •5. Стратегія сталого розвитку агропромислового комплексу
- •Лекція 2 Агроекосистема
- •1. Поняття про агроекосистему.
- •2. Рівні організації та типи агроекосистем.
- •3. Екологічні чинники агроекосистем.
- •3.1. Світло як екологічний чинник.
- •3.2. Тепло як екологічний чинник.
- •3.3. Вода як екологічний чинник
- •3.4. Склад повітря як екологічний чинник.
- •3.5. Рух повітря як екологічний чинник.
- •3.6. Геохімія ґрунтів як екологічний чинник.
- •3.7. Біогенні чинники.
- •3.8. Антропогенні чинники.
- •3.9. Інформація як екологічний чинник.
- •4. Природні ресурси.
- •Лекція 3. Агрофітоценоз та зооценоз
- •1. Видовий склад і просторово-часова організація агрофітоценозу.
- •2. Фермський біогеоценоз (екосистема)
- •3. Внутрішньопопуляційні та міжвидові відносини між тваринами організмами.
- •4. Вплив тваринництва на навколишнє середовище.
- •Лекція 4. Грунт
- •1. Ґрунт - базова складова агроекосистеми.
- •2. Чинники ґрунтотворення.
- •3. Родючість ґрунту - важливий чинник функціонування агроекосистеми.
- •4. Роль мінеральної речовини ґрунту у формуванні його родючості.
- •5. Буферність ґрунту.
- •6. Ґрунтовий біотичний комплекс.
- •Лекціяґ 5. Клімат агроекосистеми
- •1. Кліматичні чинники.
- •1.1. Сонячна радіація.
- •2. Вплив кліматичних чинників на мінеральне живлення рослин.
- •3. Вплив кліматичних чинників на розвиток і поширення шкідників і хвороб рослин.
- •Лекція 6. Біогеохімічні цикли біофільних елементів
- •1. Загальні особливості біологічного та біогеохімічного колообігів біогенних елементів в агроекоценозах.
- •2. Ґрунт - сполучна ланка колообігів елементів.
- •3. Колообіг вуглецю.
- •4. Колообіг кисню.
- •5. Фотосинтез.
- •6. Роль детритно-гумусового та біотичного комплексів ґрунту в колообігах вуглецю і кисню.
- •7. Колообіг азоту.
- •8. Колообіг фосфору.
- •9. Колообіг сірки.
- •10. Колообіг кальцію, калію, магнію і натрію.
- •Лекція 7. Меліоративна агроекологія
- •1. Загальні свідчення.
- •2. Методи і способи осушення заболочених земель.
- •3. Агроекологічні проблеми інтенсивного землеробства на осушених землях.
- •4. Еколого-технологічні основи зрошення сільськогосподарських культур.
- •5. Вапнування ґрунтів.
- •6. Агролісомеліорація.
- •7. Оптимізація землекористування.
- •Лекція 8. Керування стійкістю агроекосистеми
- •1. Загальні поняття про стійкість агроекосистеми
- •2. Причини та наслідки порушення стійкості агроекосистеми
- •3. Напрями мінімізації обробітку ґрунту
- •4. Шляхи збільшення ресурсу органічної речовини ґрунту
- •4.1. Азотні добрива та бобові рослини
- •4.2. Вермикомпостування
- •4.3. Система удобрення
- •4.4. Оптимізація живлення рослин
- •4.5. Хімічні меліорації
- •5. Захист ґрунту від ерозії як засіб керування стійкістю
- •6. Агролісомеліорація
- •7. Ґрунтозахисні сівозміни
- •8. Системи ґрунтозахисного обробітку та грунтозахисна техніка
- •9.Застосування структуротворних та захисних стабілізаційних синтетичних препаратів
- •Лкція 9. Оптимізація структури агроекосистеми
- •1. Значення сівозміни як структурної основи агроекосистеми
- •2. Оптимізація архітектоніки рослинного покриву
- •3. Лучні біоценози, їх роль в оптимізації просторово-часової структури стада
- •Лекція 10. Обмеження шкідливого агротехногенного навантаження
- •1. Зменшення пестицидного навантаження.
- •2. Раціональне використання агрохімікатів.
- •3. Маловідходні і безвідходні технології.
- •4. Мінімізація негативного впливу техніки.
- •5. Точне землеробство.
- •Лекція 11. Радіонукліди та важкі метали як екологічний чинник в агроекосистемах
- •2. Фітотоксичність важких металів, шляхи їх надходження у ґрунт.
- •1. Іонізуюче випромінювання як екологічний чинник у сфері сільськогосподарського виробництва.
- •1.2. Міграція радіонуклідів сільськогосподарськими ланцюгами.
- •1.3. Дія іонізаційного опромінення на рослини.
- •1.4. Відновні процеси у рослинних організмах.
- •1.5. Надходження радіонуклідів у тваринницьку продукцію
- •1.6. Дія іонізаційного випромінювання на тварин.
- •1.7. Заходи, спрямовані на зменшення вмісту радіонуклідів у продукції рослинництва
- •1.8. Технологічні заходи заходи, спрямовані на зменшення вмісту радіонуклідів у продукції тваринництва.
- •2. Фітотоксичність важких металів, шляхи їх надходження у ґрунт.
