1. Атмосфера в школі надзвичайно розкута, учні тут почувають себе

справжніми господарями (діти без комплексів, уміють упевнено

триматися).

2. Відсутня будь-яка форма, як, утім, і елементарна культура одягу.

3. Усюди патріотичний декор (перед школою – флагштоки з прапором, у

кожному класі прапорці, багато карт США тощо).

4. Діє батьківсько-вчительська асоціація.

5. У школі є дебат-клуб, гра „Модель ООН”, „тост-клуб” – так вони вчаться

мистецтву живого слова.

6. Технічне оснащення школи на найвищому рівні: своя телестудія,

видавничий центр, у якому створюють шкільну газету, маса комп’ютерів,

копіювальної техніки тощо. Є ціле „крило” з актовими залами та

кабінетами, відведеними під музику, театр, художню творчість… Сотні(!)

клубів, товариств і груп

7. Усюди різноманітні оголошення, поздоровлення, запрошення (ознака, що

тут вирує ініціатива учнів, яка виливається в активне громадське життя

школи).

Ізраїль

В Ізраїлі існує чітка система підготовки й професійного розвитку

директорів шкіл. Там для того, щоб стати директором обов’язково треба пройти

2-річний курс навчання. Щоб потрапити на нього, слід відповідати певним

вимогам: 5 років відпрацювати в школі, мати певний досвід організаторської

роботи, наприклад, побути керівником якоїсь кафедри чи методоб’єднання

вчителів, проявити на цій роботі задатки лідера. Тільки маючи сертифікат про

закінчення цього навчання, ти можеш подавати документи на заміщення

вакантної посади директора.

Японія

Якісна освіта – дороге задоволення. У бюджеті 2002 року в Гіфу-

префектурі (Японія) річні витрати на одного учня складають: дитсадок – 5. 437

$; початкова освіта – 6. 566 $; неповна середня школа — 7. 549 $; старша

середня школа — 13. 885 $.

78

Річні ж витрати на навчання одного студента Нагоя-університету

складають 35 тисяч $. Річний бюджет університету 585 млн. $(!). Це не помилка

– більше, ніж півмільярда доларів складає бюджет звичайного державного

університету в м. Нагоя. (У нас витрати на одного учня менше 100 $?!).

*

Магічна фізика індустріальної школи м. Гіфу. Вчителі фізики створили

справжню магічну фізику, яка базується на трьох фундаментальних ідеях:

6. Викладання фізики може відбуватись у формі чарівного шоу з фокусами

та експериментами, загадками та відкриттями.

7. На простих прикладах дітям можна показати принципи дії високих

технологій.

8. З „нічого можна зробити щось”, адже навіть побутове сміття (банки з-під

напоїв чи упаковка від телевізора) може бути використана для

виготовлення фізичного „обладнання”.

Багато японських дітей, як і наших, не люблять фізики, але якщо в них є

такі вчителі, за майбутнє японської науки можна не турбуватися. Таку

реалістично-фантастичну фізику просто не можна не любити.

*

„Посереднім” бути неможливо. Звичайно, не всі вчителі в Японії такі.

Але вони стали такими творчими через дивовижну „розкріпаченість”,

матеріальну забезпеченість, а їх ентузіазм підкріплюється освітньою

індустрією, яка на нього працює, забезпечуючи усім необхідним і достатнім для

творчої праці… У таких умовах дуже важко залишатися посереднім учителем.

*

З історії школи. У початковій школі Кіта м. Такаяма в кабінеті директора

висить галерея портретів усіх директорів, які керували цим навчальним

закладом упродовж його 120-річної історії (усі 120 років існування цієї

початкової школи не було жодної жінки).

Що в освіті Японії гірше, ніж у нас:

– дуже дорога вища освіта;

– дуже великі класи в школі (40 учнів), хоча зараз вони теж прагнуть

зменшити кількість учнів у класі.

ІННОВАЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗМІН ОСВІТНЬОЇ ПРАКТИКИ

79

ПІСЛЯМОВА

Взявши до уваги прочитане, сподіваємося, що ми ще раз усвідомимо

необхідність перетворень.

Виступаючи 24 травня 2005 року у м.Полтаві на Всеукраїнському

педагогічному форумі „Турбота про вчителя – надія на майбутнє”, В.

