Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Істоміна О.А. 4к 5гр ЕФ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
29.07.2019
Размер:
529.92 Кб
Скачать

30

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….…5

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ………………………………………………………………………..6

1.1 Сутність поняття управління якістю………………………………..6

1.2 Стандартизація та сертифікація якості……………………………...9

1.3 Методи оцінки якості та конкурентноздатності підприємства…...11

РОЗДІЛ 2 ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДПДГ ІПОБ УААН…………………………………………………………………...15

2.1 Природно-кліматичні умови………………………………………...15

2.2 Земельний фонд господарства та його використання……………..17

2.3 Економічні показники діяльності…………………………………...20

2.4 Промисловий напрямок господарства……………………………...22

РОЗДІЛ 3 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ В ДПДГ ІПОБ УААН……………………………….24

3.1 Практичне застосування методів контролю на підприємстві…….24

3.2 Шляхи підвищення якості продукції в ДПДГ ІПОБ УААН……....32

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..37

ВСТУП

Рівень розвитку підприємства та величина його прибутку залежить, в першу чергу, від якості продукції. Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Тому для кожного підприємства дуже важливо постійно підвищувати та удосконалювати рівень якості продукції, застосовувати новітні технології для її поліпшення. Питання управління якістю ніколи не втратить своєї актуальності, оскільки якість продукції завжди була головним чинником, який визначав рівень попиту на продукцію.

Метою курсової роботи є обґрунтування методологічних та методичних основ управління якістю, а також визначенні шляхів її підвищення у ДПДГ ІПОБ УААН.

Для досягнення даної мети були поставлені завдання:

- визначити теоретичні засади формування економічної ефективності та якості продукції у сільськогосподарському підприємстві;

- проаналізувати методичні основи управління якістю продукції ДПДГ;

- розробити механізм управління якістю продукції у господарстві.

Об’єктом дослідження в даній роботі є якість продукції, як економічна категорія.

Предметом дослідження є методологія й організація аналізу та контролю, що забезпечують об’єктивну економічну оцінку рівня якості продукції для прийняття ефективних управлінських рішень.

Для написання курсової роботи були використані такі методи дослідження: теоретичний, економіко–статистичний, графічний, табличний, метод мікроекономічного аналізу та узагальнення.

Методологічною основою курсової роботи були праці вітчизняних і зарубіжних вчених, періодичні видання, праці науково-практичних конференцій з питань якості продукції, дані обліку і статистичної звітності, внутрішні нормативні документи та звіти досліджуваного підприємства.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

1.1 Сутність поняття управління якістю

Поняття якості формувалося під впливом історико-виробничих обставин. Це обумовлено тим, що кожне суспільне виробництво мало свої об'єктивні вимоги до якості продукції. Спочатку, в період великого промислового виробництва перевірка якості припускала визначення точності і міцності. Підвищення складності виробів привело до збільшення числа оцінюваних властивостей. Центр ваги змістився до комплексної перевірки функціональних здібностей виробу. В умовах масового виробництва якість стала розглядатися не з позицій окремого екземпляра, а з позицій стандарту якості усіх вироблених у масовому виробництві виробів [3, с.3].

Із розвитком науково-технічного прогресу, наслідком якого стала автоматизація виробництва, з'явилися автоматичні пристрої для управління складним устаткуванням і іншими системами. Виникло поняття "надійність". Таким чином, поняття якості постійно розвивалося й уточнювалося. У зв'язку з необхідністю контролю якості були розроблені методи збору, обробки й аналізу інформації про якість. Фірми, що функціонували в умовах ринкової економіки, прагнули організувати спостереження за якістю в процесі виробництва і споживання. Упор був зроблений на попередження дефектів.

