2.4 Промисловий напрямок господарства

Спеціалізація – це об’єктивний і закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Процес спеціалізації виробництва відбувається непреривно. Тому господарства істотно відрізняються за рівнем спеціалізації с.-г. виробництва, який визначається часткою всіх товарних галузей та виражається коефіцієнтом спеціалізації:

К_с= 100/S Yт * ( 2н-1), де

Yт – частка і-ї галузі в сумі виручки від реалізації продукції;

Н - порядковий номер галузі у ранжированому ряду за її часткою у виручці у реалізації продукції.

Промисловий напрям дослідного господарства та розрахунок коефіцієнта спеціалізації за останні три роки зображено у таблиці 2.4

Таблиця 2.4

Види продукції	Роки			В середньому за 2008-2010 рр.		Порядковий номер в ранжированому ряду і	Рі(2і-1)
	2008	2009	2010	Тис. грн..	У % до пісумку
Зернові та зернобобові	352	470	422	414,6	31,6	2	94,8
Овочі відкритого грунту	163	116	30	103	7,8	3	39
Баштанні продовольчі	19	129	152	100	7,6	4	53,2
Інша продукція рослинництва	125	650	898	557,6	42,3	1	42,3
Рослинництво, всього	721	1623	1502	1282	97,4	Х	Х
Свинарство	16	8	81	35	2,6	5	23,4
Продовження табл. 2.4
Тваринництво, всього	16	8	81	35	2,6	Х	Х
ВСЬОГО ПО ПІДПРИЄМСТВУ:	737	1631	1583	1317	100	Х	252,7

Отже, на основі наведених даних можна визначити коефіцієнт спеціалізації:

К_с= 100/252,7=0,40

Якщо значения коефiцiєнту спецiалiзацi в межах вiд 0,21 до 0,40, то рiвень спецiалiзацi в господарствi — середнiй. Це означає, що основною галуззю є рослинництво, а допоміжною – тваринництво.

РОЗДІЛ 3

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ В ДПДГ ІПОБ УААН

1. Практичне застосування методів контролю на підприємстві

Контрольна картка – це простий графік, на якому послідовно наносяться значення досліджуваної величини. Лінії означають нижню и верхню межі. Варіація, що вкладається в межі вважається шумом, а все що більше чи менше – трендом.

Сутність цого методу полягає у встановленні нижньої (LCL) і верхньої (UCL) контрольних меж. [6, с107]

UCL

Межі встановлюються на основі визначення таких параметрів:

• верхня межа - ; нижня межа ;

• ; ; , де:

ρ – частка браку, %;

S_p- середнє квадратичне відхилення (стандартне);

m – кількість вибірок;

n – розмірність вибірки;

Z – кількість стандартних відхилень при конкретному ступені ймовірності (Z=3);

ΣB – сума бракованих виробів з усіх вибірок.

Верхня контрольна межа розміщується на відстані трьох середніх квадратичних відхилень вище за середні значення, а нижня межа на відстані трьох середніх квадратичних відхилень нижче середньої. Із цього витікає, якщо хоча б одне середнє значення вибірки виходить за межі означеного діапазону – процес вийшов із-під контролю.

Якщо відоме середнє квадратичне відхилення розподілу, то картку можна визначити як: , , де : - середнє квадратичне відхилення середніх значень вибірки; S –середнє квадратичне відхилення розподіленого процесу; n – розмір вибірки; - математичне очікування середніх значень вибірки або задана для даного процесу величина; Z – кількість середніх квадратичних відхилень для конкретного ступеня вірогідності (3σ). У фізичному сенсі - картка – це нанесені на координатну площину середні значення вибірок, що узяті із процесу, а - середнє значення цих середніх.

Середнє квадратичне відхилення є величиною невідомою, тому застосовують метод із використанням фактичних вибіркових даних. Для спостереження за дисперсією використовують контрольні R - картки розкидів. Значення R обраховується як відхилення розмірів зразків у спробах, а потім використовується для визначення середнього квадратичного відхилення.

Тобто, крива розкиду будується відносно середньої величини розкидів усіх вибірок .

Формули визначення змінних.

, де:

- середнє значення вибірки; n – загальна кількість одиниць.

, де:

- середнє значення середніх значень вибірок;

m – загальна кількість вибірок; j – номер вибірки.

