- •Основи вакуумної та кріогенної техніки
- •Чернівці
- •Частина 1. Вакуумна техніка Розділ 1. Фізика вакууму
- •1.1.1. Поняття про вакуум і тиск
- •1.1.2. Газові закони і одиниці вимірювання тиску
- •Повітря – основна газова суміш, з якою доводиться мати справу у вакуумній техніці: n2 – 78,1%; o2 – 21%; Ar – 0,9%; cо2 – 0,03%; Ne – 1,8·10-3%; He – 5,2·10-4%; h2 - 5·10-5% (по скл).
- •1.1.3. Функція розподілу молекул газу за швидкостями
- •1.1.4. Час адсорбції. Ступінь покриття гладкої поверхні молекулами газу
- •1.1.5. Середня довжина вільного шляху
- •1.1.6. Поняття про ступені вакууму
- •Розділ 2. Фізичні процеси у вакуумі
- •1.2.1. В’язкість газів. Переніс тепла. Дифузія в газах
- •1.2.2. Температурна рівновага тисків. Режими течії газу
- •1.2.3. Течія газів через отвори та по трубопроводах
- •1.2.4. Електричні явища у вакуумі
- •Розділ 3. Сорбційні явища
- •1.3.1. Сорбційні сили і процеси
- •1.3.2. Тиск насичених парів
- •1.3.3. Випаровування. Конденсація. Хемосорбція. Фізична адсорбція
- •1.3.4. Швидкість сорбції
- •1.3.5. Розчинність газів у твердих тілах
- •1.3.6 Дифузія газів у твердих тілах
- •Розділ 4. Одержання вакууму та вимірювання тисків
- •1.4.1. Вакуумна система та її принципіальна схема. Основні параметри вакуумних насосів
- •1.4.2. Вакуумні насоси
- •1.4.3. Вимірювання величини тиску за допомогою теплових та електронних перетворювачів
- •1.4.4. Розрахунок і проектування вакуумних систем. Типові вакуумні системи
- •1.4.5 Методи пошуку натікання в системах. Пастки
- •Частина 2. Кріогенна техніка Розділ 1. Зберігання і переливання гелію
- •2.1.1. Посудини для зберігання рідкого гелію
- •2.1.2. Термоакустичні коливання
- •2.1.3. Вимірювач швидкості випаровування
- •2.1.4. Вимірювачі рівня
- •2.1.5. Сифони
- •2.1.6. Газові аналізатори
- •Розділ 2. Кріостати. Конструювання низькотемпературних установок
- •2.2.1. Використання як кріостату посудини для зберігання гелію
- •2.2.2. Простий кріостат загального призначення
- •2.2.3. Скляні посудини Дьюара
- •2.2.4. Металеві посудини Дьюара
- •2.2.5. Зниження температури. Плівка гелію
- •Частка об’єму рідкого гелію, яка залишається після його охолодження з 4,2 к до вказаних температур в результаті випаровування іншої частини гелію
- •2.2.6. Кріостат для температур нижче 1 к
- •2.2.7. Застосування гелію-3.Температури нижчі 1 к
- •Розділ 3. Вимірювання температури
- •Розділ 4. Регулювання температури
- •2.4.1. Регулювання тиску парів
- •2.4.2. Регулювання температури вище 4,2 к
- •Розділ 5. Зрідження газів з використанням ефекту Джоуля — Томсона (метод Лінде)
- •Список літератури
- •Основи вакуумної та кріогенної техніки
2.1.6. Газові аналізатори
Необхідно завжди мати можливість перевірити, чи не забруднився гелій, закачаний у балони. На рис. 2.8 зображений дуже простий прилад для вимірювання чистоти газоподібного гелію. Прилад складається з довгої тонкостінної трубки 1, зробленої зі сплаву з низькою теплопровідністю, закритої на нижньому кінці мідною гільзою. У верхній частині розташований ртутний манометр 2 і вентиль 3. Спочатку прилад відкачують і, коли манометр показує нульовий тиск, вентиль 3 закривають. Після цього прилад приєднують за допомогою гумового шланга до приладу високого тиску, газ у якому мають намір досліджувати. У стінці гумового шланга біля того кінця, яким він насаджений на патрубок приладу 4, повинен бути зроблений розріз. Тепер відкривають вентиль балона так, щоб гелій витікав через шланг і розріз.
