1. Бельгія у кілька разів молодша від багатьох складових частин своєї

системи освіти. Структуру останньої та принципи діяльності не можна зрозуміти

і пояснити без звернення до часів середньовіччя, коли її територія була полем

найзапекліших і майже безперервних воєн, ареною змагання релігій і сильніших

сусідів. Наслідком бурхливого минулого і тривалих пошуків компромісів стали:

– фрагментарність системи освіти;

– співіснування у ній різних форм і підсистем;

– різноманітність навчальних закладів та засобів управління ними.

2. Бельгія має унікальний і дуже корисний для багатьох інших країн досвід

вирішення мовних проблем у системі освіти. Для остаточного зняття

довготривалого напруження, уряд і народ пішли на створення практично

незалежних систем освіти на голландській, французькій і німецькій мовах.

64

Йдеться саме про незалежність, бо їх перекривання дуже мале, адже у

школах кожної з мовних громад вивчення „другої” мови розпочинається дуже

пізно. Це приводить до того, що значна частина населення Фландрії і Валлонії

погано володіє другою державною мовою. Це помітно контрастує з прикладом

Люксембургу, де вивчення державних мов розпочинається з дитсадків, а

завданням системи освіти є забезпечення однакового засвоєння молоддю всіх

(трьох!) державних мов. Втім, останнім часом освітня політика у Бельгії все

більше скеровується на виправлення цього очевидного недоліку системи освіти.

3. Невелика Бельгія стала джерелом досвіду й у питанні переходу системи

освіти від централізованого до федерального управління. За якихось двадцять

років унітарна піраміда влади в освіті розсипалася й перетворилася у

громадсько-регіональний конгломерат з домінацією владних структур трьох

мовних громад і комун. Центральна влада зберігає за собою лише право

встановлення узагальнюючих нормативів типу строків навчання і необхідного

мінімуму навчальних годин. Кожний навчальний заклад довільної

приналежності автономний у вирішенні багатьох питань своєї діяльості.

4. У Бельгії співіснують і змагаються між собою „вільні” навчальні

заклади, що належать приватним особам чи групам населення, та „офіційні”,

утворені державою чи керовані нижчими ланками її владних структур. Всі

визнані й атестовані навчальні заклади фінансуються з держбюджету незалежно

від їх приналежності. Створена у вигляді спеціалізованих комісій система

контролю рівня навчання і забезпечення адекватності дипломів і посвідчень, які

вони дають випускникам.

Свобода заснування навчальних закладів приводить до існування мережі

„абсолютно вільних” навчальних закладів, які не визнаються і не субсидуються

офіційними структурами держави і громад.

5. У Бельгії дорога система освіти, що поглинає понад 6% валового

національного продукту. Серед найвищих у світі не тільки цей показник, але й

рівень охоплення населення всіма видами освіти: 100% для дошкільної й

обов'язкової, близько 45% — всіма формами вищої і неперервної.

6. Бельгія має одну з найтриваліших у світі обов'язкову і безкоштовну

освіту. Втім, з її дванадцяти років три останні молодь може (за своїм бажанням)

вчитися неповний час, поєднуючи школу з працею чи учнівством на

підприємствах і установах.

7. Термін „бінарність” у застосуванні до бельгійської системи вищої освіти

має навіть ширше застосування, аніж для решти країн, де він означає

співіснування традиційної університетської та новітньої неуніверситетської

форм навчання. У Бельгії воістину „бінарними” є університети, які лежать на

„мовному” кордоні, бо вони повністю поділені на строго симетричні й однаково

названі франко і голландськомовні частини.

8. Бельгійська система освіти накопичила чималий досвід асимілювання й

навчання дітей імігрантів. Особливо багатий він у закладів франкомовної

громади, на деяких територіях якої відсоток учнів-іноземців сягає 30. У

перерахунку на кількість власного населення Бельгія входить у десятку тих країн

ІННОВАЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗМІН ОСВІТНЬОЇ ПРАКТИКИ

65

світу, які приймають найбільшу кількість іноземних громадян у свої вищі

навчальні заклади.

9. Свобода законодавства і демократизм держави дають змогу школам і

вузам мати надзвичайно широкі міжнародні контакти, бути відкритими у світ

для використання найкращого міжнародного досвіду. Цьому істотно сприяє

перетворення Брюсселя у найбільший вузол європейських зв'язків та центр

діяльності керівних організацій Європейського Союзу і НАТО.

Отже, на невеликій території Бельгії в її конгломераті трьох систем освіти

гармонійно злилися багато суспільних впливів, компромісів, більш чи менш

вдалих розв'язків гострих проблем. Вся ця складна конструкція живе активним

життям і продовжує змінюватися для кращого задоволення потреб як Бельгії, так

і об'єднаної Західної Європи, невід'ємною частиною якої стала країна. На нашу

думку, вивчення досвіду і здобутків народів Бельгії в культурі та навчанні може

бути особливо корисним для нас у цей складний період глибокої перебудови та

оновлення суспільства та системи освіти України.

(http://ed.net.ua/edu_sys/belg.htm).

СИСТЕМА ОСВІТИ ФІНЛЯНДІЇ

Система освіта Фінляндії централізована, роль міністерства освіти значна

навіть у навчанні дорослих. Досить вказати, що освіта в країні розвивається на

основі п'ятирічних планів.

Школа приймає дітей від 7 років і поділяється на три рівні, нижчі два з

яких є обов'язковими. Навчальний рік налічує 190 днів.

Заключний рівень середньої освіти представлений гімназіями (3, зрідка 4

роки) і профшколами (2-4 роки). У перших навчання закінчується випускними

екзаменами, успіх на яких дає доступ до всіх закладів вищої освіти. Брак місць в

останніх примушує частину молоді чекати вакансії, а за час чекання більшість

встигає отримати у профзакладах ще й професію. Середні профшколи дають

широку підготовку для виходу на ринок праці з 200 спеціалізацій, але після них

навчання можна продовжувати лише у системі післясередніх профзакладів.

(http://ed.net.ua/edu_sys/finl.htm).

Перелік кількох видатних особливостей системи освіти Франції