Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
філософія.doc
Скачиваний:
251
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
453.12 Кб
Скачать

16.Методологічна функція філософії.

Методологічна функція. Методологія - це світогляд, що виступає у вигляді методу та теорії методу. Інакше, методологія - це сукуп­ність найбільш загальних ідей та принципів, що застосовуються у ви­рішенні конкретних теоретичних та практичних завдань, це й науко­ве обґрунтування, розробка ідей та принципів, шляхів та засобів пізнання та практики. Які загальні шляхи методологічного впливу філософії на інші науки і, зокрема, на військову справу? Їх два. Один з них зв'язаний з функціонуванням філософії як загального методу, що спрямовує постановку та вирішення проблем та зав­дань. Дійсно, військовий теоретик або практик, що вирішує будь-яку проблему, має розглянути її об'єктивно, всебічно, конкретно, виявити зв'язки та характер розвитку вивчених процесів та явищ. Інший напрямок зв'язаний з тим, що філософія виступає не лише як метод, але й як теорія методу. Тут філософія відіграє значну роль у постановці та вирішенні методологічних проблем військової теорії та практики. Для вирішення будь-якої проблеми військової теорії або практики, що виникає, необхідна правильна вихідна пози­ція. Але позиція не буде вихідною та правильною, доки не визначе­но її ставлення до всієї світової філософії, до досягнень різних філо­софських шкіл та напрямків, до діалектичного, метафізичного, системного методів мислення.

17.Ідеологічна функція.

Важливою функцією філософії є ідеологічна. Про неї варто пам'ятати особливо в сучасних умовах, коли намітилося негативне відношення до ідеології як феномену духовного життя суспільства.

Можна сказати, що ідеологічна функція філософії полягає в тому, що вона, вирішуючі питання про сутність людини і про сенс її буття, дає ключ для усвідомлення свого відношення до безпосередніх умов громадського життя, до чинників, що визначають специфіку реального життя.

Ідеологічна функція:показує, що філософські вчення і напрями виражають не тільки «чисте прагнення до істини», але й інтереси та позиції певних суспільних сил, спільнот (націй, класів та ін.). Тому будь-яка філософська школа з позицій певного класу формує світогляд і впливає на суспільну діяльність з тих же певних соціальних (класових) позицій

18. Критична функція.

Критична функція поширюється не тільки на інші дисципліни, але й на саму філософію. Античний принцип «піддавай усе сумніву» свідчить про важливість критичного підходу, наявність певної частки скепсису стосовно існуючого знання та соціокультурних цінностей. Позитивне значення та антидогматичну роль виконує конструктивна критика. Вона ґрунтується на діалектичному запереченні, а не на абстрактному нігілізмі.

19. Бутя як предмет філософського аналізу

Проблема буття є основною в філософії. Без відповіді на неї людина не зможе осягнути власну природу та адекватно зрозуміти зовнішню реальність. Взаємозв’язок питань про людину і буття був усвідомлений з самого початку існування філософського знання і вилився в уявленнях греків про співмірність макро- і мікро-космоса. Онтологія вивчає прояви буття, те, яким воно постає перед людиною та осмислюється нею, і ставить питання: ”Яким та як є буття?” 

Метафізика шукає коренів буття, ставить питання: ”Чому та що є буття”?

Онтологія (від гр. ontos – суще і logos – слово, вчення). Даний термін вживається у філософії з 17 ст, запровадив його нім.філософ Р.Гоклініус, хоча першим буття розглядав Парменід.

Проблема буття включає в себе кілька важливих тем:

1.Тема життя і смерті людини

2.Мінливості, скороминучості буття та його стабільність і збереження - все, що живе, скороминуче, окреме життя обмежене народженням і смертю. Але ж буття ширше за ці межі.

3.Структура буття – під час пошуку відповіді на нього сформулювались такі поняття як світ, людина, мислення, матеріальне, ідеальне тощо. 

Буттянайширше філософське поняття, що фіксує впевненість людини в існуванні оточуючого світу і себе самого. Зазвичай під буттям ми розуміємо те, що є – природа, людина, суспільство, явища культури, конкретні речі. Нім.філософ Л.Фейербах писав: “Людина під буттям розуміє наявність для-себе-буття, реальність, існування, дійсність, об’єктивність”. В українській мові слова “буття”, “існування”, “наявність”, “реальність”, “дійсність” є синонімами. Буття – все те, що існує тим чи іншим способом.

Проблема буття – проблема сутності всього існуючого, а також проблема єдності всього світу.

Буття постає як абстракцію високого, навіть гранично високого рівня, усвідомити його важко, бо воно не піддається охопленню. Буття – найширше філософське поняття, і тому воно постає як граничний, цільовий, стратегічний людський орієнтир. Вирішуючи питання про буття і небуття, ми виходимо за межі усіх існуючих наук, бо ж в реальному досвіді ми ніколи не стикаємось з небуттям, а коли зникають певні речі чи істоти ми розуміємо, що це не переходом у небуття, а лише перетворення в інші форми та виміри, які є іншими вимірами буття.

Філософія виводить всі свої питання поза межі схеми буття – небуття. Проте кожну річ можна розглядати тільки в умовах цілісного буття. Буття є основною метою і цінністю людини. Але найчастіше його розглядають у зв’язку з проблемою смерті. Цей аспект досить гостро постає в релігійній свідомості і теології. В більшості релігій метою життя є досягнення „вищого буття”, або його збереження від буття та руйнування.