32.Характеристика та систематика класу м*якуни, або Молюски.

Молюски – безхребетні тварини з м’яким несегментованим тілом, яке часто вкрите захисною черепашкою. Вони мешкають у прісних (ставковики, жабурниці) та солоних (мідії, устриці, восьминоги, кальмари) водоймах або на зволожених ділянках суходолу (виноградний слимак, голі слизуни). Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя. Зазвичай тіло молюсків у довжину не перевищує кількох десятків сантиметрів. Однак серед них є і справжні велетні(двостулковий молюск тридакна). Серед молюсків є рослиноїдні, хижі види, сапротрофи та види - фільтратори. Деякі представники молюсків ведуть паразитичний спосіб життя. Відомо близько 130 тис. видів молюсків (у фауні України - понад 600). Тіло молюсків несегментоване, у більшості представників складається з голови, тулуба та ноги. Тіло двостулкових має тільки тулуб і ногу. Воно повністю або частково вкрите— шкірястою мантією. Між мантією і тілом міститься мантійна порожнина. На спинній частині тіла, як правило, є захисний утвір — черепашка, яка може бути суцільною у формі завитка, двостулковою або утвореною двома пластинками. Черепашка складається з вапна, зверху вкрита шаром рогоподібної речовини. У деяких видів молюсків черепашка заглиблена під шкірою або зовсім відсутня. Порожнина тіла змішана, тобто утворена залишками первинної порожнини та сильно редукованою вторинною порожниною. У первинній порожнині, виповненій сполучною тканиною, знаходяться внутрішні органи; залишки вторинної порожнини представлені навколосерцевою сумкою і порожниною статевих залоз.

Травна система у молюсків, , складається з передньої, середньої і задньої кишки, проте має деякі ознаки вищої організації. У глотці, як правило, є м’язистий язик, укритий хітиновими зубчиками — теркою — для подрібнення їжі. Органами дихання у молюсків, що живуть у воді, є зябра (двостулкові), розташовані у мантійній порожнині, а в наземних — легеня (черевоногі). Повітря до неї потрапляє через дихальний отвір.Кровоносна система незамкнена — кров виливається з кровоносних судин у порожнину тіла. Поява в ході еволюції центрального органа кровоносної системи — серця, що складається з шлуночка і одного (черевоногі) або двох (двостулкові) передсердь, забезпечує досконалішу циркуляцію крові в організмі.Органи виділення представлені у черевоногих однією, а у двостулкових — двома нирками.. Нервова система розкидано-вузлового типу (пара або кілька пар нервових вузлів, з’єднаних стовбурами, від яких до всіх органів відходять нерви). Молюски мають органи дотику, хімічного чуття та органи рівноваги. У багатьох представників типу є очі. Зокрема, очі черевоногих розміщуються або біля основи щупалець (ставковики), або на їх кінцях; очі головоногих за складністю будови подібні до очей риб, а за гостротою зору — до очей людини.

Молюски розмножуються лише статевим шляхом. Двостулкові молюски переважно роздільностатеві тварини. Протоки сім’яників і яєчників відкриваються в мантійну порожнину. Для них характерне зовнішнє запліднення і розвиток з перетворенням. Личинки протягом 1–2 місяців ростуть та розвиваються на тілі риб, що сприяє розселенню цих малорухливих організмів у гідросфері. Прісноводні та наземні черевоногі молюски — гермафродити, запліднення перехресне, розвиток прямий. Із яйця виходить маленький молюск, схожий на дорослого.

У типі Молюски виділяють три основні класи: Черевоногі, Двостулкові, Головоногі. Представниками класу черевоногих є виноградний слимак, ставковики, слизуни; двостулкових — беззубка, перлівниця, устриця, мідія; головоногих — кальмар, восьминіг, каракатиця.Молюски відіграють помітну роль у ланцюгах живлення, поїдаючи мікроорганізми (двостулкові), рослинну й тваринну їжу (черевоногі, головоногі). У свою чергу вони є кормом для ракоподібних, риб, птахів та ссавців.Двостулкові молюски — природні біофільтратори води. Молюсків деяких видів (мідії, устриці, кальмари) людина споживає в їжу. З молюсків добувають перлини, перламутр, фарби. Але деякі молюски можуть завдавати шкоди. Корабельний черв (двостулкові) пошкоджує дерев’яні днища кораблів, підводні споруди. Чимало прісноводних молюсків, зокрема ставковик, є проміжними хазяями сисунів.

