2. Чинники ґрунтотворення.

Основними чинниками ґрунтотворення є: рослинний і тваринний світ, материнська (ґрунтотворна) порода, клімат, рельєф місцевості, вік ґрунту, суспільно-виробнича діяльність людини. Всі вони взаємозв'язані і певною мірою взаємообумовлені. Процес ґрунтотворення за своєю природою є біологічним, оскільки в ньому беруть участь різні групи вищих рослин і мікроорганізмів. Перші (хлорофільні) синтезують органічну речовину, другі (безхлорофільні) - руйнують її. Без вищих рослин і мікроорганізмів неможливе утворення ґрунту. Кількість і склад органічної речовини, розподіл її по поверхні ґрунту, інтенсивність розкладання неоднакові, вони залежать від складу рослин. Зелені рослини поділяють на дерев'янисті і трав'янисті. У лісі відмерле листя, хвоя, гілки і плоди утворюють лісову підстилку. Продукти розкладання рослинних опадів (різні органічні і мінеральні сполуки) вимиваються дощами в нижче розміщені шари і закріплюються в них. Найінтенсивніше мінеральна частина ґрунту руйнується під хвойним лісом, оскільки під час розкладання хвої та гілок утворюються особливі кислоти (фульвокислоти). Опад широколистих лісів розкладається в нейтральному середовищі, оскільки кислоти нейтралізуються солями кальцію, і грунти формуються родючіші.

Важливу роль у ґрунтотворенні відіграє трав'яниста рослинність луків і степу. Відмерла надземна маса трав з року в рік накопичується на поверхні у вигляді повсті, маса щорічного накопичення в лучних степах у 2 - З рази більша, ніж у хвойних лісах. З часом тут створюється багато органічної речовини. Цей тип ґрунтотворення отримав назву степового, або дернового. Так формуються високородючі ґрунти.

У ґрунтотворенні бере участь величезна кількість мікроорганізмів: бактерій, грибів, актиноміцетів, водоростей. В 1 г ґрунту може міститись декілька мільярдів мікроорганізмів. Загальна жива маса їх у чорноземах досягає 10 - 15 т (у 25-сантиметровому шарі).

Значна роль у ґрунтотворному процесі і тваринних організмів - простих безхребетних і вищих хребетних, особливо черв'яків. Вони розпушують ґрунт і дещо змінюють його хімічний склад. Комахи, які живуть у ґрунті, живляться рослинними рештками і збагачують його на органічну речовину. Хребетні тварини - кроти, ховрахи, бабаки - копають у ґрунтах ходи, перемішують їх горизонти.

Поверхневі шари земної кори, з яких створюється ґрунт, називають ґрунтотворними, або материнськими, породами. Мінеральна частина ґрунту залежить від материнської породи. На території України поширені такі основні ґрунтотворні породи: льодовикові, або моренні, відклади, водольодовикові наноси, намиті відклади, або ілювій, елювіальні породи, що залишилися на місці свого утворення, делювіальні - продукти вивітрювання гірських порід, що відклалися по схилу височин та біля підніжжя гір. Саме ґрунтотворні породи найбільше впливають на склад і фізико-хімічні властивості ґрунтів а також на швидкість та інтенсивність ґрунтових процесів.

Клімат прямо і побічно впливає на процеси ґрунтотворення. Атмосферні опади і тепло визначають інтенсивність біохімічних процесів у ґрунті, водний і тепловий режими. У вологих місцевостях вода проникає в ґрунтову товщу, розчиняє і переносить в інші горизонти, а також у ґрунтові води різні сполуки. На сухих територіях відбувається процес випаровування води з ґрунту, у верхніх шарах накопичуються водорозчинні солі. Так утворюються засолені ґрунти. Побічно клімат впливає через рослини.

Вплив рельєфу на процеси ґрунтотворення особливо сильно виявляється в горах. Різні умови зволоження, тепло- і світлозабезпечення на схилах гір зумовили формування різнобарвної рослинності і різних типів ґрунтів.

Ґрунтотворний процес відбувається постадійно не тільки в просторі, а й у часі. Тому в еволюції ґрунтів велике значення має їх вік. Вік найдавніших ґрунтів земної кулі - десятки мільйонів років. Старі ґрунти на території України - це ґрунти південних районів, яких не зачепило зледеніння. Наймолодші - в тундрі, де 5 - 10 тис. років тому вони звільнилися від льодовиків.

Ґрунти мають абсолютний і відносний вік. Під абсолютним віком фунтів розуміють проміжок часу, що минув із моменту їх формування до теперішнього часу. Різницю в стадіях розвитку ґрунтів на одній спільній території, що має один абсолютний вік, В.Р. Вільямс назвав відносним віком фунту. Прояви відносного віку поширені у природі, особливо в місцях з нерівним рельєфом, різними ґрунтотворними породами, рослинністю, що впливає на напрям і швидкість розвитку ґрунтотворного процесу. У природних умовах на будь-якій, навіть невеликій території трапляється багато ґрунтів, що перебувають у різних стадіях розвитку.

Інтенсивний розвиток сільського господарства дає можливість не тільки збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції і раціонально використовувати ґрунти, а й підвищувати їх родючість. Виробнича діяльність людини, спрямована на окультурення ґрунтів, є одним з основним чинників сучасного процесу ґрунтотворення. Окультурення фунтів - це цілеспрямоване поліпшення їхніх вла­стивостей і підвищення родючості.

Ґрунти збагачують на поживні речовини внесенням органічних і мінеральних добрив. У широких масштабах запроваджують зро­шення й осушення, вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів, агролісомеліорацію. Всі ці заходи впливають на напрям процесів ґрунтотворення і сприяють утворенню ґрунтів з високою потенційною й ефективною родючістю.