3.2 Шляхи підвищення якості продукції в дпдг іпоб уаан
Забезпечення високої якості продукції ДПДГ пов’язане з пошуком найбільш раціональних форм організацій і вдосконалення виробництва, висуненням на передній план підвищення рівня автоматизації технологічного процесу, зростанням значимості висококваліфікованої праці.
Для ефективного підвищення якості продукції на підприємстві необхідно втілити сім принципів якості:
відповідність організації роботи в кожному підрозділі вимогам і правилам систем якості;
чітке виконання процесів при організації та випуску продукції;
виконання вимог споживачів продукції;
постійна оцінка якості роботи всіх працівників;
запобігання помилок в роботі на кожному робочому місці;
ініціативна участь всіх підрозділів в удосконаленні всіх виробничих процесів;
постійне вдосконалення якості – віра в те, що вдосконаленню не має краю.
Також для створення сприятливих умов для роботи підприємства потрібно враховувати показники оцінки загальноекономічного ефекту від покращення якості продукції.
Виготовлена у господарстві продукція за своєю якістю не повністю відповідає вимогам нормативно-технічної документації, що діє у господарстві, державним стандартам, тому існує незначний брак. Основні причини браку наступні:
відсутність кваліфікованого аналізу причин браку і виявлення винних;
у зв’язку з високими вимогами до якості виготовленої продукції, більшість технологій їх не забезпечують;
Профілактика браку охоплює перевірку виконання вимог технологічного процесу, правильність установки та застосування оснастки, стан обладнання, стан робочого місця з метою виявлення всіх факторів, які негативно впливають на процес виробництва. Найбільш ґрунтовною є профілактика браку, яка проводиться у вигляді періодичного та планового контролю процесу виробництва.
На найближче майбутнє для підвищення якості та конкурентоспроможності продукції ДПДГ можна запропонувати слідуючі шляхи підвищення, які умовно можна поділити на групи:
1) Модернізація застарілого обладнання. До цієї групи відносяться слідуючі напрямки:
- впровадження новітніх технологій;
- заміна ручної праці на автоматизовану;
- переймання передового досвіду з питань якості;
- застосування систем контролю виробництва з вводом інформації в комп’ютер. Також можна розробити систему збору інформації та впровадити централізовані системи контролю якості, об’єднані в єдину комп’ютерну мережу. Це надасть можливість об’єктивно відслідковувати рівень якості продукції, вдосконалити організацію розрахунків між виробниками і переробниками, сформувати єдиний банк даних щодо якості реалізованої продукції підприємства.
2) Удосконалення організації виробництва та праці:
- провести атестацію робітників;
- впровадити ефективну систему матеріального стимулювання;
- проаналізувати відповідність складності виконаних робіт кваліфікації робітників.
3) Одним із способів забезпечення високої якості продукції є чітка організація технічного контролю. Технічний контроль – це частина виробничного процесу, яка має за мету перевірку відповідностей продукції встановленим вимогам. Головне завдання технічного контролю – попередження можливих відхилень, які можуть призвести до виробництва бракованої продукції.
Поряд з технічним контролем, не менш важливим є внутрішньогосподарський. Головними завданнями такого економічного контролю є підтримка запланованого економічного режиму функціонування виробництва, скорочення нераціональних витрат і втрат, своєчасне виявлення відхилень та їх коректування в процесі господарської діяльності.
Політика підприємства повинна ґрунтувалися на принципі «легше запобігти проблемі, чим реагувати на неї, коли вона виникне». Для цього необхідно приділяти особливу увагу наступними напрямкам політики в області якості та конкурентоспроможності:
розробка та втілення системи управління якістю підготовки, затвердження, видання і постійне вдосконалення керівництва з якості, щорічна оцінка ефективності системи управління якістю, виконання цілей, поставлених в політиці підприємства в області якості;
планування робіт по підвищенню якості виготовленої продукції і сертифікації, контроль їх виконання;
збір інформації, аналіз та оцінка якості виготовленої продукції і якості праці підрозділів і кожного робітника підприємства;
організація робіт по попередженню браку і запобігання випуску продукції невідповідної якості.
Отже, керівництво підприємства повинно постійно приймати безпосередню участь у підвищенні якості продукції, реалізувати поліпшення в області якості, утворювати необхідні умови для забезпечення пріоритетності при рішенні проблем якості.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
На основі проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:
1. Якість – це авторитет фірми, фактор підвищення прибутку і забезпечення стійкого фінансового становища. Робота по управлінню якістю на фірмі – головне завдання для всього персоналу, від керівника до конкретного виконавця. Якість продукту визначається за допомогою таких методів, як: об'єктивний, органолептичний, комплексний та диференційований.
