§8. Американське кіно одразу на порозі змін

>Голливудским фільмам 1946 рік приніс величезний касовий успіх. Кількість кіноглядачів досягало дев'яноста мільйонів чоловік у тиждень – рекордна цифра за історію побутування американської «фабрики мрій». Проте кілька місяців час розквіту змінилосякризисом.[21]

§ 9. Роки кризи

Серйозно зашкодило американському кіновиробництва телебачення, що було для кіно конкурентом номер один. У другій половині 40-х глядачі стали рідше відвідувати кінотеатри. Дедалі більше людей проводили вечора перед телевізорами, кількість яких з 1948 по 1952 року зросла у США в шістдесят раз. Предмети споживання – побутові електроприлади, автомобілі – продавалися повсюди і своєї доступністю приманювали американців, які за краще тепер витрачається квитка у кіно, а виплачувати внесок за придбану на виплату машину.

Виробництво картин різко зросла. З іншого боку, в 1949 року Верховного суду США виніс вердикт, яким студії позбавлялися права володіти власними кінотеатрами, що робить вони втрачали гарантований прокат. Виробництво кінофільмів – дороге заняття. За цих умов картини перестали окупатися. У 50-і роки виробництво фільмів зменшено вдвічі, багато діячів кіно залишилися без роботи. Кінематографісти залишали кіностудії і ставали незалежними продюсерами і режисерами.

У 1930-х років Голлівуді було вісім великих кінофірм: «Метро-Голдвін-Майер», «Ворнер бразерс», « XX століття Фокс», «Парамаунт», РКО, «>Коламбияпикчерс», «>Юниверсл» і «Юнайтедартистс». Виробничі об'єднання, не котрі входили у ці гіганти, вважалися незалежними. Незалежні продюсери 1930-х, як Волт Дісней і ДевідСелзник, самі фінансували і розраховували свої картини, а їх прокату зверталися до провідним кінофірмам. Так діяли багато незалежні продюсери, які у 40 – 50-і роки.

Незалежний продюсер і режисер Чарлі Чаплін володів великим пакетом акцій компанії «Юнайтедартистс», які займалися прокатом його картин.

Багато режисерів, подібно італійськимнеореалистам, звернулися до насущних проблем суспільства. Вони використовували у своїх картинах історії піти з життя звичайних людей, воліючи знімати типажів і маловідомих акторів. Серед таких фільмів найбільше відомі: «Найкращі роки нашого життя» (1946 рік; продемобилизовавшихся солдатів) Вільяма Уайлера (1902 - 1981), «>Перекрестнийогонь»(1947 рік, присвячений проблемі антисемітизму) ЕдуардаДмитрика, «>Бумеранг» (1947) Еліа Казана (справжнє прізвищеКизанжоглу, народився 1909 року) і «Оголена місто» (1948) ЖуляДассена (народився 1911 року). Дві останні картини торкалися тему криміналу і насильства. Стрічки були різкими тону і мали успіх глядачів.

З американських незалежних російському глядачеві більше інших відомий Стенлі Крамер, фільми якого часто демонструвалися уСоюзе.[22]

§10. Великий Чарлі Чаплін

ЧарліЧАПЛИН, Чарлі... У будь-якої людини це асоціюється з кінематографом. Чарлі став самого кіно, його символом, його легендою... Але він - жива легенда. Його фільми, зняті майже початку століття, ми ще дивимося досі. Перша картина з участю Чапліна "Заробляючи життя" з'явилася 1914 року. Не її герой принісЧаплину всесвітню славу, а новий, що з'явився трохи згодом, котрій актор придумав свійоблик-маску -шляпу-котелок, чорні вусики, самим паличку, величезні черевики, безглузду ходу. Це персонажа вже й своє постійне ім'я - Чарлі.

У чому секрет нескінченності царювання героя Чарлі на екрані?

Можливо, у цьому, що його творець був незвичайним художником. Він був актором, сценаристом, режисером, він навіть складав музику до своїх пізнім фільмам. У акторське мистецтво Чапліна тісно впліталися клоунада, пантоміма, цирк. Він вмів смішити глядача як ніхто інший, та заодно мав ще незвичайній особливістю - він викликав як сміх, а й сльози, люди плакали з його картинах. Чаплін створив свій, особливий світ на екрані і свого, особливого героя, якому ніколи публічно не щастило, який втрачав навіть те, що мав. У його фільмів ніколи було кінця - його Чарлі просто віддалився ми по пустельною дорогою, вдаючись у темряву кадру. Й у кожному наступному фільмі ми знову зустрічалися із них і дивилися продовження недоладний і одночасно сумної історії маленького, забавного людини під назвою Чарлі...

