- •Лекція 1 Вступ до агроекології
- •1. Історія агроекології. Предмет і завдання агроекології
- •2. Основні екологічні терміни, поняття та закони
- •3.Методи досліджень
- •4. Екологічна ситуація в агросфері України.
- •5. Стратегія сталого розвитку агропромислового комплексу
- •Лекція 2 Агроекосистема
- •1. Поняття про агроекосистему.
- •2. Рівні організації та типи агроекосистем.
- •3. Екологічні чинники агроекосистем.
- •3.1. Світло як екологічний чинник.
- •3.2. Тепло як екологічний чинник.
- •3.3. Вода як екологічний чинник
- •3.4. Склад повітря як екологічний чинник.
- •3.5. Рух повітря як екологічний чинник.
- •3.6. Геохімія ґрунтів як екологічний чинник.
- •3.7. Біогенні чинники.
- •3.8. Антропогенні чинники.
- •3.9. Інформація як екологічний чинник.
- •4. Природні ресурси.
- •Лекція 3. Агрофітоценоз та зооценоз
- •1. Видовий склад і просторово-часова організація агрофітоценозу.
- •2. Фермський біогеоценоз (екосистема)
- •3. Внутрішньопопуляційні та міжвидові відносини між тваринами організмами.
- •4. Вплив тваринництва на навколишнє середовище.
- •Лекція 4. Грунт
- •1. Ґрунт - базова складова агроекосистеми.
- •2. Чинники ґрунтотворення.
- •3. Родючість ґрунту - важливий чинник функціонування агроекосистеми.
- •4. Роль мінеральної речовини ґрунту у формуванні його родючості.
- •5. Буферність ґрунту.
- •6. Ґрунтовий біотичний комплекс.
- •Лекціяґ 5. Клімат агроекосистеми
- •1. Кліматичні чинники.
- •1.1. Сонячна радіація.
- •2. Вплив кліматичних чинників на мінеральне живлення рослин.
- •3. Вплив кліматичних чинників на розвиток і поширення шкідників і хвороб рослин.
- •Лекція 6. Біогеохімічні цикли біофільних елементів
- •1. Загальні особливості біологічного та біогеохімічного колообігів біогенних елементів в агроекоценозах.
- •2. Ґрунт - сполучна ланка колообігів елементів.
- •3. Колообіг вуглецю.
- •4. Колообіг кисню.
- •5. Фотосинтез.
- •6. Роль детритно-гумусового та біотичного комплексів ґрунту в колообігах вуглецю і кисню.
- •7. Колообіг азоту.
- •8. Колообіг фосфору.
- •9. Колообіг сірки.
- •10. Колообіг кальцію, калію, магнію і натрію.
- •Лекція 7. Меліоративна агроекологія
- •1. Загальні свідчення.
- •2. Методи і способи осушення заболочених земель.
- •3. Агроекологічні проблеми інтенсивного землеробства на осушених землях.
- •4. Еколого-технологічні основи зрошення сільськогосподарських культур.
- •5. Вапнування ґрунтів.
- •6. Агролісомеліорація.
- •7. Оптимізація землекористування.
- •Лекція 8. Керування стійкістю агроекосистеми
- •1. Загальні поняття про стійкість агроекосистеми
- •2. Причини та наслідки порушення стійкості агроекосистеми
- •3. Напрями мінімізації обробітку ґрунту
- •4. Шляхи збільшення ресурсу органічної речовини ґрунту
- •4.1. Азотні добрива та бобові рослини
- •4.2. Вермикомпостування
- •4.3. Система удобрення
- •4.4. Оптимізація живлення рослин
- •4.5. Хімічні меліорації
- •5. Захист ґрунту від ерозії як засіб керування стійкістю
- •6. Агролісомеліорація
- •7. Ґрунтозахисні сівозміни
- •8. Системи ґрунтозахисного обробітку та грунтозахисна техніка
- •9.Застосування структуротворних та захисних стабілізаційних синтетичних препаратів
- •Лкція 9. Оптимізація структури агроекосистеми
- •1. Значення сівозміни як структурної основи агроекосистеми
- •2. Оптимізація архітектоніки рослинного покриву
- •3. Лучні біоценози, їх роль в оптимізації просторово-часової структури стада
- •Лекція 10. Обмеження шкідливого агротехногенного навантаження
- •1. Зменшення пестицидного навантаження.
