Характер

Характер (від грец. Charakter – риса, ознака) – це сукупність сталих індивідуальних рис особистості, які формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки.

Характер людини – це те, що визначає її значимі вчинки, а не випадкові реакції на ті або інші стимули або обставини, які склалися на даний момент. Характер на відміну від темпераменту обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, її вихованням, умовами життя.

Існує розділення рис особистості на:

• мотиваційні, що спонукають, направляють діяльність, підтримують її;

• інструментальні, що придають їй відповідний стиль.

Характер можна віднести до числа інструментальних особистісних якостей. Від нього більш залежить не зміст, а стиль виконання діяльності. Однак характер може проявлятися і у виборі цілі діяльності: коли ціль виявлена, характер виступає в своїй інструментальній ролі як засіб досягнення поставленої мети.

Характер є сукупністю певних рис особистості. Кожна риса характеру є рисою особистості, але далеко не кожна риса особистості є рисою характеру. Для того, щоб стати рисою характеру, риса особистості має бути:

• досить виразною;

• тісно пов’язаною з іншими рисами характеру в єдине ціле;

• систематично виявлятися в різних видах діяльності, типових ситуаціях, обставинах спілкування.

Структура характеру

Виокремити структуру характеру означає виявити його основні компоненти в їх взаємовідношеннях та взаємодії. Виділяють чотири симптомокомплекси в структурі характеру, які описують відношення особистості:

• до самої себе: самокритичність, самоповага, вимогливість, суворість, зарозумілість, гордість та ін.

• до інших людей, колективу, суспільства: товариськість, колективізм, ввічливість, чуйність, тактовність, доброзичливість, щирість, повага, замкнутість, безтактність, брутальність, жорстокість, брехливість, безцеремонність та ін.

• до праці: працездатність, працьовитість, старанність, сумлінність, упертість, лінь, безвідповідальність, схильність до творчості та ін.

• до речей: акуратність, бережливість, неохайність, недбайливість та ін.

Становлення характеру

Сензитивним періодом для становлення характеру можна вважати вік від 2 – 3 років до 9 – 10 років. Це період коли діти багато і активно спілкуються з дорослими, які знаходяться поряд з ними, вони відкриті для впливу вихователів, повторюючи їх дії та вчинки. Дорослі у цей момент користуються безмежною довірою дитини, мають можливість впливати на неї і словом і дією. Потім у дітей формуються риси, які позитивно закріплюються дорослими, тобто схвалюються. В школі також іде підтримка розвитку певних рис дитини. Однією з вимог успішного виховання є те, щоб сімейне виховання не йшло всупереч шкільним постулатам. До закінчення школи характер людини можна вважати в основному сформованими.

Акцентуації характеру - це риси характеру, які мають занадто високий ступінь виразності. При цьому спостерігаються особливості в спілкуванні і поведінці людини, які не виходять за межі норми, але знаходяться на межі цієї норми.

Такі акцентуації, як тимчасові стани, найчастіше спостерігаються в підлітковому та юнацькому віці. Під дією психологічних факторів у підлітків і юнаків можуть наставати тимчасові порушення адаптації, відхилення у поведінці. Коли дитина стає дорослою, особливості її характеру втрачають свою гостроту, хоча зостаються достатньо вираженими.

Акцентуації характеру.

Гіпертимний тип акцентуації.

Характерним є підвищений фон настрою у поєднанні з жадобою діяльності, оптимізмом, підприємливістю і високою активністю. Типова тенденція – не доводити розпочате до кінця. Надмірна контактність, балакучість, виразність жестів і міміки. Самооцінка трохи завищена, «гіпертим» легко прощає свої помилки і недоліки, свою провину перекладає на інших. Не злопам’ятні. Не дуже надійні, багато обіцяють мало роблять. Мають веселу вдачу, люблять зміну місць, широке коло спілкування, нові враження. Навколо них «кипить життя», повно задумів та ідей. Погано переносять самотність, монотонну роботу, умови жорсткої дисципліни. Їх бажано залучати до організаторської діяльності, професій, орієнтованих на спілкування.

Дистимічний тип акцентуації.

Протилежний гіпертимному, характеризується зниженням основного фону настрою, песимізмом, фіксацією на сумних сторонах життя, емоційною загальмованістю, низьким рівнем контактності, небагатослівністю. Ситуації, які вимагають бурхливої діяльності, порушують життєвий ритм такої людини. Ведуть відлюдний спосіб життя, рідко конфліктують. Вони серйозні, сумлінні, віддані у дружбі, проте занадто пасивні. Оптимальною є трудова діяльність, яка не вимагає широкого кола спілкування.

Циклоїдний тип акцентуації.

Характеризується зміною гіпертимних і дистимічних фаз, тобто фази гарного і поганого настрою змінюють одна одну з різними періодами. «Циклоїди» гостро сприймають невдачі у трудовій діяльності. У відносинах з представниками цього типу слід бути надзвичайно тактовними та витриманими, бо вони схильні до маніакально – депресивних психозів, суїциду. Надзвичайно вразливі до корінної зміни життєвих стереотипів ( зміна місця проживання, навчання, втрата близьких, друзів ). Оптимальний варіант трудової діяльності - це сфера «людина – природа». Протипоказана діяльність пов’язана з керівництвом людьми та прийняттям відповідальних рішень.