У Голлівуд Чарлі потрапив у 1913 року. Перші свої кроки у кіно Чаплін зробив під керівництвом режисера МакаСеннета, творця ">Кистоун". У 1914 року він знявся вже у 34 фільмах, близько половини яких було поставлена з його власним сценаріями... Чаплін швидко прославився. Вже 1916 року вийшов книжка про неї, повна будь-яких домислів і пліток. 1920-го разом із друзями, акторами - подружжям ДугласомФербенксом і МеріПикфорд і режисером ДевідомГриффитом, він заснувавкинокомпанию "ЮнайтедАртистс".

Власна компанія дозволилаЧаплину ставити усе, що вона повинна лише хотів. І він ставив, грав та домагався фантастичного успіху! Цього не могла не помітити Американська академія кіномистецтва. У 1928 року Чаплін удостоївся номінації на премію "Оскар" як актор і режисер за фільм "Цирк" (у вирішенні членів Академії він отримав тоді спеціальний "Оскар"), а пізніше, 40-го, став ">оскаровским" номінантом за картину "Великий диктатор". Але й відзначений визнання і нагород, він була дуже любимо Голлівудом. Звісно, частенько сам Чаплін був причиною цієї нелюбові - він ставав героєм скандалів, підігрівав інтерес себе жовтої преси. Його незліченні романи, інтрижки, шлюби з молоденькими акторками, та був гучні шлюборозлучні процеси - це майже було ласим куснем для репортерів? Але, захоплюючись юними красунями, Чаплін, проте, не забував про кіно. ">Бродяга" (1915), "На плече!" (1918), "Малюк" (1921), ">Пилигрим"(1923), "Золота лихоманка" (1925), "Цирк" (1928), тільки отримавши екран, зізнавалисяшедеврами...[23]

У 1940 року вийшов картина Чапліна "Великий диктатор". Попри її гучний успіх, неї дуже не схвально відгукнувся президент США Рузвельт, при цьому німецьке посольство там зажадало заборони картини, та й уряду країн Південної Америки,сочувствовавших Німеччини, наполягали тому ж. Та чи можна було залякати Чарлі! Проте ображеним він відчув.

Протягом років Другої світової війни він активно виступає на підтримку Радянського Союзу, і закликає уряд США на відкриття другого фронту. У у відповідь ці виступи, у яких тільки почали звинувачувати Чапліна!

У 1947 року він поставив, на його думку, одне із найбільш блискучих своїх фільмів - ">МсьеВерду", злий, їдку сатиру на навколишнє суспільство. Цього Чарлі вибачити було неможливо, і тому щодо нього виявила інтерес комісія з розслідування антиамериканської діяльності. Немов обійнявши діалог із недругами, Чаплін помістив щодо англійської тижневику "Рейнольдс Ньюс" статтю "Я повідомляю війну Голлівуду". У тому ж 47-му Чарлі вимовив: "Можливо, настане час, коли Америка сприйме моє присутність небажаним..."

У 1952 року, перебуваючи із сім'єю борту лайнера "Квін Елізабет", Чаплін з телеграми про рішення держдепартаменту США. Він мав відмовлено у в'їзді Штати. Чаплін давно готував себе на цьому, але з думав, що удар буде так нищівним.

Ба ні і дивно, що у 52-му року на екрани вийшла картина Чапліна "Вогні рампи", яке назвалифильмом-прощанием. Найкращі сцени ">Огней рампи" - сцени, у яких Чаплін показував клоунів і акторів- коміків початку століття. Пригадуються куплети з дресированої блощицею, сцена, де партнером Чапліна виступає іще одна блискучий комік -Бастер Кітон. Цією картиною Чарлі повертався до славним років, що він лише розпочинав своє кар'єру...

Наступний свій фільм він зняв лише у 57-му, це був "Король у Нью-Йорку". У 1966 року вийшов остання картина великого Чапліна - "Графиня із Гонконгу". Головні роль ній грали Марлон Брандо і Софі Лорен. Сам режисер і зіграв крихітну роль, а епізодах з'явилися його дітиДжеральдина, Вікторія і Майкл. Картина провалилася в прокаті, і його творець, не опираючись, назавжди попрощався з кіно.

У 1952 року Америка відмовилася від великого актора й режисера. У 72-му, вона вирішила погодитися з генієм, які подарували їй свої талант і слава.

Американська кіноакадемія нагородила Чапліна спеціальним "Оскаром" за "неоціненні заслуги у сфері кіномистецтва". Він повернулося на Штати за своїм Оскаром.

Його не було стало 25 грудня 1977 року. Він помер Швейцарії серед близьких, і його йшов 89-й рік. Три місяці після похорону труну з тілом Чапліна був викрадений з могили. Викрадачі вимагали від моєї родини актора викуп в 600 тисяч франків. Коли сім'я відповіла відмовою, у справі всерйоз узялася поліція. Через півроку злочинці впіймані, а труну з останками повернутий цього разу місце... Навіть пішовши піти з життя, Чарлі продовжував дарувати кіно сюжети дляфильмов...[24]