Ющенко зазначив, що освіта в Україні викликає все більше

занепокоєння тих, кому не байдуже її майбутнє. У своєму нинішньому

вигляді школа не готова до забезпечення потреб сучасної економіки в

самостійно мислячих особистостях, здатних вирішувати гострі

проблеми.

Президент дав конкретні доручення Кабінету Міністрів,

Міністерству освіти і науки України, які повинні поліпшити стан освіти

нашої держави і висловив упевненість, що тисячі українських вчителів

запропонують наступні кроки, кращі й ефективніші.

Є багато шляхів до нової школи, які можна вибрати для

модернізації освіти в нашій країні на основі врахування світового

досвіду. Деякі кроки вже зроблено, є багато ідей та пропозицій

вітчизняних вчених, практиків.

Тож нам усім варто зрозуміти, що справжнє реформування

шкільної освіти, її майбутнє в інтересах тих, хто вчить, і тих, хто вчиться,

є нашою спільною справою, яку ніхто не зробить за нас і без нас.

Ми висловлюємо надію, що матеріали, подані в збірнику,

допоможуть вам по-новому глянути на нашу освітню реальність,

сприятимуть спільному пошуку відповіді на непросте запитання: як і

чого вчити молоде покоління українців у новому тисячолітті і

побудувати школу майбутнього.

80

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ТА РЕКОМЕНДОВАНИХ

ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бех І., Кононко О. Наукові засади проведення експеримент // Рідна

школа – 2001. – № 10. – С. 36–40.

2. Борівський В. Проблеми психолого-педагогічної підготовки вчителя до

роботи в сучасній школі // Рідна школа. – 2002. –№ 93. – С. 22—26.

3. Буркова Л. Ключ до управління: Класифікація педагогічних інновацій як

елемент механізму керування інноваційним процесом в освіті//Директор

школи, ліцею, гімназії. –2000.–№1. – С. 31–37.

4. Ващенко Л. Інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти

особливості управління//Освіта і управління. – 2003. – т. 6. – №3. – С.

97–104.

5. Громовий В. Школа, школа...– К: Плеяди, 2004.– 400 с.

6. Гликман И. Искусство возбуждения// Директор школы.– 2003.– №2.–

С.55-63.

7. Даниленко Л. Освітній менеджмент: Навчальний посібник /За ред. Л.

Даниленко, Карамушки.–К.: Шкільний світ, 2003.– 400 с.

8. Даниленко Л. Інноваційна педагогіка: до практики через теорію (з

нотаток науковця) // Директор школи, ліцею, гімназії. –2000. – № 1 – С.

38–40.

9. Даниленко Л. Управління процесом здійснення інноваційної діяльності в

системі загальної середньої освіти // Післядипломна освіта в Україні. –

2003.– №3. – С. 70–74.

10. Даниленко Л.І., Буркова Л. В. Відбір та оцінювання освітніх

інновацій//Директор школи. –1998.– №34. – С. 6.

11. Дем’янюк Т. Дослідно-експериментальна робота у сільській школі. У

пошуках власного шляху // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2002. – №

4. – С. 97-99.

12. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології : Навчальний

посібник.–К.: Академвидав, 2004.– 352 с. (Альма-матер).

13. Іванюк І. Норвезька система освіти: структура, принципи, реформи //

Шлях освіти.– 2004. – № 2. – С. 19-23.

14. Клепко С. Шляхи вдосконалення досліджень в освіті//Управління

освітою.–2004. – № 10-11. – С.2-3.

15. Ковальчук О. Інноваційна робота як проблема професійного

удосконалення вчителя // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2002. – №1-

2. – С. 51–52.

16. Краснощок І. Науково-дослідна діяльність як фактор формування

соціальної самореалізації майбутнього вчителя // Рідна школа. –2002. –

№6. – С 15-18.

17. Кузь В. На шляху інноваційного розвитку // Рідна школа. – 2002.– №10. –

С. 40-42.

ІННОВАЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗМІН ОСВІТНЬОЇ ПРАКТИКИ

81

18. Мармаза О.І. Проектний підхід до управління навчальним закладом. –

Х.: Видав. Гр. "Основа", 2003. – 80 с. – (Серія "Бібліотека журналу

"Управління школою"; Вип.12).

19. Макагон К. Діагностика готовності педагогів до пошукової діяльності

// Рідна школа.– 2002. – № 1. – С. 27–29.