Демонстративний тип акцентуації.

До цього типу акцентуації здебільшого належать люди, які схильні привертати до себе увагу, удавати, схильні до авантюризму. Характеризуються егоїстичністю, швидкістю встановлення контактів, прагнуть бути в центрі подій. Підвищена здатність до витіснення із свідомості неприємних фактів і подій, власних помилок і недоліків. Наділені великою фантазією. Надмірна демонстрація зовнішніх якостей. Ці особи зазвичай прагнуть постійної уваги до себе, часто видають бажане за дійсне, лукаві, легко пристосовуються, артистичні, схильні до істерії, посилення і нестійкості емоційних реакцій. Їх пригнічує замкнене коло спілкування, монотонна робота. Бажана трудова діяльність, пов’язана зі змінними, короткочасними контактами.

Емотивний тип акцентуації.

Відрізняються особливою чутливістю і глибиною переживань, схильні до невротичних депресій. Їх характерна риса сензитивність ( чуттєвість), що має прояв у підвищеній чутливості до подій, які з ними трапляються. Добре розуміють і відчувають ставлення до них оточення, схильні до емпатії. Їх поведінка характеризується мінливістю настрою, невдачі у трудовій діяльності призводять до пригніченого стану. Ці особи легко піддаються впливу інших, не схильні до лідерства. Відчувають особливу радість від спілкування з природою, творами мистецтва. Представники емотивного типу – прекрасні сестри милосердя, вихователі дітей, соціальні працівники.

Збудливий тип акцентуації.

Характерна підвищена імпульсивність, конфліктність, послаблений контроль за бажаннями і потребами. Дратівливі, постійно уникають труднощів, часто гніваються і лютують. На вигляд – похмурі, у розмові обговорюють лише те, що лежить на поверхні, відповідаючи сухо. Схильні до проявів збудливо – нудотного настрою, нетерпимості до інших, інколи можуть проявляти жорстокість і піддаватися негативним потягам, відкрито заявляють про свої вимоги. Можуть позитивно проявити себе в фізичній праці, атлетичних видах спорту, в сферах «людина – техніка», «людина – природа».

Ригідний тип акцентуації.

Характеризується надмірною стійкістю до афекту зі схильністю до формування паранояльних ідей. Характерні також підвищена підозріливість, образливість, стійкість негативних переживань, прагнення домінувати над іншими, відторгнення чужих думок і як наслідок – конфліктність. Акуратні, цілеспрямовані, самолюбиві, докладають значних вольових зусиль задля досягнення намічених цілей, прагнуть авторитету і влади. Люди такого типу не схильні до зміни місця роботи. Їх краще пристосувати до паперових функцій: діловодства, бухгалтерії, професій, які потребують точних вимірювань.

Педантичний тип акцентуації.

Люди цього типу надзвичайно вимогливі до себе і оточуючих, до якості роботи, до дотримання слова. Часто страждають під тягарем відповідальності. Завжди вагаються, недовірливі, підозріливі, турбуються про своє здоров’я. Цим людям притаманні акуратність, сумлінність, надійність у справах, але вони можуть дратувати інших формалізмом і занудством. Небалакучі, тихі, легко бентежаться і червоніють, довго переживають невдачу. Поважають логіку, раціоналізм, систематизацію, навіть на шкоду інтуїції, почуттям. Люблять прискіпливо аналізувати свої думки, почуття, вчинки, що інколи призводить до неадекватного сприйняття реальності. «Педанти» чудово виконують функції архівних працівників, бібліотекарів, бухгалтерів і т. п.

Тривожний тип акцентуації

Особам з тривожним типом акцентуації притаманні: схильність до страхів, підвищена боязкість і полохливість, висока самокритичність, низька комунікабельність, сором’язливість. Для таких людей характерна також висока вразливість, загострене почуття власної неповноцінності, нерішучість, схильність до «самозанурення», постійні сумніви і тривалі розміркування. Вони часто очікують будь – яких неприємностей, навіть у звичних обставинах, рівень самооцінки дещо занижений. Протипоказаними є професії, які вимагають прийняття відповідальних та швидких рішень.

Екзальтований тип акцентуації

Це тип «тривоги і щастя». Особи цього типу легко переходять у захоплення від радісних подій і у відчай – від сумних. Їм до смаку розваги, життєва насолода. Почуття обов’язку і вищі цінності формуються важко. Уникають самотніх роздумів, потребують підтримки й визнання, охоче розважаються, схильні до непродуманих вчинків. Їм потрібен систематичний, але не жорсткий контроль протягом усього життя. Можуть чудово проявити себе у сфері мистецтва, художніх видах спорту, в професіях типу «людина – природа», «людина – художній образ».