- •Основи вакуумної та кріогенної техніки
- •Чернівці
- •Частина 1. Вакуумна техніка Розділ 1. Фізика вакууму
- •1.1.1. Поняття про вакуум і тиск
- •1.1.2. Газові закони і одиниці вимірювання тиску
- •Повітря – основна газова суміш, з якою доводиться мати справу у вакуумній техніці: n2 – 78,1%; o2 – 21%; Ar – 0,9%; cо2 – 0,03%; Ne – 1,8·10-3%; He – 5,2·10-4%; h2 - 5·10-5% (по скл).
- •1.1.3. Функція розподілу молекул газу за швидкостями
- •1.1.4. Час адсорбції. Ступінь покриття гладкої поверхні молекулами газу
- •1.1.5. Середня довжина вільного шляху
- •1.1.6. Поняття про ступені вакууму
- •Розділ 2. Фізичні процеси у вакуумі
- •1.2.1. В’язкість газів. Переніс тепла. Дифузія в газах
- •1.2.2. Температурна рівновага тисків. Режими течії газу
- •1.2.3. Течія газів через отвори та по трубопроводах
- •1.2.4. Електричні явища у вакуумі
- •Розділ 3. Сорбційні явища
- •1.3.1. Сорбційні сили і процеси
- •1.3.2. Тиск насичених парів
- •1.3.3. Випаровування. Конденсація. Хемосорбція. Фізична адсорбція
- •1.3.4. Швидкість сорбції
- •1.3.5. Розчинність газів у твердих тілах
- •1.3.6 Дифузія газів у твердих тілах
- •Розділ 4. Одержання вакууму та вимірювання тисків
- •1.4.1. Вакуумна система та її принципіальна схема. Основні параметри вакуумних насосів
- •1.4.2. Вакуумні насоси
- •1.4.3. Вимірювання величини тиску за допомогою теплових та електронних перетворювачів
- •1.4.4. Розрахунок і проектування вакуумних систем. Типові вакуумні системи
- •1.4.5 Методи пошуку натікання в системах. Пастки
- •Частина 2. Кріогенна техніка Розділ 1. Зберігання і переливання гелію
- •2.1.1. Посудини для зберігання рідкого гелію
- •2.1.2. Термоакустичні коливання
- •2.1.3. Вимірювач швидкості випаровування
- •2.1.4. Вимірювачі рівня
- •2.1.5. Сифони
- •2.1.6. Газові аналізатори
- •Розділ 2. Кріостати. Конструювання низькотемпературних установок
- •2.2.1. Використання як кріостату посудини для зберігання гелію
- •2.2.2. Простий кріостат загального призначення
- •2.2.3. Скляні посудини Дьюара
- •2.2.4. Металеві посудини Дьюара
- •2.2.5. Зниження температури. Плівка гелію
- •Частка об’єму рідкого гелію, яка залишається після його охолодження з 4,2 к до вказаних температур в результаті випаровування іншої частини гелію
- •2.2.6. Кріостат для температур нижче 1 к
- •2.2.7. Застосування гелію-3.Температури нижчі 1 к
- •Розділ 3. Вимірювання температури
- •Розділ 4. Регулювання температури
- •2.4.1. Регулювання тиску парів
- •2.4.2. Регулювання температури вище 4,2 к
- •Розділ 5. Зрідження газів з використанням ефекту Джоуля — Томсона (метод Лінде)
- •Список літератури
- •Основи вакуумної та кріогенної техніки
Розділ 2. Кріостати. Конструювання низькотемпературних установок
Кріостатом називають прилад, в якому можна проводити досліди при низьких температурах. На ранніх етапах розвитку фізики низьких температур кріостати часто поєднували з невеликими зріджувачами водню або гелію. У наші дні рідкий гелій, що заливається в кріостати, одержують, як правило, в окремих зріджувачах.
Насамперед кріостат повинен бути зроблений так, щоб притік тепла всередину був невеликий. Раніше, коли можливості використання рідкого гелію обмежувалися його кількостями близько декількох сотень кубічних сантиметрів, для зменшення притоку тепла, що випаровує рідкий гелій, приходилося вживати крайні заходи безпеки. Зараз, коли існують можливості використання рідкого гелію в кількостях близько декількох літрів, припустима більш висока швидкість його випарування, отже, і конструкція кріостатів може бути більш простою.
Найпростішим кріостатом може служити посудина Дьюара з рідким гелієм, у який занурена експериментальна апаратура. Для зменшення припливу тепла цю посудину звичайно поміщають усередині іншої посудини, наповненої рідким азотом (рідким повітрям або рідким киснем).
