Додаток б

Назва методу

№п/п

Ознака

Характеристика

1

2

3

Метод сигнального документування

1.

Суть методу

Метод застосовують у всіх випадках вимушеної заміни матеріалів і при відпуску понад норму (ліміт) штучних матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів.

2.

Носії інформації і особи відповідальні за її подання

В цехах, де споживаються матеріали начальник чи майстер виписують спеціальний документ (вимогу, наказ на заміну), що має особливу позначку (діагональна лінія, колір паперу), в ньому вказують причину і винуватця відхилення, а в деяких випадках проводять розрахунок відхилень.

3.

Переваги методу

Простота, універсальність, можливість застосування в будь-який виробництвах. Начальники цехів, керівники підприємства, підписуючи ці документи, отримують відповідну інформацію і вживають заходів по недопущенню перевитрат.

4.

Недоліки методу

В результаті застосування цього методу виявляються не понаднормативні витрати, а понадлімітний відпуск у виробництво, тому цей метод не може характеризувати використання сировини і матеріалів на робочих місцях.

1

2

3

Метод партіонного і безперервного розкрою матеріалів

1.

Суть методу

Найбільш раціональний метод при якому відхилення виявляються по кожній партії матеріалу, що підлягає викроюванню.

2.

Носії інформації і особи відповідальні за її подання

Облік партіонного розкрою ведеться планово-диспетчерським бюро цехів в облікових картах, що відкриваються на кожну партію матеріалу. В карти записують кількість матеріалу, що подається на робоче місце, кількість заготовок, виготовлених з цієї партії, кількість отриманих відходів і невикористаного матеріалу.

Облік відхилень у використанні розкроєних матеріалів ведеться безпосередньо в первинних документах розкрою: розкрійних листах, відомостях, паспортах. В них вказуються причини і винуватці відхилень, в тому числі на конкретних робочих місцях. Одночасно розкрійну документацію використовують для оприбуткування отриманих деталей і заготовок, для обліку виробітку розкрою, для списання витрат матеріалів на виробництво.

3.

Переваги методу

Можливість контролю за використанням матеріалів безпосередньо на робочих місцях, виявлення індивідуальних причин відхилень по кожній партії матеріалів.

1

2

3

4.

Недоліки методу

Обмеженість застосування : метод застосовується тільки для матеріалів, що підлягають розкрою.

5.

Примітки

Норми витрат матеріалів визначаються множенням кількості виготовленої продукції, деталей і напівфабрикатів на норму витрат (брутто) При співставленні кількості фактично витрачених матеріалів з нормативними витратами встановлюється результат використання: економія чи перевитрати. Аналогічний контроль здійснюється стосовно відходів.

Метод попередніх розрахунків відхилень

1.

Суть методу

Співставляється нормативна і фактична рецептура відпущених сировини і матеріалів у тих виробництвах, де вони використовуються у вигляді сумішей (харчова, хімічна промисловість) Відхилення виявляються при відпуску сировини і матеріалів у виробництво, порівнюючи по кожному компоненту суміші фактичну витрату і за нормою.

2.

Носії інформації і особи відповідальні

Відповідні розрахунки проводять у розрахункових листках відхилень матеріалів технолог виробничого підрозділу.

3.

Переваги методу

Нормативний набір компонентів визначається шляхом множення обсягу завантаженості на передбачений технологічним процесом коефіцієнт участі кожного виду, сорту сировини і матеріалів у їх споживанні.

1

2

3

4.

Недоліки методу

Обмежена сфера застосування.

Інвентарний метод

1.

Суть методу

Застосовується у випадку, коли відхилення не можна зафіксувати документально. Тому виявлення відхилень цим методом вимагає інвентаризації залишків невикористаних матеріалів в складах цехів і робочих місцях на дату виявлення відхилень. Фактичні витрати матеріалів визначаються за формулою:

М_ф = М_н + М_п - М_к,

де М_ф - фактичні витрати матеріалів;

М_н - залишки матеріалів на початок періоду;

М_к - залишки матеріалів на кінець періоду, за який виявляються відхилення;

М_п - надходження матеріалів у виробництво протягом періоду.

Нормативний розхід матеріалів (М_норм) розраховується шляхом множення кількості придатних деталей, готових виробів на нормативні витрати кожного виду матеріалів:

М_норм = Р_м * Х,

де Р_м - нормативний розхід матеріалів на одну деталь чи виріб;

Х - кількість виготовлених деталей, виробів.

Відхилення у витратах матеріалів ∆М розраховується:

∆М = М_ф - М_норм

1

2

3

Із загальної суми відхилень, розрахованих таким способом потрібно виключити нормативні витрати на остаточно забраковані деталі і вироби і відхилення внаслідок заміни матеріалів. Сума, що залишилася буде величиною відхилень, викликаних нераціональним використанням відпущених у виробництво матеріалів, втратою деталей, неврахованим браком.

2.

Носії інформації і особи відповідальні за її подання

Відсутність можливості документування відхилень безпосередньо у момент їх виникнення зумовлює складання інвентарних описів матеріально-відповідальними особами в цехових складах сировини і матеріалів при проведенні інвентаризації.

3.

Переваги методу

Універсальність застосування для будь-яких виробництв і більшості матеріалів.

4.

Недоліки методу

Відсутність конкретизації винуватців і причин відхилень, неможливість відображення в обліку. Трудомісткість процесу інвентаризації залишків кожного виду матеріалів і напівфабрикатів на робочих місцях та складах для точного обрахування матеріальних витрат.