II. Емпіричні методи:

1. Спостереження – цілеспрямоване вивчення на основі сприйняття дій та вчинків особистості в різних природних ситуаціях. Це науково цілеспрямоване, організоване і відповідним способом фіксуюче сприйняття досліджуваного об’єкта.

Процедура спостереження:

* визначення цілі та задач (для чого?)

* вибір об’єкта, предмета і ситуації (що спостерігати?)

* вибір способу спостереження (як спостерігати?)

* вибір способу реєстрації (як вести записи?)

* обробка та інтерпретація отриманої інформації.

Види спостережень:

- включене спостереження:

експериментатор сам на відповідний час стає членом тієї групи, яка є об’єктом дослідження;

- невключене спостереження:

коли експериментатор не є членом групи, за якою ведеться спостереження;

- відкрите спостереження:

досліджуваний знає про те, що за ним ведеться спостереження;

- приховане спостереження:

досліджуваний не знає про те, що за ним ведеться спостереження;

Недоліки спостереження:

• пасивність спостерігача;

• неможливість встановити точну причину явища;

• залежність результатів спостереження від досвіду, компетентності, добросовісності дослідника, його об'єктивності;

• складність тлумачення отриманих результатів;

• великі затрати часу;

• неможливість сприйняти всі аспекти психічних проявів досліджуваних.

Переваги спостереження:

• невимушеність поведінки досліджуваного;

• можливість зібрати велику кількість фактичного матеріалу.

2. Самоспостереження (інтроспекція) - метод вивчення психічних процесів, властивостей і станів за допомогою суб’єктивного спостереження за явищами своєї свідомості, своїми діями, думками почуттями.

3. Експеримент (від лат. experimentum – проба, дослід) – це метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв необхідних психічних явищ. Експериментатор сам моделює ситуацію дослідження, може змінювати її у процесі експерименту, а за необхідності провести його повторно.

Види експерименту:

• Лабораторний експеримент:

проводиться у спеціально обладнаному приміщенні за допомогою спеціальної апаратури відповідно до інструкції, яка визначає дії того, кого досліджують.

• Природний експеримент:

явища вивчаються у звичних для того , кого досліджують, умовах.

• Констатуючий експеримент:

у ньому виявляються відповідні психологічні особливості, а також рівень або ступінь розвитку відповідної якості.

• Формуючий експеримент:

передбачає цілеспрямований вплив на досліджуваного для формування відповідної якості.

4. Психодіагностичні методи:

1) Тестування (від англ. test – випробування) – короткочасне стандартизоване випробування, спрямоване на визначення у того, кого досліджують, показників розвитку певних психічних властивостей. За допомогою тестів визначають наявність певних знань, навичок і вмінь, характеризують деякі властивості особистості, встановлюють професійну придатність людини.

Види тестів:

• тести інтелекту;

• тести виявлення індивідуальних властивостей особистості;

• тести досягнень;

• проективні тести;

• тести здібностей.

2) Анкетування (від лат. inquerere – розслідувати, шукати) – метод збирання фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою. Анкета дає змогу зібрати матеріал, що стосується характеру, змісту, спрямованості думок, оцінок, настроїв людини. Анкета забезпечує отримання первинної соціальної і соціально – психологічної інформації на основі вербальної комунікації.

Види анкет:

• закриті – варіанти відповідей надаються.

• відкриті – варіанти відповідей досліджуваний формулює сам.

3) Бесіда – метод збирання фактів про психічні явища в процесі безпосереднього спілкування за спеціально розробленою програмою. Застосовується як допоміжний метод дослідження для уточнення висновків, зроблених на основі інших методів, іноді, як самостійний – для одержання первинної інформації. Характер, повнота і глибина одержаних у процесі бесіди відповідей значно залежать не тільки від змісту та форми запитань, а й від особливостей міжособистісних стосунків, які встановлюються при цьому. Тому співрозмовник повинен відчувати, що його розуміють і доброзичливо ставляться до нього.

4) Інтерв’ю (від англ. interview – зустріч, побачення) – метод отримання соціально – психологічної інформації шляхом усного опитування. Велике значення у застосуванні цього методу має підготовка до інтерв’ю: потрібно максимально точно вивчити особистість, у якої братимуть інтерв’ю, щоб обговорювати ті теми, які цікаві і їй, а не тільки досліднику; підготувати можливий список запитань і підготуватися до можливих відповідей досліджуваного.

5) Соціометрія (від лат. societas – суспільство, від грец. metron – міра) – метод кількісного визначення взаємозв’язків, які утворюються між членами групи у процесі міжособистісного спілкування та взаємодії. На основі простої процедури взаємного вибору між членами групи за ознакою «симпатія – антипатія» розкривають структуру міжособистісних стосунків, визначаючи соціометричних зірок і аутсайдерів (ізольованих).

5. Аналіз продуктів діяльності – метод збирання фактів під час вивчення матеріалізованих результатів психічної діяльності людини. Це можуть бути продукти трудової діяльності (виготовлення токарем деталі, проект інженера, картина художника);навчальної діяльності (написаний твір, розв’язана задача, виконане креслення); ігрової діяльності (споруджений з кубиків будинок, зроблена з піску фортеця, вирізана аплікація та ін.).

6. Біографічний метод – вивчення біографії досліджуваного з метою встановлення причинно – наслідкових зв’язків психологічних властивостей особистості.