Рис. 2.8. Газоаналізатор для визначення чистоти гелію
Приблизно через 0,5 хв усе повітря зі шланга буде витиснуте і шланг заповниться газом з балона. Тепер відкривають вентиль 3 і прилад заповнюють газом. Впускати газ треба повільно, інакше ртутний стовпчик може різко підстрибнути і розбити кінець скляного манометра. Розріз у гумовій трубці відіграє роль запобіжного клапана, що не допускає, щоб тиск у приладі підвищувався істотно вище атмосферного. Коли прилад наповниться, вентиль закривають і від'єднують прилад від балона. Потім трубку 1 опускають у посудину Дьюара для зберігання рідкого гелію. Усі гази в трубці, крім гелію, скондесуються і замерзнуть на дні трубки, причому тиск їх парів буде мізерним. Після цього гелій відкачують через вентиль 3, при цьому тверді домішки залишаються в трубці.
Рис. 2.9. Електричний газоаналізатор: 1 – установка нуля; 2 – регулювання чутливості
Коли манометр покаже нульовий тиск, вентиль 3 закривають і прилад витягують із посудини Дьюара; при відігріванні домішки випаровуються. Тепер показання манометра відповідають кількості забруднюючих домішок. При відкачці приладу, зануреного в посудину Дьюара, важливо дочекатися, поки тиск зменшиться до нуля. На це може піти кілька хвилин. Перевага такого приладу в тім, що він не вимагає калібрування; тиск, показаний манометром 2, є істинним парціальним тиском домішок у газоподібному гелії.
Поряд з такими перевагами, як простота, дешевина і точність, описаний прилад має той недолік, що процедура його застосування трохи стомлююча. На рис. 2.9 зображений більш складний газоаналізатор; індикатор цього приладу безпосередньо вказує ступінь чистоти газоподібного гелію, що протікає через аналізатор. Будова приладу заснована на тому факті, що тепловіддача від нагрітого дроту залежить від складу навколишнього газу. У циліндричних порожнинах всередині металевого блока розташовані чотири спіралі, кожна з яких складається з 200 витків вольфрамового дроту діаметром 0,05 мм. Ці спіралі утворюють місток Уітстона, і струм, що протікає через місток, нагріває їх. Три із зазначених порожнин з'єднані одна з одною, вони заповнені чистим гелієм при атмосферному тиску і герметично закриті. Газоподібний гелій, чистоту якого треба визначити, повільно пропускають через четверту порожнину. Якщо в гелії є домішка повітря, спіраль у цій порожнині нагріється сильніше і її опір стане більшим за опори трьох інших спіралей. Для малих концентрацій показання вимірювального приладу пропорційні концентрації домішок. Цей прилад не є абсолютним, і його необхідно прокалібрувати, порівнявши, наприклад, з газоаналізатором, описаним вище.
Очищення газу. Домішки вилучають з гелію, пропускаючи стиснутий газ над охолодженим активованим вугіллям. Ефективне очищення можна провести в посудині, зануреній у рідкий азот і заповненій активованим вугіллям, на якому адсорбуються майже всі домішки, крім водню. Використане вугілля можна очистити і знову підготувати до роботи, нагріваючи посудину на декілька сотень градусів і одночасно відкачуючи її ротаційним насосом. Звичайно, треба вжити заходів, щоб газ, що виділяється при нагріванні вугілля, міг вільно виходити з нього так, щоб у посудині не виник занадто високий тиск.