, де:

R_j – різниця між найбільшим і найменшим значеннями вимірів; - середня різниця вимірів R для усіх вибірок.

За допомогою контрольних карток Х та R визначимо чи не виходить за допустимі межі відсоток цукру в гібриді кавуна «Голопристанський», який вирощує ДПДГ ІПОБ УААН. Відомо, що плоди кавунів містять 7,9 -12,5% цукру.

Для побудови карток візьмемо таблицю вимірів, що складається із 25 вибірок (Табл. 3.1)

Таблиця 3.1

№ вибірки	% цукру у вибірці					Середнє значення	Середній розброс R
	1	2	3	4	5
1	8,90	11,30	11,20	10,50	11,20	10,62	2,40
2	10,40	10,40	11,30	11,30	11,00	10,88	0,90
3	9,00	8,60	12,30	8,30	12,00	10,04	4,00
4	10,10	9,50	8,90	8,30	8,00	8,96	2,10
5	8,50	11,30	9,50	8,30	8,00	9,12	3,30
6	10,10	12,20	8,30	8,40	7,90	9,38	4,30
7	9,90	10,70	8,20	11,60	7,90	9,66	3,70
8	10,30	8,40	8,20	12,50	11,20	10,12	4,30
9	10,30	9,50	11,20	8,00	12,50	10,30	4,50
10	10,30	8,40	10,80	8,00	10,30	9,56	2,80
11	9,90	8,40	9,30	8,00	8,20	8,76	1,90
12	10,10	9,80	8,50	9,80	9,40	9,52	1,60
13	10,10	10,50	9,50	10,10	8,60	9,76	1,90
14	8,00	10,50	10,10	10,30	8,90	9,56	2,50
15	8,50	11,80	7,90	10,00	10,00	9,64	3,90
16	8,40	12,30	7,80	10,00	11,00	9,90	4,50
17	8,00	12,30	7,90	10,80	10,00	9,80	4,40
18	10,40	12,30	7,90	10,50	10,00	10,22	4,40
19	8,50	9,50	10,20	9,90	9,40	9,50	1,70
20	12,30	8,60	10,30	10,40	11,00	10,52	3,70
21	10,50	9,40	9,20	10,10	8,30	9,50	2,20
22	9,90	10,60	8,60	10,30	7,90	9,46	2,70
23	11,20	11,50	9,60	8,00	7,90	9,64	3,60
Продовження табл.3.1
24	9,80	12,30	11,10	7,90	8,20	9,86	4,40
25	10,50	12,30	8,00	8,00	8,10	9,38	4,30
Середнє значення						9,75	3,20

Визначимо контрольні межі для картки :

верхня контрольна межа – UCL_х =

нижня контрольна межа – LCL_x =

.

Визначимо контрольні межі для картки R:

верхня контрольна межа: UCL_R = ;

нижня контрольна межа: LCL_R = .

За результатами карток типу Х та R можна зробити висновок, що вміст цукру в кавунах не перевищує значення контрольних меж. Це свідчить про високу якість продукції ДПДГ ІПОБ УААН.

Якщо менеджер бажає спиратись на ймовірність того, що кількість бракованих виробів не перевершить визначеного значення використовується залежність , де

W – частка об’єктів у генеральній сукупності, що мають властивості які нас цікавлять;

- частка об’єктів у вибірці;

У 2010 році ДПДГ ІПОБ УААН зібрало 50000 кавунів, із них дослідили 500 штук і виявили, що брак становить 10%. Визначимо яка ймовірність того, що кількість бракованих кавунів не перевищить 3%.

F(t) – ймовірність того, що відхилення нормально розподіленої величини визначені за абсолютною величиною.

N = 50000; n = 500; m = 10 ; W=0,03

= = ; = 0,03-0,02=0,01

= =0.05*0.99= 0.05

0.01<=0.05 (5%); 50000*0,05=2500

Отже, можна зробити висновок, що серед 50000 кавунів 2500 штук буде бракованими.

Підприємство зібрало у 2010 році 300 т кавунів. Кількість бракованої продукції складає 3-7%. Визначимо скільки потрібно дослідити, щоб відсоток браку зібраних кавунів був визначений з точністю до 3%. Для цього скористаємося формулою:

σ = , де:

n- кількість зразків, що необхідно дослідити

w- частка об’єктів у генеральній сукупності

3σ = 3%; 1σ = 0,01.

