36.Характеристика та систематика Черевоногі.

Черевоногі — найбагатший за кількістю видів клас мо- люсків: їх близько 90 тис. В Україні відомо понад 500 видів. у прісних водоймах та на суходолі; від полярних широт до тропіків; від рівнин до гірських вершин (понад 5 тис. м над рівнем моря). Дуже невелика кількість видів веде паразитичний спосіб життя. Розміри черевоногих варіюють від 2—3 мм до кількох десятків сантиметрів. Найкрупніші з них: Hemifususproboscidiferus з черепашкою завдовжки 60 см; морський заєць — Aplysiadepilans — розміром 40 см; Характерною рисою класу Gastropoda є асиметричність будови. Тіло черевоногих складається з голови, ноги та тулуба, , вкритий суцільною ковпачкоподібною або спірально закрученою черепашкою. Голова чітко відокремлена від тіла, на ній розташовані рот, одна або дві пари щупалець та пара очей. Нога добре розвинена і здебільшого має підошву, пристосовану для повзання. На тулубі утворюється складка покривів, мантія, під якою міститься мантійна порожнина з розташованим у ній мантійним комплексом органів (зябра, анальний отвір, виділь- ний та статевий отвори). Шкіра черевоногих складається з одношарового покривного епітелію, або епідермісу.У черевоногих добре розвинена мускулатура ноги, яка складається з поздовжніх, кільцевих, діагональних та дорзовентральних м'язів. Є також спеціалізовані м'язи, серед яких найбільше розвинений колумелярний м 'яз, що втягує тварину в черепашку. Характерна вторинна порожнина тіла. Більшість черевоногих живляться перифітоном, який зішкрібають із підводних предметів, а наземні — м'якою тканиною з живого або гниючого листя. Є серед них і хижаки. Кровоносна система у черевоногих незамкнена.Дихають черевоногі легенями(наземні види) тазябрами(підводні).Травна система представлена ротовим отвором, шлунком,анальним отвором.Видільна система (ускладнення)нирки.Нервова система складається з нервових вузлів, сполучених між собою, танервів.. Серед черевоногих є як гермафродити, так і роздільностатеві види. Запліднення здебільшого внутрішнє. З відкладених яєць у наземних і прісноводних видів виходять маленькі особини, загалом подібні до дорослих. Тобто розвиток у цих тварин прямий. У більшості морських видів розвиток непрямий. З яєць виходять личинки, які ведуть планктонний спосіб життя, сприяючи розселенню виду.

37.Характеристика та систематика Головоногі.

Головоногі молюски (Cephalopoda) - це клас безхребетних тварин типу молюсків. 800 видів головоногих, що живуть зараз, і 8000 вимерлих відносяться до даного класу. Розміри їх варіюють від 1 см до 180 см. Свою назву головоногі молюски отримали через розташований в головному відділі м'язистий органу руху - ногу, яка перетворилася у вінець зі щупалець. У головоногих тіло складається з голови і тулуба. На голові розташовані очі та щупальця, які вінцем оточують рот молюска. Наутилуси мають дуже примітивні щупальця. Вищі (двозяброві) головоногі забезпечені 8 або 10 щупальцями, дуже м'язистими із присосками на внутрішній поверхні, що розташовані в 1-4 поздовжніх ряди. Кальмари і каракатиці, крім восьми рук, мають ще два більш довгих ловчих щупальця.

До нижньої стороні голови головоногих прилягає або приростає мускулиста конічна трубка - воронка, що йде всередину мантійної порожнини, за допомогою якої головоногі плавають. Щупальця і воронка є гомологами ноги молюсків. Вода, що надходить у мантійну порожнину, з силою виштовхується через воронку при скороченні м'язів мантії, а тварина від поштовху рухається заднім кінцем тіла вперед, як ракета. Головоногі молюски мають невеликий ротовий отвір. У мускулистій глотці розташовані дві міцні хітинові щелепи, а в ротовій порожнині на язикоподібному виступі міститься хітинова радула, на зразок стрічки із рядами дрібних зубчиків. Для травлення головоногих служать стравохід, шлунок, а також печінка із підшлунковою залозою, які виробляють травні соки. Органами виділення служать придатки зябрових сердець, ниркові мішки, а також зябра.

Дихання головоногих молюсків здійснюється через зябра, які розташовані у верхній частині мантійної порожнини по одній по обидві сторони маси нутрощів. При ритмічному скороченні мантії відбувається заміна води в мантійної порожнини, що забезпечує газообмін. На черевній стороні тулуба молюска лежить чорнильний мішок, який представляє собою м'язову сумку із протокою, який впадає в кишечник. Чорнильний мішок використовується для захисту від ворогів. Головоногі молюски роздільностатеві, розмноження сперматофорне. Самець за допомогою щупальця-гектокотиляпереносить сперматофор у мантійну порожнину самки, де відбувається запліднення яєць. Самка прикріплює яйця, вкриті товстою оболонкою, до предметів під водою, з яких згодом вилуплюються вже сформовані мальки. Головоногі молюски швидко ростуть, дозрівання відбувається до кінця першого року життя. Доведено, що тривалість їхнього життя становить 1-2 років. Головоногі молюски мешкають у північних і далекосхідних морях, здебільшого, у теплих водах. Живуть на великих глибинах і біля берега; наприклад, восьминоги воліють до дна, живуть серед каменів, скель і водоростей, каракатиці – до піщаних грунтів , а кальмари - товщі води. Головоногі молюски - хижі тварини, основною їжею яких є дрібна риба, а донні види харчуються ще ракоподібними і молюсками.