- •Магнетизм
- •11.1. Визначення магнітного поля
- •11.1.1. Магнітне силове поле
- •11.1.2. Магнітний момент плоского контуру із струмом.
- •11.1.3. Індукція магнітного поля.
- •11.1.4. Силові лінії магнітного поля.
- •11.2. Закон Бiо - Савара – Лапласа
- •11.2.1.Закон Бiо - Савара - Лапласа.
- •11.2.2.Магнітне поле заряду, що рухається.
- •11.3. Магнітне поле деяких провідників із струмами
- •11.3.1. Магнітне поле прямого провідника із струмом.
- •11.3.2. Магнітне поле колового струму.
- •11.3.3. Магнітне поле соленоїда.
- •11.4. Циркуляція індукції магнітного поля
- •11.5. Закон Ампера, сила Лоренця
- •11.6. Сила взаємодії струмів
- •11.7. Потенціальна енергія контуру в магнітному полі
- •11.8.3. Потокозчеплення.
- •11.8.4. Робота по переміщенню провідника із струмом у магнітному полі.
- •11.9. Визначення питомого заряду електрона
- •11.10. Ефект Холла
- •11.11. Прискорювачі елементарних частинок
- •11.11.1. Лінійні прискорювачі.
- •11.11.2. Циклотрон.
- •11.11.3. Синхрофазотрон.
- •11.11.4. Колайдери.
- •11.12. Мас – спектрометри
- •11.13. Електронний мікроскоп
- •11.13.1. Електронні лінзи.
- •11.13.2.Електронний мікроскоп.
- •11.14. Гіромагнітне відношення для електрона
- •11.15. Прецесія електрона
- •11.16. Магнітне поле в магнетиках
- •11.16.1. Намагніченість середовища.
- •11.16.2. Гіпотеза Ампера.
- •11.16.3. Магнітне поле у магнетикові.
- •11.16.4. Дiамагнетики.
- •11.16.5. Парамагнетики.
- •11.16.6. Феромагнетики.
- •11.17. Закон повного струму
- •11.18. Явище електромагнітної індукції
- •11.18.1. Закон Фарадея
- •11.18.2. Правило Ленца
- •11.18.3. Закон Фарадея й закон збереження енергії.
- •11.18.4. Закон Фарадея й електронна теорія.
- •11.19. Мгд – генератор
- •11.20. Вихрове електричне поле та його циркуляція
- •11.21. Явище електромагнітної самоіндукції
- •11.22. Явище електромагнітної взаємоіндукції. Трансформатор
- •11.23. Процес релаксації у контурі з індуктивністю
- •11.24. Енергія магнітного поля
- •11.25.Контрольні питання
11.11. Прискорювачі елементарних частинок
За формою траєкторії прискорюваних частинок прискорювачі поділяються на дві групи: лінійні та циклічні. У перших - траєкторії близькі до прямих, а у других вони можуть бути близькими до кола або спіралей, що розкручуються.
11.11.1. Лінійні прискорювачі.
В лінійних прискорювачах напруга створюється або високовольтним генератором Ван - де - Граафа, або високовольтним імпульсним генератором. Генератор Ван - де - Граафа складається з порожньої, ізольованої від землі металічної кулі та прорезиненої або шовкової стрічки. Стрічка приводиться в рух двома шківами. Електростатична машина створює заряд, який стікає через щітку на рухому стрічку. Заряд із стрічки також через щітку стікає в середину кулі і переходить на її зовнішню поверхню. Заряд і потенціал кулі збільшуються до тих пір поки вони не стануть рівними тим, при яких, в оточуючому кулю просторі, не станеться електричний пробій. Пара таких генераторів із кулями радіусами в декілька метрів при різнойменних зарядах може дати різницю потенціалів у декілька мегавольт. Імпульсний генератор утворюється послідовним з'єднанням N заряджених конденсаторів із різницею потенціалів . При цьому батарея конденсаторів дає напругу U=N.
11.11.2. Циклотрон.
Прискорювач заряджених
частинок, що складається з двох металічних
дуантів M
i
N
двох половинок тонкостінної металічної
циліндричної коробки, розділеної вузькою
щілиною D, називається циклотроном
(див.Мал.121). Дуанти розміщені в плоскій
вакуумній камері камері А між полюсами
сильного електромагніта так, що індукція
поля
площині основ дуантів. До них прикладена
змінна напруга U,
яка створює в щілині прискорююче
електричне поле. Шляхом багаторазового
проходження частинкою прискорюючого
поля при обертовому русі в сильному
магнітному полі, її енергія може стати
досить значною. При одному оберті
частинки, вона кожного разу при виході
з дуанту потрапляє в прискорююче
електричне поле. Це досягається тим, що
період змінної напруги Т0
дорівнює періоду Т обертання частинки
(синфазність)
Т
=Т0,
.
При досягненні певної швидкості, релятивістська маса частинки почне збільшувати період обертання Т, що приведе до запізнення входу частинки в прискорююче поле і з часом поле дуантів стане гальмувати рух частинки. Теоретично показано, що набута гранична енергія частинки в циклотроні не перевищує
,
де
U0
- амплітуда прискорюючого електричного
поля,
маса спокою частинки.
11.11.3. Синхрофазотрон.
Якщо проводиться синхронізація
величини індукції магнітного поля В і
частоти прискорюючого електричного
поля для врахування зміни релятивістської
маси частинки
,
то такий циклічний прискорювач називається
синхрофазотроном. При цьому період Т
залишається сталим, а енергії прискорених
частинок досягають сотень ГеВ (1ГеВ =
109
еВ).
11.11.4. Колайдери.
В таких прискорювачах
реалізується зіткнення двох зустрічних
пучків. При цьому уся енергія частинок,
що співударяються, переходить у внутрішню
енергію системи. Для збільшення
ймовірності співударяння, в колайдерах
використовують накопичувачі, у яких
збираються разом частинки, прискорені
у звичайних циклічних прискорювачах.
У колайдерах енергії прискорених
частинок сягають
:
співударяння двох протонів у цих пучках,
розігнаних до енергії 50 Гев, еквівалентно
бомбардуванню нерухомої мішені з
протонів пучком протонів, розігнаних
до енергії ~ 5300
Гев.