0,01= ; 0,01²= ; n=500

Отже, підприємству потрібно дослідити 500 об’єктів, щоб відсоток браку зібраних кавунів був визначений з точністю до 3%.

Оцінка рівня якості виготовленої продукції — це сту­пінь відповідності вимогам нормативно-технічної доку­ментації фактичних значень показників якості продукції. Для визначення рівня якості і виготовлення продукції використовують коефіцієнти дефектності.

Коефіцієнт дефектності — це характеристика середніх втрат, пов'язаних з наявністю дефектів, виражених у гро­шових або умовних одиницях — балах, які припадають на одиницю продукції. Він визначається за формулою:

де: D — коефіцієнт дефектності;

аі — обсяг продукції для визначення коефіцієнта де­фектності;

d; — кількість дефектів і-го виду;

Zj — коефіцієнт вагомості і-го дефекту, який може ви­ражатись у грошових або умовних одиницях.

У багатосерійному і масовому виробництві (наприклад, в машинобудівному, приладобудівному, електротехнічному, металургійному, хімічному, деревообробному та ін.) дані результатів контролю групують в однотипні групи дефектів.

При вартісному способі оцінки коефіцієнт вагомості дефекту визначається сумою витрат на його усунення (Zj). Ці витрати складаються із заробітної плати, яка виплачена за вартість матеріалів (С_д), необхідних на його усунення, витрат С_у, визначених у процентах до суми ви­трат

ДПДГ ІПОБ УААН здійснює господарську діяльність, яка призводить до виробничих витрат. Виробничі витрати - це фактичні витрати виробника на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують досягнення кінцевого результату господарської діяльності. Всі витрати підприємства в свою чергу складаються із статей витрат. Статті витрат – певний вид витрат, що створюють собівартість як окремий видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підприємства загалом.

Проаналізуємо зміну розмірів і структури затрат на 1 га посіву баштанних культур по рокам, та визначимо статті затрат, які найбільше вплинули на зміну затрат на 1га посіву культури у ДПДГ ІПОБ УААН (Див табл. 3.2).

Проаналізувавши данні таблиці ми бачимо, що найбільше вплинули на зміну затрат на 1 га посіву баштанних прямі матеріальні витрати, що збільшилися порівняно з 2008 роком на 188 тис грн. На це вплинуло збільшення вартості насіння та посадкового матеріалу на 81 тис.грн, нафтопродуктів на 23 тис грн., електроенергії на 2 тис грн. Разом з цим ми бачимо, що прямі витрати на оплату праці знизилися на 3 тис грн. Це пояснюється скороченням середньої чисельності працівників на 45,5%. Загалом можна зробити висновок, що затрати на на 1 га. посіву баштанних у 2010 р. порівняно з 2008 р. збільшилася на 192 тис. грн.

Зібрана площа у 2010 році – 43 га, Z=1,3. При розрахунку отримаємо D=0,08

Це свідчить про те, що коефіцієнт дефектності досить малий і ефективність виробництва висока.

Таблиця 3.2

Розмір і структура витрат на 1 га посіву баштанних культур

Статті витрат	Всього витрат, тис грн			Структура витрат, %			Відхилення 2010 до 2008 (+,-)
	2008	2009	2010	2008	2009	2010
1. Прямі витрати на оплату праці	38	53	35	16,1	12,8	8,2	-3
2. Прямі матеріальні витрати, у тому числі:	173	323	361	73,3	78	84,3	188
- насіння та посадковий матеріал	30	61	111	12,7	14,7	26	81
- мінеральні добрива	18	-	-	7,6	-	-	-
- нафтопродукти	69	149	92	29,2	36	21,5	23
- електроенергія	10	10	12	4,3	2,4	2,8	2
- оплата послуг та робіт сторонніх організацій	-	57	95	-	13,8	22,2	-
- інші матеріальні витрати	46	46	51	19,5	11,1	11,8	5
3. Інші прямі витрати та загально виробничі витрати	25	38	32	10,6	9,2	7,5	7
- амортизація основних засобів	12	20	23	5,1	4,8	5,4	11
- відрахування на соціальні заходи	4	11	9	1,7	2,7	2,1	5
- решта прямих та загально виробничих витрат	9	7	-	3,8	1,7	-	-
Виробнича собівартість всього	236	414	428	100	100	100	192