- •Розділ 1 концепція управління собівартістю продукції в умовах ринкової трансформації
- •1.1. Собівартість продукції як оціночний показник ефективної роботи підприємства
- •2.1. Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
- •3Розподіл витрат виробництва за стадіями
- •7 Розподіл витрат виробництва між кількома видами продукції
- •6 Розподіл витрат виробництва між випуском і незавершеним виробництвом
- •1Документування і облік прямих витрат виробництва
- •2.2. Нормативний метод обліку витрат на виробництво
- •2.4. Організація обліку за центрами витрат і центрами відповідальності
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додаток а
- •Визначення категорії “собівартість” в спеціальній і додатковій літературі
- •Додаток б
- •Додаток в Визначення основних понять “місце витрат”, “центр витрат”, “центр відповідальності” Додаток в.1
- •Додаток в.2
- •Додаток в.3
- •Додаток д Класифікація та розрахунок відхилень
- •Додаток е
- •Додаток ж
- •Додаток з
- •Продовження додатку з
- •Продовження додатку з
- •Продовження додатку з
- •Продовження додатку з
- •Продовження додатку з
- •Продовження додатку з
- •Продовження додатку з
- •Додаток и
- •Додаток к
- •Додаток л Розвязок математичних моделей виробничої програми при мінімальних витратах і максимальних прибутках за допомогою електронних таблиць Exel
Висновки
На основі проведеного дослідження теми курсової роботи, вивчення й узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду зроблені висновки згідно з поставленою метою та завданнями дослідження.
1. В умовах ринкової економіки під собівартістю слід розуміти суму всіх явних витрат, пов’язаних із ризиковим характером процесу виробництва. В бухгалтерському тлумаченні собівартість – це вартісна оцінка ресурсів, які використовуються для виробництва і реалізації продукції з метою отримання економічної вигоди.
2. Важливим показником підвищення ефективності виробництва є зниження собівартості продукції. Щоб визначити шляхи зниження собівартості продукту, необхідно знати структуру витрат, вплив особливостей хімічного виробництва на собівартість. Це дає змогу аналізувати тенденції в змінах статей собівартості з метою прийняття управлінських рішень.
3. Упровадження управлінського обліку забезпечує базу для точного розрахунку виробничих витрат, надає діючий інструментарій для вдосконалення управління собівартістю продукції. Обґрунтовано позицію щодо системного підходу до управління собівартістю продукції. На основі цього автором розроблено концепцію управління собівартістю, яка передбачає комплексний підхід до дослідження і впливу на собівартість.
4. Метод обліку витрат і калькулювання є єдиним процесом виміру, бухгалтерського відображення витрат виробництва і визначення собівартості виробів чи робіт. Слід відзначити неодностайність думок учених - економістів щодо класифікації цих методів. Методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції в хімічній промисловості дисертант вважає сукупність способів документування і відображення виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції.
5. Система нормативного обліку і оперативного контролю витрат виробництва грунтується на нормативних витратах ресурсів. Результати дослідження окремих методів показали, що виявлення і систематизація відхилень від норм і нормативів, а також вплив на відхилення досягається за допомогою нормативного методу обліку витрат. Ефективне застосування норм в управлінні виробництвом пластмасових виробів вимагає створення нормативного господарства.
6. У роботі розглянуто прикладне значення системи директ-костингу. Дисертантом обґрунтовано доцільність застосування методу обрахунку неповної (зрізаної) собівартості. Використовуючи директ-костинг підприємства, які займаються виробництвом виробів з пластмас, вирішують такі управлінські завдання, як оптимізація асортименту продукції, що випускається за наявності вузьких місць; доцільність прийняття додаткового замовлення за цінами, нижчими ніж звичайні, виробництво комплектуючих на підприємстві чи придбання на стороні, визначення оптимального розміру партії виробів, вибір чи заміна обладнання та інше.
7. Важливим для управління собівартістю продукції є методика обліку витрат і калькулювання за центрами витрат та центрами відповідальності. Центр витрат пов'язується з калькулюванням собівартості продукції, а центри відповідальності – з управлінням витратами, тому ці поняття виражають різні економічні процеси. Всередині кожного центру витрат аналіз відхилень доцільно вести в розрізі причин і винуватців. Це дає змогу виробити рекомендації щодо усунення відхилень (якщо воно небажане) або щодо його посилення (якщо воно сприятливе).
8. У системі управління підприємством важливе місце відводиться аналізу собівартості продукції. Аналізуючи собівартість, необхідно вивчати причини відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей та за окремими видами і групами продукції; здійснювати пошук резервів зниження собівартості продукції; перевіряти обґрунтованість прийнятих управлінських рішень щодо собівартості продукції. Автором запропоновано комплекс заходів для оперативного керування собівартістю в цеху, на виробничих дільницях шляхом проведення групування відхилень від норм і зміни норм за місцями виникнення, причинами й винуватцями.
9. Основою економіко-математичного моделювання є математична модель – схематична уява економічного явища чи процесу як результату наукової абстракції характерних ознак економічного життя і механізму його управління. На прикладі підприємства, яке займається виготовленням плівки, розроблено економіко-математичну модель оптимальної виробничої програми при мінімальних витратах і максимальних прибутках в умовах асортиментності продукції.
10. Зростання обсягу виробництва продукції приводить до зниження її собівартості за рахунок постійних витрат та отримання підприємством додаткового прибутку. Ця закономірність покладена в основу аналізу залежності витрат і прибутку від обсягу виробництва. Аналіз порогу рентабельності є зручним інструментом короткострокових розрахунків ефективності.