20. Макагон К. Умови формування готовності педагога до пошукової

діяльності // Початкова школа. – 2002.– № 7.– С 55–57.

21. Набока Л., Скрипник М. Як підготувати педагога-дослідника//Директор

школи, ліцею, гімназії.–2002. – №4. – С. 91—96.

22. Науменко Р., Ковбасенко Л Інноваційні процеси в діяльності сучасного

позашкільного навчального закладу // Рідна щкола.– 2001. – №7. – С. 14–

15.

23. Недодатко Н. Дидактична система навчальне дослідницьких завдань як

основний засіб формування навчальне дослідницьких умінь // Рідна

школа. – 2002. – № 2. – С. 42-43.

24. Недодатко Н. Діагностика сформованості навчально-дослідницьких

умінь школярів//Рідна школа. – 2002. – №8–9. – С. 15.

25. Недодатко Н. Роль учителя в управлінні навчально-дослідницькою

діяльністю школярів //Рідна школа. –2002.– №5.– С. 30-33.

26. Недодатко Н. Технологія формування навчальне дослідницьких умінь

школярів//Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 21-23.

27. Овчаренко Л. Г., Хіхловський Л. Б. Система педагогічних інновацій //

Рідна школа.– 2002. – № 11. – С. 46-47.

28. Олійник В. Система педагогічної освіти та педагогічні інновації

//Директор школи, ліцею, гімназії.–2001.– №4. –С. 61-69.

29. Онищук Л. Інноватика – істотна складова гуманістичної парадигми

учіння//Шлях освіти. –2002. –№2. – С. 13-16.

30. Остапчук О. Шляхи підвищення інноваційного потенціалу методичної

роботи // Шлях освіти –2002 .– №2. – С. 9-15.

31. Островерхова Н Технологія – органічна складова уроку //Директор

школи, ліцею, гімназії –2001. – №5-6. – С. 90-94.

32. Паламарчук В Педагогічні інновації і передовий педагогічний досвід //

Післядипломна освіта в Україні – 2003. – № 3. – С .74-76.

33. Полянський Б. Зміни в освіті завжди робить учитель// Історія та

правознавство.–2003.–№1.–С. 2-8.

34. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації // Рідна школа –1998. –

№12. – С. 3-17.

35. Подмазін С. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління

освітніми системами // Освіта і управління –1997. – №1.

36. Подставкіна А. Педагогічні інновації та їх обговорення на шпальтах

часопису „Рідна школа” // Рідна школа – 2002. – № 1. – С. 13-14.

37. Порох Л Шляхи інноваційних перетворень у закладах освіти //Рідна

школа –2001.– №7. – С. 10-13.

38. Пуцов В.І. Системний підхід до організації науково-методичної роботи

// Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 13-15.

82

39. Програма обласного науково-методичного дослідження (Тернопіль)

„Запровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-

виховний процес”// Управління освітою.– 2004. – № 17. – С.1-10.

40. Рабченюк Т.С. Управління процесом упровадження досягнень

педагогічної науки та передового педагогічного досвіду в шкільну

практику//Освіта і управління –1998.– №2. – С. 27-32.

41. Романенко М. Координація інноваційної діяльності в системі

післядипломної педагогічної освіти // Післядипломна освіта в Україні –

2003. –№3. – С. 13-14.

42. Рябова В. Інноваційних аналіз дидактичних версій модульного навчання

// Рідна школа – 2000. – № 1. – С. 65-67.

43. Ткачова Н.О. Ціннісні парадигми освіти.— X.: Видав, гр. „Основа”,

2004. – 8 с. – (Серія „Бібліотека журналу „Управління школою”; Вип.

2(26).

44. Фролов М.,Павлютенков Є., Денисенко Н. Організація науково-дослідної

роботи // Управління освітою.– 2004. – № 19. – С.1-12.

ІННОВАЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗМІН ОСВІТНЬОЇ ПРАКТИКИ

83

ДОДАТКИ

Додаток 1

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ

ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

(Наказ МОН України № 522 від 7.11. 2000 р.)

Це Положення розроблене відповідно до чинного законодавства України,

зокрема Законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про

наукову і науково-технічну діяльність”, „Про авторське право і суміжні права”,

„Про науково-технічну інформацію”, „Про наукову і науково-технічну

експертизу”, з метою впорядкування інноваційної освітньої діяльності в системі

освіти (далі – інноваційна освітня діяльність).