Нині у сучасній літературі і практиці існує безліч трактувань поняття якість. Деякі джерела визначають якість продукції як поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійності і довговічності [13, с.345]. Міжнародна організація по стандартизації визначає якість продукції (стандарт ІSО-8402-86) як сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення. У командно-адміністративній економіці якість трактується з позиції виробника. У ринковій економіці якість розглядається з позиції споживача. [4, с.258]

Формування якості продукції починається на стадії її проектування. Це - якість керівництва (планування, аналіз, контроль). Від якості планування (розробки стратегії, системи планів т.п. ) залежить досягнення поставлених цілей і якість фірми. Так, у фазі дослідження розробляють технічні й економічні принципи, створюють функціональні зразки (моделі). Після цього створюють основу виробничої документації і дослідний зразок. На стадії конструктивно-технологічних робіт підготовляють впровадження виробу у виробництво. [2, с.59]

Зростаюче значення проблеми якості продукції є наслідком ускладнення виробничих процесів, впровадження нових технологічних методів, природне підвищення вимог населення до якості товарів, що купуються, зумовлене постійним зростанням матеріальних і естетичних потреб. Все це примушує виробників підвищувати якість продукції і не відставати від вимог споживачів. [14,c.38]. Підвищення якості — одна із форм конкурентної боротьби, завоювання і втримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію і збільшенню суми прибутку не лише за рахунок обсягу продажів, а й за рахунок вищих цін. [15, c.547].

Для подальшого уточнення поняття аналізу та управління якістю продукції доцільно звернути увагу на трактування поняття продукції й уточнити саме це поняття. Необхідність такого уточнення обумовлена тим, що поняття «продукція» не зовсім точне навіть в інструктивних матеріалах, що діють в Україні. Так, у формі 2 «Звіт про фінансовий результат» наведено показник «виручка від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг». Але товари, роботи і послуги входять у загальне поняття продукція. Продукція - комплексне поняття. Це - результат діяльності фірми, що може бути представлений товарами, продуктами (що мають речовинну форму) і послугами (не мають речовинної форми). Послуги виробничого характеру (ремонт і т.п. ) називають роботами. Для того, щоб зробити ту чи іншу продукцію, виконати роботу, надати послугу, необхідно здійснити цілий ряд операцій, підготовчих робіт. Кінцева якість залежить від якості роботи на кожнім етапі.

Наявність системи якості, яка базується на прийомі міжнародних стандартів, - запорука забезпечення якості на всіх етапах життєвого циклу товару. Система якості представляє собою сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів, ресурсів, які забезпечують загальне управління якістю. Принцип „петлі якості” передбачає, що система якості повинна охоплювати усі стадії життєвого циклу товару. Це схематична модель взаємопов’язаних видів діяльності, які впливають на якість продукції або послуги на різноманітних стадіях життєвого циклу від визначення необхідностей до їх задоволення (Див. рис.1.1) [16, с.48].

Вивчення ринку

(попит і перспективи його розвитку)

Науково-дослідна робота і проектування

Утилізація

Придбання матеріалів і комплектуючих

Технічна допомога і обслуговування

Планування і розробка технологічних процесів

Монтаж і наладка

Виробництво

Збут (продаж) і сфера обслуговування

Контроль, випро-бування і аналіз

Пакування і зберігання

Рис.1.1- Петля якості

Система управління якістю продукції – сукупність управляючих органів і об’єктів управління, вона передбачає сукупність взаємопов’язаних організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів по забезпеченню цілей управління якістю продукції. Управління якістю включає в себе наступні елементи управлінського циклу, загальні для всіх функцій: прогнозування і планування, організація праці, координацію і регулювання, активізацію і стимулювання, контроль, розрахунки і аналіз [17, с.82].

Процеси управління в системі якості продукції в загальному вигляді діляться на дві групи:

    1. такі, що переводять систему виробництва на високий рівень, забезпечують виробництво і засвоєння продукції більш високої якості;

2) такі, що підтримують систему виробництва у стійкому стані, забезпечують випуск основної продукції запланованого рівня якості.

Таким чином можна стверджувати, що якість – це авторитет фірми, підвищення прибутку, забезпечення стійкого фінансового становища. А робота по управлінню якістю на фірмі – головне завдання для всього персоналу, від керівника до конкретного виконавця.

1.2 Стандартизація та сертифікація якості продукції

Стандартизація — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції її функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Існують певні категорії стандартів, які відрізняються об'єктом розповсюдження вимог:

1. Міжнародні стандарти ISО серії 9000.

2. Національні стандарти.

3. Галузеві стандарти.

4. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств.

5. Технічні умови.

6. Стандарти підприємств.

