99% З них користуються Інтернетом регулярно, причому 79% можуть робити це

вдома. 48% опитаних продемонстрували критичність мислення, зазначивши, що

не можна довіряти всьому, що знаходиш у Мережі, утім, 40% зізналися, що вірять

практично всьому.

Головний страх батьків – уже згадувана тут порнографія. Половина

опитаних заявили, що заходили на порносторінки випадково, у процесі пошуку

„нормальної” інформації. 25% навмисно відвідували ці сторінки (в основному

„скачували” відтіля світлини). Батьки про це найчастіше не знають, хоча дитина,

як правило, користується для цього саме домашнім комп'ютером.

З'ясувалося, що досить привабливими темами для підлітків є расизм та

націоналізм: до 20% відвідують націоналістичні сайти регулярно, а ще 25%

користуються з них інформацією.

Чому саме в підлітковому віці виявляються настільки популярні агресивні

моделі світогляду і поведінки – особливе питання для психологів.

Інтернет і школа: невирішена проблема. Інтернет не втілення зла, але він

може бути небезпечний для дитини. Чи варто впускати його у школу, у громадські

місця? Може, нехай залишається домашньою розвагою під батьківську відпові-

дальність або платну послугу інтернет-клубів?

У деяких французьких бібліотеках дозволили вільний безкоштовний доступ

в Інтернет. От що розповідає директор однієї з них.

„Довгий час ми були пов'язані тільки з декількома освітніми сайтами. Коли

ми під'єдналися до всієї Мережі, стало сутужніше.

Звичайно, ми думали і про те, як не допустити проникнення в бібліотеку

„непристойних” сайтів. Можна встановити заборону на конкретні сайти, слова,

зображення. Але ми не змогли скласти точний перелік заборон. І тоді вирішили

діяти через заохочення, через освіту. Склали і розвісили всюди списки

рекомендованих сайтів: найкорисніших і найцікавіших. Утім, не можна

стверджувати, що проблема вирішена”.

Багато педагогів категорично проти Інтернету у школі. Усі необхідні вміння,

зокрема критичне мислення, можна успішно формувати на перевіреному матеріалі.

Та частина викладачів твердять, що у школі дитина має сповна пізнати всі

можливості, переваги і небезпеки Мережі, так чи інакше їй доведеться зіткнутися з

цією проблемою поза школою. Доведеться зустрітися з реальним життям.

Інтернет відображає певний стан свідомості суспільства, частиною якого є і

діти. Саме у школі дорослі й діти можуть разом обміркувати, обговорити, що

відбувається. Відверта серйозна розмова допомагає більше, ніж заборони та пока-

рання. Не кажучи вже про те, що у школі можна проконтролювати процес

спілкування дитини з комп'ютером, зробити ситуацію прозорішою, ніж удома.

Школа, великий користувач, може поставити сучаснішу систему захисту від

вірусів. Саме школа може навчити дитину, як (і в Інтернеті, і в житті) знайти тих,

із ким добре „думати разом” (за висловлюванням філософа Ізабель Стенгер).

Нині діти ростуть у значно невизначенніших і небезпечніших умовах, ніж

це було 10–15 років тому. І більш ніж коли-небудь вони мають потребу у

відкритому діалозі з дорослими, щоб почути і прийняти досвід попередніх

поколінь. (Друкується за виданням: „Первое сентября”, № 12, 14 февраля 2004).

ІННОВАЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗМІН ОСВІТНЬОЇ ПРАКТИКИ

69

Індія: недоступність освіти для дівчаток

Серйозною проблемою, донині так і невирішеною, незважаючи на

багаторічні зусилля, залишається недоступність освіти для дівчаток.

„Укладати кошти в жіночу освіту для нас надзвичайно важливо, – кажуть

в уряді Індії. – Освіта створює кваліфіковані кадри для виробництва. Якщо

жінка може одержати добре оплачувану роботу, рівень життя родини різко

вивищується. Крім того, в освічених матерів – саме вони, як правило,

займаються вихованням дітей, – діти ростуть здоровішими, краще вчаться у

школі”.

На жаль, найчастіше дівчатка не відвідують школу з економічних причин.

Вони заробляють гроші для родини або сидять із молодшими сестричками та

братиками, яких ні на що відправити до дитячого садочка. 18% індійських дітей

у віці від 5 до 14 років позбавлені, таким чином, усяких перспектив на

майбутнє. І 60% із них – дівчатка.

Незважаючи на те що держава формально забезпечує безкоштовну освіту,

насправді родині не так просто відправити дитину до школи. Мовиться не лише

про одяг і транспортні витрати. Доводиться купувати підручники, фарби,

спортивну форму, здавати гроші то на одне, то на інше. У деяких школах

батьківські витрати складають майже третину суми, затрачуваної на навчання

дитини. Заради сина батьки готові мучитися, а заради доньки не завжди.

Навіщо їй учитися? У сусідньому Непалі 40% 15-річних дівчаток заміжні. В

Індії малолітніх наречених менше, утім, досить багато. А молодій дружині

ніколи і нічого ходити до школи.

Є ще причини, що заважають дівчаткам учитися. У школі до них часто

ставляться як до прислуги. Якщо треба витерти дошку, набрати води, підмести

підлогу – неодмінно звернуться до дівчинки.

В Індії більшість учителів – чоловіки. У маленьких сільських школах, де

педагогів усього 2-3, жінок зовсім немає. Дівчатка-підлітки почуваються у класі

трохи ніяково.

Державна програма передбачає й фінансову підтримку учениць, і

підготовку педагогів-жінок, і роботу із громадською думкою. За два роки Індія

сподівається досягти рівності між статями хоча б у початковій школі. Проблему

середньої освіти передбачається вирішити до 2015 року (у кращому випадку).

Великобританія: підготовка слухняних клерків?

У багатьох цивілізованих країнах ситуація прямо протилежна: у старших

класах дівчат набагато більше, ніж юнаків, тому що хлопці гірше вчаться,

частіше кидають школу. Це біда Німеччини, Мексики, Нової Зеландії, Росії,

Швеції і навіть таких мусульманських країн, як Об'єднані Арабські Емірати та

Бангладеш. У Великобританії проблема набула загрозливих розмірів.

Британські експерти з проблеми обмеження прав юнаків сучасною системою

освіти підрахували, що, приміром, за результатами іспитів у початковій школі

дівчатка випереджають хлопчиків на 8%. У середній школі різниця складає

70