- •2. Раціональне використання агрохімікатів.
- •3. Маловідходні і безвідходні технології.
- •4. Мінімізація негативного впливу техніки.
- •5. Точне землеробство.
- •Лекція 11. Радіонукліди та важкі метали як екологічний чинник в агроекосистемах
- •2. Фітотоксичність важких металів, шляхи їх надходження у ґрунт.
- •1. Іонізуюче випромінювання як екологічний чинник у сфері сільськогосподарського виробництва.
- •1.2. Міграція радіонуклідів сільськогосподарськими ланцюгами.
- •1.3. Дія іонізаційного опромінення на рослини.
- •1.4. Відновні процеси у рослинних організмах.
- •1.5. Надходження радіонуклідів у тваринницьку продукцію
- •1.6. Дія іонізаційного випромінювання на тварин.
- •1.7. Заходи, спрямовані на зменшення вмісту радіонуклідів у продукції рослинництва
- •1.8. Технологічні заходи заходи, спрямовані на зменшення вмісту радіонуклідів у продукції тваринництва.
- •2. Фітотоксичність важких металів, шляхи їх надходження у ґрунт.
- •Лекція 3 Агроландшафти
- •1. Поняття та типи агроландшафтів
- •2. Шляхи створення агроландшафтів
- •3. Флора та фауна агроландшафтів
- •Лекція 4 Охорона повітряних та водних ресурсів
- •1. Забруднення повітряного простору та його охорона
- •2. Забруднення водного басейну. Охорона малих річок
- •Лекція 5 Охорона земельних ресурсів
- •1. Ерозія ґрунтів
- •2. Переущільнення та рекультивація земель
- •3. Системи альтернативного землеробства
- •Лекція 6 Екологія використання мінеральних добрив
- •1. Мінеральні добрива та біосфера
- •2. Нітрати та зменшення їх негативного впливу
- •Лекція 7 Пестициди План
- •Лекція 8 Іонізуюче випромінювання як екологічний фактор План
- •1. Джерела радіоактивного забруднення
- •2. Дія іонізуючого випромінювання на живі організми
- •3. Заходи зменшення вмісту радіонуклідів у с.-г. Продукції
- •Лекція 9 Екологія тваринництва План
- •Екологічні проблеми тваринницьких комплексів
- •Утилізація і переробка відходів тваринництва
- •Лекція 10 Безвідходні технології переробки сільськогосподарської продукції. Екологічна безпека
- •Безвідходні технології переробки с.-г. Продукції
- •Екологічна безпека
- •Практичне зайняття. Антропогенні зміни біохімічних циклів та ряди технофільності.
2. Переущільнення та рекультивація земель
Переущільнення. В умовах інтенсивного сільськогосподарського виробництва значно посилюється вплив на ґрунт ходових систем агрегатів та машин. Так, за період підготовки ґрунту до збирання врожаю кількість проходів по полю досягає 5-15 разів. Сумарна площа слідів нерідко вдвоє перевищує площу поля, а на поворотних смугах – у 6-20 разів. Внаслідок цього різко погіршуються щільність, твердість, повітро- і водопроникність ґрунтів.
Внаслідок пластичної деформації ґрунту після проходу коліс тракторів на поверхні поля утворюється колія, яка погіршує мікрорельєф, робить його більш ерозійно-небезпечним, збільшує поверхню випаровування.
Наслідком таких процесів є зниження врожайності культур на 15-30%. Для боротьби з ними застосовують: гусеничні трактори, що мають невеликий тиск на ґрунт; мінімалізацію обробітку ґрунту, поєднання виконання декількох операцій за один прохід; виключення руху машин по полю без потреби; заправку агрегатів насінням, добривами, паливом тільки на краю поля; маршрутизацію руху машин; розпушення і зарівнювання слідів від коліс тракторів і сільськогосподарських машин тощо.
Рекультивація. Розширення видобування корисних копалин, особливо відкритим способом, призвело до утворення великих площ порушених земель. Порушення природних ландшафтів гірничорудної промисловості пов'язується з нанесенням навколишньому середовищу дуже великих втрат. Розміри кар'єрів досягають площ до 2,5-3 тис.м2 та глибини 200м. Внаслідок цього знищується рослинність, руйнується ґрунтовий покрив, знижується рівень підгрунтових вод, відбувається запилення водного і повітряного басейнів, порушуються механізми кругообігу речовин.