2. ДПДГ ІПОБ УААН має вигідне місце розташування. Це підтверджується наявністю чорноземів на його території, вигідним місцем по відношенню до транспортних магістралей та центрів реалізації продукції. Площа господарства є незмінною на протязі трьох років; середня чисельність працівників має тенденцію до зменшення, так у 2010 році порівняно з 2008 їх кількість зменшилась на 45,5 %; вартість валової продукції у 2010 році порівняно з 2009 знизилася на 6,2%; середньорічна вартість ОВФ у 2010 становить 1527,5 тис. грн., що на 10,6% більше ніж у 2009 році; фондоозброєність підприємства за період з 2008 по 2010 роки зросла на 10,8%; рівень рентабельності у 2010 році порівняно з 2009 знизився на 92,7%. З кожним роком збільшується виручка від реалізації продукції, так у 2010 році порівняно з 2009 роком вона збільшилася на 12,5.
3. За результатами карток типу Х та R бачимо, що крива на графіку не виходить за верхню та нижню контрольні межі. Це свідчить про те, що вміст цукру в кавунах попадає в необхідний інтервал, отже, якість продукції ДПДГ ІПОБ УААН - висока. Однак, не вся продукція за своєю якістю повністю відповідає вимогам нормативно-технічної документації, що діє у господарстві, державним стандартам, тому існує незначний брак.
На найближче майбутнє для підвищення якості та конкурентоспроможності продукції ДПДГ можна запропонувати слідуючі шляхи підвищення, які умовно можна поділити на групи:
1) Модернізація діючого обладнання:
- впровадження новітніх технології;
- заміна ручної праці на автоматизовану;
- переймання передового досвіду з питань якості;
- застосування систем контролю виробництва з вводом інформації в комп’ютер;
2) Удосконалення організації виробництва та праці:
- провести атестацію робітників;
- впровадити ефективну систему матеріального стимулювання;
- проаналізувати відповідність складності виконаних робіт кваліфікації робітників.
3) чітка організація внутрішньогосподарського контролю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Векслер Е. М., Рифа В. М., Василевия Л. Ф. Менеджмент якості. Навчальний посібник. – К.: ВД « Професіонал», 2008,. -320с.
2.Кардащ В. Я. Стандартизация и управление качеством продукции. К.: Вища школа, 2001. – 189 с.
3.Эськов П. О. Українська асоціація якості – запорука якості в Україні. // Факти, 25.10.2002р. с. 3-4
4.Ильенкова С.Д., Гохберг Л.М., Ягудин С.Ю. и др. Инновационный менеджмент. Учебник.– М.; Изд. "Банки и биржи", ЮНИТИ, 2000 г. – 456с.
5.Гличев А.В., Круглов М.И. Управление качеством продукции. – М.: Экономика, 2000.- 198с.
6.Міхеєв Є.К. Операційний менеджмент. Практикум: методи, приклади, задачі; навч. посібник. – Х.:, ХДАУ, 2009. - 380 с
7. Міхєєв Є.К., Соловйов І.О. Операційний менеджмент (Курсові проекти і виробнича практика в менеджменті і маркетингу): Навчальний посібник.- Херсон: РВВ ХДАУ, 2008 - 338 с.
8. Абчук В.А. Экономико-математические методы. СПб.: „Союз”, 1999. – 320 с.
9. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику. – К.: ДЕМУР, 1996. – 212 с.
10. Державна система стандартизації.— К.: Держстандарт України, 2003.
11. Петрович Й. М., Захарчин Г. М. Організація виробництва: Підручник. – Львів: Магнолія плюс, 2004.
12. Койфмич Ю.І. та інші. Міжнародна стандартизація та сертифікація систем якості. Довідник.— Львів-Київ, Видання ТК-93, "Управління якістю і забезпечення якості", 1995.
13. Вахрушев В. Принципы японского управления.- М.:ФОБЗ, 1992.- 207с.
14. Кредисов А. Чи конкурентноспроможні наші товари ? ( Про економіку України) // Політика і час.- 1994- №8- С. 37-41.
15. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник М.: Финансы и статистика, 1996 – 746 с.
16. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. М.: Юрайт – М, 2001 – 576 с.
17. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика: Учеб. пособие, 3-е изд. М.: Гном – Пресс, 2000 – 473 с.
18. Бичківський А.Г. « Управління якістю». – Львів. – 2004.