5. Внутрішній та зовнішній чинники української культури. І як вони впливали на різних історичних етапах.

Розвиток культури - органічна складова частина історії. Тому рух культури слід шукати і поза її самої, перш за все в розвитку основи суспільства, матеріального виробництва. Характерно, що за вкрай низьких темпах розвитку матеріального виробництва в епоху феодалізму настільки ж низькою була і динаміка розвитку в області культури. Специфічне місце релігії і церкви також у той час зумовлювало релігійне забарвлення практично всіх сторін і всіх складових культури цієї епохи. Проте, не можна не відзначити, що в окремі періоди можуть спостерігатися активні сплески в культу творчому процесі при відсутності аналогічних зрушень в економічного сфері. Це, зокрема, характерно для літератури епохи відродження в Європі, Росії в XIX столітті. Природна ізоляція або навмисне самоособлення народного доброго розвитку культури принести не можуть. Фактор ізолції, наприклад, одна з причин збереження первісних форм життя у аборигенів Австралії. Китай на рубежі I-II тисячоліття стояв уперших рядах країн з розвитку культури, а потім настали столітні штучної ізоляції країни за китайською стіною, що призвелодо втрати колишніх позицій. Тільки покінчивши в 60-ті роки XIX століття з перешкодами на шляху розвитку зв'язків з рештою світу. Японія прискорено пішла вперед. Слід зазначити, що на розвиток культури, найсильніший вплив мали не тільки зовнішні,але внутрішні фактори. Необхідність поглибленого аналізу внутрішніх причин розвитку культури виявляється при розгляді впливав поділу праці на розвиток культури. Надалі з розвитком суспільства, коли розумова праця стала все більше відділятися від фізичного, місто - від села, коли про суспільством розділилося на класи, професійні угруповання різноманітних рівнів, на етнічні освіти, територіально-регіональні спільності, а також демографічні страти. Автономізація розумової праці, його відділення від фізичного дали потужний поштовх розвитку наук, прогресу мистецтва і т.д. Вона позволила зробити інтелектуальну діяльність - ремеслом, що органічно поєднує в собі ознаки матеріальної та духовно-практичної діяльності людини. Культура кожної епохи нерозривно пов'язана з потребами та інтересами різних класів, соціальних верств і груп. У цьому суть механізму впливу різних класів і соціальних верств. Безумовно, цей вплив значною мірою визначає різницю в змісті і формах культурних пластів і рівнів в загальній структурі культури суспільства. При цьому вихід замежі заходи у впливі ідеології на культуру може часом при вести до деформації останньої, до позбавлення предметів культури їх власного змісту і їх перетворення в свого роду рупор для поширення ідеологічних установок. Необхідно враховувати і ту обставину, що переважна більшість народів не існує в ізоляції, а активно взаємодіє з іншими народами. Тому багато національних культур, являють собою результат взаємодії декількох проживаючих поруч один з одним народів. Націоналістична зарозумілість гальмує розвиток будь-якої національної культури. Це особливо важливо, якщо врахувати посилення процесу інтернаціоналізації суспільного життя, а, значить, і необхідності участі в цьому процесі національних культур, кожна з яких включає в себе як своє національне, так і інтернаціональне утримання

Найбільш стійкою стороною культури є культурні традиції. Під ними розуміються елементи соціального та культурною спадщини, які не просто передаються від покоління до покоління,але й зберігаються протягом тривалого часу, протягом життя багатьох поколінь. Проте, культура - це не тільки традиції, процес накопиченнята збереження духовних цінностей попередніх поколінь.