Міжнародні стандарти, які розробляються Міжнародною організацією стандартизації - ISО, являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо її забезпечення, вибору і побудови елементів систем якості. ISO були розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандар­тами 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні.

Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, на яку відсутні державні стандарти України, або у випадку необхідності установлення вимог, що доповнюють чи перевищують останні в державних стандартах.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств розробляють на випадок потреби розповсюдження результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях чи сферах професійних інтересів.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником і споживачем. Вони регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції, для яких державні або галузеві стандарти не розробляються та які виготовляються на замовлення окремих підприємств, а також нових видів виробів на період їх освоєння виробництвом.

Стандарти підприємств розробляються підприємствами за власною ініціативою з метою конкретизації вимог до продукції і самого виробництва, що містяться в інших видах нормативно-технічної документації.

В умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств найважливішим результатом виробничого менеджменту і системи управління якістю є сертифікація продукції. Сертифікація в загальноприйнятій міжнародній термінології визначається як документальне підтвердження відповідності продукції визначеним вимогам, конкретним стандартам чи технічним умовам. Вона забезпечується видачею сертифіката – документу, який забезпечує високий рівень якості і відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000. Без сертифікату продукція оцінюється на світовому ринку у 3-4 рази дешевше, ніж сертифікована тієї ж якості [18, с.89].

Ще одним способом підтвердження відповідності продукції є декларація про відповідність, у якій виробник, відповідно до стандарту EN 45014, заявляє під свою виняткову відповідальність про те, що конкретна продукція відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу, на який дана декларація посилається. При цьому виробник повинний забезпечити дотримання необхідних параметрів у припустимих межах і контролювати усі види своєї діяльності на всіх етапах виробництва.

1.3 Методи оцінки якості та конкурентноздатності продукції на підприємствах

Рівень якості продукції – це відносна характеристика, яка ґрунтується на порівнянні значень показників якості продукції, що оцінюється, з базовими. Для оцінки рівня якості проводять сукупність операцій, які включають вибір номенклатури показників якості продукції, визначення значень цих показників і співставлення з базовими.

Для визначення загального рівня якості усієї сукупності продукції підприємства застосовують систему загальних показників, до яких відносяться:

1. Частка принципово нових виробів у загальному їх обсязі.

2. Коефіцієнт оновлення асортименту продукції.

  1. Частка продукції, на яку одержано сертифікати.

  2. Продукція для експорту в загальному обсязі на підприємстві.

  3. Частка виробничого браку.

Для визначення рівня якості виробів використовується ряд методів:

Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Цей метод базується на фізичних, хімічних і технологічних властивостях продукції. Він дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема ним користуються для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці — продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці — вміст металу в руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів — еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо.

Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. Користуючись цим методом, застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи зі стандартного переліку ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці («відмінно», «добре», «задовільно», «погано») відповідає певна кількість балів (наприклад 5, 4, 3, 0).

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробів із відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з еталонними (стандартними), що їх беруть за одиницю.

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу. Одним з таких може бути Інтегральний показник, який обчислюється через порівнювання корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів вагомості всіх розрахункових показників.

В залежності від методів, що використовуються, форми виразу оцінок якості можуть бути різними - метричні, бальні, безрозмірні. Метричні оцінки визначають результати вимірювань в існуючих системах метричних мір (вологість, засміченість у %, натура г/л, вміст вітамінів мг, %). Бальні оцінки представляють собою спосіб виразу результатів вимірювань і оцінки якості продукції в балах. Його широко використовують при використанні органолептичних методів досліджень. Безрозмірні оцінки використовують для визначення рівня якості виробів різного призначення. При цьому способі оцінка висловлюється в частинах одиниці або в %.

Як для споживачів так і для самої фірми вагоме значення має не лише якість а й конкурентноздатність виготовленої продукції, адже ці два показники мають пряму залежність та визначають місце фірми на ринку.

Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми (підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства — це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов'язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації.

Отже, якість продукції відіграє важливу роль у конкурентній боротьбі підприємства у завоюванні частки на ринку. Тому саме цьому показнику фірма повинна приділяти велику увагу і постійно покращувати якість виготовленої продукції.

РОЗДІЛ 2

ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА

ХАРАКТЕРИСТИКА ДПДГ ІПОБ УААН

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.