Температура киплячої рідини залежить від тиску її парів; чим нижче тиск, тим нижче температура, при якій відбувається кипіння рідини. Отже, знижуючи тиск у посудині Дьюара з рідким гелієм, можна понизити температуру гелію нижче від нормальної точки кипіння (4,2 К). Така посудина Дьюара повинна мати газощільну кришку (капку), яку з'єднують із входом вакуумного насоса. Насос використовують також для видалення з кріостата повітря перед заповненням його гелієм. У будь-якому випадку кріостат повинен бути газощільним, щоб повітря не могло проникнути всередину і там замерзнути, У разі необхідності збору газоподібного гелію викидний патрубок насоса з'єднують трубопроводом з газгольдером низького тиску.
2.2.1. Використання як кріостату посудини для зберігання гелію
Найпростішим кріостатом є, власне кажучи, сама посудина для зберігання рідкого гелію. У такій посудині можна проробити досить багато експериментів.
Рис. 2.10. Прилад, який занурюється в посудину Дьюара для зберігання рідкого гелію: 1 – прилад ; 2 – трубка зі сплаву з низькою теплопровідністю або зі скла (пірекс); 3 – коротка трубка; 4 – гумова пробка; 5 – гумова манжета; 6 – бокова трубка; 7 - ущільнення
Рис. 2.11. Прилад для одержання температур, нижчих 4,2 К в посудині для зберігання: 1 – зразок; 2 – трубка; 3 – камера; 4 – вакуумна ізоляція; 5 – клапан; 6 – дротик; 7 – капіляр; 8 – патрубок
На рис. 2.10 показаний простий пристрій, що може бути пропущений через горловину посудини для зберігання. Прилад 1 прикріплений до нижньої частини довгої тонкостінної трубки зі сплаву з малою теплопровідністю або ж скляної трубки 2. Ця трубка може переміщатися в короткій твердій трубі 5, вставленій в гумову пробку 4. Між трубками 3 і 2 за допомогою гумової манжети 5, обв'язаної дротом, утвориться газощільне ковзне ущільнення. Прилад 1 попередньо охолоджують, занурюючи його в рідкий азот (при цьому він знаходиться у верхньому положенні поблизу пробки 4). Потім пристрій швидко вставляють у горловину гелієвої посудини, ущільнюючи її вихідний отвір пробкою 4. Після цього опускають трубку 2 вниз, поки прилад не зануриться в рідину. Опускати прилад необхідно повільно, щоб він поступово охолоджувався в горловині і не викликав бурхливого викіпання рідкого гелію. Газоподібний гелій, що випарувався, виходить із посудини через бічну трубку 6. Електричні проводи й інші необхідні введення проходять всередині трубки 2 і виходять назовні через ущільнення 7. Щоб зменшити імовірність примерзання приладу 1 до горловини, його діаметр повиннен бути значно менше від діаметра горловини.
Нескладні прилади можна, зрозуміло, занурювати в посудину для зберігання і без ковзного ущільнення, показаного на рис. 2.10. Втрати гелію при цьому звичайно невеликі. Однак якщо прилад повинен залишатися в посудині тривалий час, варто використовувати яке-небудь ущільнення типу описаного вище, щоб запобігти конденсації повітря в горловині посудини, а також щоб у разі потреби збирати газоподібний гелій.
Для одержання температур нижче 4,2 К не рекомендується знижувати тиск у посудині для зберігання, тому що охолодження рідкого гелію з 4,2 К до, наприклад, 2 К супроводжується випаровуванням близько 1/3 вмісту посудини. На рис. 2.11 показаний простий пристрій, який дозволяє проводити експерименти всередині посудини для зберігання. До температур нижче 4,2 К в цьому випадку охолоджуються лише невеликі кількості гелію. Зразок 1 підвішений на тонкостінній трубці 2 зі сплаву з малою теплопровідністю так, що він знаходиться біля дна циліндричної камери для проведення експерименту 3. Камера оточена вакуумною оболонкою 4, яку вставляють у горловину посудини. У робочому положенні нижня частина кожуха занурена в рідкий гелій. Клапан 5 нормально підтримується пружиною в закритому стані. Його можна відкрити, потягнувши за дріт 6; при цьому в експериментальну камеру через капіляр 7 надійде деяка кількість рідкого гелію. Температуру в експериментальній камері можна знижувати, здійснюючи відкачку парів гелію через патрубок 8.