Однією з умов успішної рекультивації земель є ґрунтування товщини знятого родючого шару ґрунту з ділянкою, що відводять під гірничі розробки. Рекомендується знімати найбільш родючу частину ґрунтового профілю товщиною 45-60см. Зібрану масу вкладають на підготовлену поверхню промислових відвалів штабелями чи буртами висотою 5-15 мм. При тривалому зберіганні їх засівають багаторічними бобовими травами. Для відбудови ґрунтів рекомендована товщина ґрунтового шару 40-60см.
На рівень родючості насипного шару чорнозему впливають склад і властивості підстилаючих гірських порід. Найбільш сприятливими є лесоподібні й червоно-бурі суглинки, піщані глинисті відклади. Несприятливими є вапняки, крейда, скельні відклади.
Крім того ефективним є комплекс агротехнічних прийомів на рекультивованих землях. Перш за все це використання парозернопросапних та трав'яно-зернопросапних сівозмін, збільшення норми внесення органічних і мінеральних добрив на 20-30%. Також перспективними для вирощування на рекультивованих землях виявилися лікарські рослини (ромашка аптечна, календула, безсмертник, звіробій, подорожник) та плодово-садові агроценози.
3. Системи альтернативного землеробства
Альтернативне землеробство в Західній Європі і США має статус офіційного й існує на законних засадах. Державні органи здійснюють офіційний контроль за дотриманням фермерами вимог по вирощуванню сільськогосподарської продукції без застосування засобів хімізації.
Органічна система. США та Франція. Продукти харчування вирощують, зберігають і переробляють без застосування синтетичних добрив, пестицидів або регуляторів росту. Дозволяється застосування мікроорганізмів, мікробіологічних продуктів і матеріалів, що складаються з речовин рослинного, тваринного або мінерального походження. Використовується сівозміна з ощадливим режимом насичення культурами та сидератами. Для боротьби із шкідниками та хворобами рекомендуються запобіжні заходи, а проти бур'янів – механічні й вогневі. Дозволено застосування "нетоксичних" препаратів - ефірних рослин, порошків з водоростів і скальних порід, ряду біодинамічних препаратів. Дозволяється використання сірчаних і мідних препаратів у плодівництві й виноградарстві, рекомендовані рослинні інсектициди (піретрум, нікотин).
Органо-біологічна система. Швеція та Швейцарія. Головна ідея - створення "живого та здорового ґрунту" за рахунок підтримки й активізації мікрофлори. Господарство розглядають як єдиний організм, в якому чітко відрегульований кругообіг і циклічність поживних речовин, з характерним для природної екосистеми, балансом поживних речовин. Угіддя довгий час зайняті рослинністю, післяжнивні рештки загортають в поверхневий шар ґрунту, в сівозміні використовують бобово-злакові травосумішки. Дозволено застосовувати тільки органічні (гній, сидерати) та деякі мінеральні повільно діючі добрива (томасшлак, калімагнезію, базальтовий пил). В поєднанні з поверхневим обробітком ґрунту створюються сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів, які забезпечують живлення рослин.
Біодинамічна система. Німеччина, Швеція, Данія. Землеробство будується з урахуванням природних (земних) та космічних факторів та поєднується з цілісним ритмом Землі. Обробіток ґрунту, сівбу, догляд за посівами здійснюють в сприятливі періоди, настання яких зумовлено розміщенням Місяця в тому чи іншому зодіакальному сузір'ї. Розміщення небесних тіл рекомендують враховувати при приготуванні компостів і організації боротьби з бур'янами. Спеціальні біологічні препарати додають рослинам необхідної сили і активізують певні процеси у ґрунті. "Гумусні" препарати готують з рогів тварин і гною, "кремнієві" - з рогів і розмеленого кварцу. Крім того, є так звані "компостні" препарати рослинно-тваринного походження, що регулюють живлення і розвиток рослин. Витяжки, відвари і продукти бродіння з рослин використовують як добрива, стимулятори росту та протектори.
Екологічна система. Малорозповсюджена. Основою є суворе обмеження застосування пестицидів і гнучке відношення до мінеральних добрив, які дозволяється використовувати навіть у водорозчинних формах, але з врахуванням механічного складу ґрунту та інших умов.