- •Лекція 3 Агроландшафти
- •1. Поняття та типи агроландшафтів
- •2. Шляхи створення агроландшафтів
- •3. Флора та фауна агроландшафтів
- •Лекція 4 Охорона повітряних та водних ресурсів
- •1. Забруднення повітряного простору та його охорона
- •2. Забруднення водного басейну. Охорона малих річок
- •Лекція 5 Охорона земельних ресурсів
- •1. Ерозія ґрунтів
- •2. Переущільнення та рекультивація земель
- •3. Системи альтернативного землеробства
- •Лекція 6 Екологія використання мінеральних добрив
- •1. Мінеральні добрива та біосфера
- •2. Нітрати та зменшення їх негативного впливу
- •Лекція 7 Пестициди План
- •Лекція 8 Іонізуюче випромінювання як екологічний фактор План
- •1. Джерела радіоактивного забруднення
- •2. Дія іонізуючого випромінювання на живі організми
- •3. Заходи зменшення вмісту радіонуклідів у с.-г. Продукції
- •Лекція 9 Екологія тваринництва План
- •Екологічні проблеми тваринницьких комплексів
- •Утилізація і переробка відходів тваринництва
- •Лекція 10 Безвідходні технології переробки сільськогосподарської продукції. Екологічна безпека
- •Безвідходні технології переробки с.-г. Продукції
- •Екологічна безпека
- •Практичне зайняття. Антропогенні зміни біохімічних циклів та ряди технофільності.
Лекція 4 Охорона повітряних та водних ресурсів
План
Забруднення повітряного простору та його охорона
Забруднення водного басейну. Охорона малих річок
1. Забруднення повітряного простору та його охорона
Повітря є невичерпним ресурсом планети, але незважаючи на це, постійно зазнає впливу та змін у результаті діяльності людини. Атмосфера складається із суміші різних газів, відношення яких за нормальних умов складає: азот 78,08%, кисень 20,9%, аргон 0,93%, вуглекислий газ 0,03%. Частка інших газів не перевищує 0,01%.
В умовах сучасної індустріалізації проблемою №1 є спалювання різних видів палива (до 23% щорічно фотосинтезованого кисню) результатом якого є збільшення вмісту вуглекислого газу та зменшення вмісту кисню, а також накопичення молекулярного та зв’язаного азоту. Крім того забруднення молекулярним азотом відбувається за рахунок денітрифікації хімічних добрив у ґрунтах. Підвищення вмісту СО2 є причиною появи «парникового ефекту».
Іншим гострим моментом є запилення – збагачення аерозолями. Щорічне надходження аерозолів у повітря досягає 6 млн. т. за рахунок газопилових викидів підприємств та транспортних вихлопних газів.
До особливої групи забруднювачів відносяться радіоактивні речовини димових газів ТЕС, аварійних викидів АЕС та ядерної зброї. У атмосфері можуть знаходитись до 10 років і випадають на землю у вигляді опадів.
Не менш небезпечним є забруднення фреонами, які руйнують озоновий шар. Щорічне надходження їх складає до 1 млн. т.
Основні райони забруднень складають: 87% над промисловими районами, 12,9% над містами та 0,1% над сільською місцевістю та океанами. Загалом усі викиди можна розподілити на такі групи: сполуки сірки, сполуки азоту, сполуки вуглецю (окис та двоокис вуглецю, ціаніди), галоїди (хлор, фтор, бром), отруйні аерозолі (дим, пар та туман різного хімічного та радіоактивного походження).
Сірчані сполуки поділяють на: кисневі (ангідриди), водневі (сірководень) та органічні (сірковуглець, сіркоокис вуглецю). Валові викиди їх в Україні досягають 20 млн. т на рік.
Сполуки азоту представлені його окисами та аміаком, щорічні викиди яких досягають 150 млн. м3.
Інтенсифікація с.-г. виробництва також сприяє надходженню у повітря багатьох газів та пилоподібних речовин.
Самоочищення атмосфери від домішок відбувається утворенням хмар та випаданням дощу на земну чи водну поверхню. Чим більша локальна забрудненість атмосфери, тим більша і мінералізація опадів. У зв’язку з цим виникає проблема «кислотних дощів». У більшості випадків вони являють собою розчини сірчанистої, сірчаної та азотної кислот, аміаку та важких металів. Значення рН досягає 4,5, а у окремих випадках до 2,5. Потрапляючи в грунт, кислотні сполуки призводять до вилуговування кальцію, калію та магнію, викликають деградацію флори та фауни. Урожайність культур від таких дощів знижується до 10%. Крім того відмічається і зниження якості самої продукції. Насамперед відбувається підвищення вмісту попелу, фенолів, сульфатів, хлоридів тощо, знижується вміст та якість білку та клейковини.
Існує три основні наслідки, пов’язані із забрудненням атмосфери: порушення збалансованості кругообігу кисню до кругообігу вуглецю, хімічне та пилове забруднення атмосфери та зміни у кліматі. Охорона атмосфери потребує великих витрат. Вартість їх очищення у окремих випадках досягає 30% вартості основних фондів підприємства.
Основним ефективним глобальним заходом поліпшення стану забрудненості є збільшення зеленого покриву планети. Крім того, зменшення промислових викидів передбачає: досконалу систему очищення та нейтралізації газів, вилучення небажаних домішок з мінерального палива, використання технологій виробництва із замкнутим циклом, використання нейтралізаторів та каталізаторів у транспорті, переведення ТЕЦ на рідке паливо і газ та інші.
Для визначення стану забруднення атмосфери аналізують: фонове забруднення (місячне та річне), кількість та типи джерел забруднення, сумарну кількість викидів, кількість очисних споруд та забезпеченість ними підприємств, ступінь очищення викидів, аналіз компонентів забруднення за видами тощо.