Базовий рівень. Основні терміни та поняття

•велика кількість продавців і покупців;

•стандартизована продукція;

•незалежність дій продавців і покупців;

•об'єктивність ціноутворення, відсутність будь-якого впливу на ринкову ціну;

•інформованість покупців і продавців;

•вільний вступ і вихід з галузі.

Положення фірми на конкурентному ринку визначається тим, що вона надто мала, щоб вплинути на стан ринку. Ринкова ціна не залежить від обсягу пропонування окремої фірми. Конкурентна фірма є "ціноотримувачем" ("price taker"). Тому попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним, графічно має вигляд горизонтальної лінії на рівні ринкової ціни.

Конкурентна фірма, як і будь-яка інша, прагне максимізувати економічний прибуток, який вона визначає як різницю між сукупним виторгом і сукупними витратами; ЕР = TR — ТС .

Сукупний виторг - це сума грошей, отриманих від продажу продук-

Графічно криві середнього і граничного виторгу співпадають з лінією ціни і попиту на продукцію конкурентної фірми.

Для обчислення економічного прибутку фірмі потрібна інформація про ціну, обсяг виробництва і витрати. Оскільки ціна фіксована і задається ринком об'єктивно, то основним фактором, що означає обсяги випуску, є витрати, які зазнають впливу закону спадної віддачі. Порівнюючи сукупний виторг з сукупними витратами на кожному обсязі випуску, а також ринкову ціну з середніми та граничними витратами, фірма приймає рішення: чи виробляти продукцію взагалі, а якщо виробляти, то скільки, і визначає, яким

називають ще правилом граничного випуску, а також рівнянням

рівноваги, тому що лише у випадку MR = МС (а для конкурентної фірми МС — Р), фірма не буде мати стимулів до зміни обсягів виробництва, оскільки будь-яка зміна не поліпшить показників її діяльності.

Графічний метод визначення оптимального обсягу випуску за моделлю MRMC передбачає пошук точки перетину кривих граничних витрат і граничного виторгу. За умови MR=MC фірма знаходиться у стані рівноваги.

Відшукавши оптимальний обсяг, фірма повинна визначитись, чи варто виробляти продукцію взагалі. Рішення про доцільність виробництва приймається лише після оцінки його прибутковості. У моделі MRMC сума прибутку визначається на основі перетворення базової формули ЕР = TR — ТС :

EP = (TR/Q-TC/Q)Q; TR/Q = AR = P; ТС / Q = АТС.

Звідси EP = (P-ATC)Q*.

Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми

за моделлю TRTC:

>умова прибутковості: TR > ТС ;

>умова беззбитковості: TR = ТС, що відповідає точкам перетину лінії сукупного виторгу і кривої сукупних витрат, які є точками

критичного обсягу випуску або точками беззбитковості

>умова мінімізації збитків шляхом виробництва:

TC>TR>VC;

> умова мінімізації збитків шляхом закриття: TR < VC для всіх

Q.

Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми

за моделлю MRMC:

>умова прибутковості: Ρ > АТС ;

>умова беззбитковості: Ρ = min АТС;

>умова мінімізації збитків шляхом виробництва:

156 Мікроекономіка. Практикум

ATC>P>AVC;

Всі точки перетину кривих MR і МС показують співвідношення можливих цін на продукцію і відповідної кількості продукції, яку фірма запропонувала б на ринку за даними цінами. Тому відрізок кривої граничних витрат

вище мінімуму кривої середніх змінних витрат є короткостроковою кривою пропонування конкурентної фірми. Висхідна коротко-

строкова крива пропонування конкурентної фірми підтверджує закон пропонування: з підвищенням ціни обсяг пропонування зростає.

На конкурентному ринку зустрічаються багато фірм, які взаємодіють між

собою і утворюють галузевий ринок. Короткострокова крива рин-

кового пропонування визначає обсяг виробництва галузі. Вона одержується шляхом додавання обсягів пропонування всіх фірм за кожної можливої ціни. Ринкове пропонування є більш еластичним, ніж пропонування окремих фірм галузі. Рівноважна ринкова ціна і рівноважний обсяг випуску галузі визначаються взаємодією ринкового попиту та ринкового пропонування.

Функціонування конкурентного ринку сприяє утворенню вигод для виробників і продавців товару. Кожна точка кривої пропонування фірми визначає мінімальну ціну, за якою фірма могла б беззбитково продати визначений обсяг виробництва (МС = Р) . Встановлення рівноважної ринкової ціни, яка перевищує граничні витрати для кожної з вироблених одиниць продукції, крім останньої, забезпечує фірмі одержання додаткового виграшу.

Різниця між ринковою ціною та граничними витратами утворює виробничий надлишок фірми. Графічно величину виробничого надлишку фірми визначає площа, розміщена між кривою пропонування (МС) та лінією попиту (MR).

Оскільки постійні витрати фірми є величиною сталою, то сума всіх граничних витрат дорівнює сумі змінних витрат виробництва продукції від 0 до Q . Тому виробничий надлишок також можна визначити як різницю між сумою виторгу (77?) та сумарними змінними витратами на обсязі Q*.

Виробничий надлишок фірми пов'язаний з економічним прибутком, але не дорівнює йому. Виробничий надлишок (ВН) обчислюється як різниця між сумою виторгу (77?) і лише змінними витратами (VC), тоді як прибуток вимагає відрахування з 77? не лише змінних, а й постійних витрат: