28. Нейрофізіологічні основи свідомості

Проблема співвідношення свідомості і мозку знаходиться на стику філософії і конкретно-наукових дисциплін. Філософське вирішення цієї проблеми представлено в 3 варіантах:

1. Дуалістична концепція розглядає матерію і свідомість як дві незалежні субстанції

2. Ідеалізм розглядає первинним духовне начало, а матерію – як один з проявів духовної субстанції.

3. 3. Матеріалізм, навпаки, розглядає свідомість як матеріальний процес і вважає її функцією високоорганізованої матерії. Сучасна наука тяжіє саме до цієї точки зору.

Свідомість людини неможлива поза мозком, але її специфіка ним не вичерпується, вона стосується всього багатства життя людини у світі і його таємниць, що особливо проявляється в таких загадкових явищах людської психіки, як сновидіння, телепатія, осяяння, інтуїція, віра, екстрасенсорика, магія і т.ін.

Передусім треба відмітити, що мозок як орган свідомості, повинен розглядатись не просто як фізіологічна система, а як прижиттєво сформований орган. Те, що мозок є у людини від народження ще не означає, що він одразу є органом свідомості – таким він формується під впливом діяльності і життя людини в суспільстві.

Структура мозку:

Перший блок складається з групи апаратів, що містяться в глибині і переважно нижній частині мозку, він відповідає за хімічний обмін в організмі, є джерелом потреб, емоцій, потягів та інстинктів людини і слугує “енергетичним” блоком мозку. Він вважається успадкованим нами від тварин, хоч і трансформованим в суспільстві. Подразнення цих ділянок викликає радість або злість, задоволення або страждання, а їх пошкодження призводить до надмірного збудження чи страждання.

Другий блок мозку – це система певних механізмів задніх відділів великих півкуль кори головного мозку, за допомогою якої здійснюється переробка і збереження інформації (зорової, слухової…), а їх пошкодження тягне затруднення мови і письма.

Третій блок розташований у передній частині мозку, завдяки йому здійснюється програмування, контроль і самоконтроль поведінки людини (наміри, дії, плани).

Неважко зрозуміти, що складні розумові функції передбачають активність всіх трьох блоків.

Характерно, що відображення об`єкта в мозку здійснюється в залежності від того, як він переломлюється через діяльності людини, її мову, у якій формі (усній чи письмовій) інформації він доходить до нас. Цікаво, що у праворуких це відображення відрізняється від ліворуких. Відповідно й формується спеціалізація психічного відображення. Так, у праворуких ліва півкуля кори головного мозку концентрує в собі функції абстрактного мислення, мови, сприйняття часу, а права – емоційне сприйняття явищ, їх просторовість. Цей розподіл відомий як асиметрія у діяльності кори півкуль головного мозку.

Висновок такий: визначення свідомості як функції високоорганізованої матерії, яким є мозок, не досить для з`ясування суті  свідомості, хоча свідомість без мозку була б неможливою.

29. Структура свідомості

Свідомість має надзвичайно складну структуру. Фахівці не мають відносно неї одностайної думки. Це пов'язано зі складністю такого явища, як свідомість, яка взагалі вирізняється складністю, важкодоступністю наукового вивчення. Багато аспектів, властивостей свідомості ми ще не знаємо, спостерігається дискусійність, навіть протилежність поглядів відносно механізмів, властивостей, функцій, структури свідомості.

Можна виділити такі рівні свідомості та їх елементи.

1. Базовим і найбільш давнім рівнем свідомості є чуттєво-афективний пласт, до якого належать:

– відчуття – відображення в мозкові окремих властивостей предметів та явищ об'єктивного світу, що безпосередньо діють на наші органи чуттів;

– сприйняття – образ предмета в цілому, який не зводиться до суми властивостей та сторін;

– уявлення – конкретні образи таких предметів чи явищ, які в певний момент не викликають у нас відчуттів, але які раніше діяли на органи чуттів; (більш детально про відчуття, сприйняття, уявлення див. пит. 48 "Єдність чуттєвого і раціонального пізнання");

– різного роду афекти, тобто сильні мимовільні реакції людини на зовнішні подразники (гнів, лють, жах, відчай, раптова велика радість).

2. Ціннісно-вольовий рівень, до якого належать:

– воля – здатність людини ставити перед собою мету і мобілізовувати себе для її досягнення;

– емоції – ціннісно-забарвлені реакції людини на зовнішній вплив. Сюди можна віднести мотиви, інтереси, потреби особи в єдності зі здатностями у досягненні мети.

3. Абстрактно-логічне мислення. Це найважливіший пласт свідомості, який виступає в таких формах:

– поняття – відображення в мисленні загальних, найбільш суттєвих ознак предметів, явищ об'єктивної дійсності, їх внутрішніх, вирішальних зв'язків і законів;

– судження – форма думки, в якій відображаєте ! ся наявність чи відсутність у предметів і явищ яких-небудь ознак і зв'язків;

– умовивід – форма мислення, коли з одного чи кількох суджень виводиться нове судження, в якому міститься нове знання про предмети та явища (більш детально про поняття, судження, умовивід див. пит. 48 "Єдність чуттєвого і раціонального пізнання");

– різні логічні операції.

4. Необхідним компонентом свідомості можна вважати самосвідомість і рефлексію:

– самосвідомість – це виділення себе, ставлення до себе, оцінювання своїх можливостей, які є необхідною складовою будь-якої свідомості;

– рефлексія – це така форма свідомості, коли ті чи інші явища свідомості стають предметом спеціальної аналітичної діяльності суб'єкта (детальніше див. пит. 40 "Свідомість і самосвідомість").

У деяких літературних джерелах можна зустріти думку, згідно з якою до структури свідомості належать також несвідоме (сукупність психічних явищ, що не входять до сфери розуму) та підсвідоме (психічні явища, що супроводжують перехід певної діяльності з рівня свідомості на рівень автоматизму).

На нашу думку, таке твердження не має переконливого підґрунтя. Адже сама назва "несвідоме", "підсвідоме" свідчить, що це не свідомість. Доцільно їх розглядати як такі, що знаходяться поряд зі свідомістю.