33.Особливості будови, розмноження, спосіб життя та представники класів Панцирні або Хітони і Безпанцирні.

Панцирні(Хітони). Об'єднує близько 1000 видів виключно морських молюсків. У Чорному морі мешкає лише 3 види (хітони не витримують опріснення води). Більшість живе у зоні прибою і лише окремі серед них — глибоководні.Тіло продовгувато-овальної форми, сплющене у спинночерев-ному напрямку, довжиною від кількох міліметрів до 30 см. Зверху мають черепашку із восьми пластинок, що з'єднані рухомо і налягають одна на одну у вигляді черепиці. Під черепашкою є добре розвинута мантія, яка виступає за краї черепашки (рис.137). Тіло складається із слабковідособленої голови, тулуба і мускулистої ноги. Нога і нижній бік мантії відіграють роль міцного присоска.. За допомогою ноги можуть повільно пересуватися по субстрату.Нервова система складається із навкологлоткового нервового кільця і чотирьох поздовжніх стовбурів, з'єднанихперемичками, має вигляд подвійної мотузкової драбини.Органи чуття представлені слабко розвиненими осфрадіями. Статоцисти відсутні, але на спині у зовнішньому шарі черепашки наявні естети, які є органами дотику і сприймають тиск води. Проте справжні очі у них відсутні.Дихають за допомогою зябер ктенідій, розміщених по боках тіла (від 4 до 80 пар у різних видів). Уся поверхня ктенідій укрита миготливим епітелієм, що забезпечує циркуляцію води і газообмін.Органи травлення розпочинаються ротом, що веде у глотку, на дні якої є тертка, або радула, з роговими зубчиками. У глотку відкриваються слинні залози та пара особливих «цукрових» залоз, секрет яких сприяє перетворенню крохмалю у цукор. Далі їжа надходить у шлунок, куди відкриваються протоки печінки, потім у середню кишку; неперетравлені рештки виходять через анальний отвір задньої кишки у мантійну порожнину. Живляться водоростями, губками, форамініферами, обростаннями. .Кровоносна система незамкнена. Серце трикамерне: складається з одного шлуночка і двох передсердь і лежить у навколосерцевій сумці - перикарді, що є залишком целома. Із шлуночка кров, збагачена на кисень, через аорту виливається у систему лакун, де віддає кисень і збагачується на вуглекислий газ. Із лакун кров іде до зябер, і, збагатившись киснем, надходить до передсердь, а звідти - до шлуночка.Органи виділення - нирки; одним кінцем відкриваються у перикард, а іншим - у мантійну порожнину.За способом розмноження - роздільностатеві. Личинка подібна до трохофори.Живуть хітони 8-9 років. Самки відмирають раніше за самців. На їх черепашці поселяються багатощетинкові черви, вусо-ногі рачки, зокрема, морські жолуді. Так, на одному хітоні нарахували 125 морських жолудів. їх іноді знаходять у шлунку риб (камбал). У Чорному морі зустрічаються Middendorffiafascicularis, Lepidohitoncinerea, Acanthochitonfascicularis.

Безпанцирні(Аплакофори)

Аплакофори - невеликий клас своєрідних архаїчних безраковінних молюсків, тіло яких вкрите кутикулою і вапняними склеритами. Нога, якщо не редукована повністю, представлена ​​поздовжнім війковим утворенням , розташованим в жолобки на черевній стороні тіла. Голова морфологічно не виражена. У мантійній порожнині одна пара перистих зябер або множинні мантійні дихальні складки. Серце представлено непарним шлуночком з одним або двома передсердями. Кровоносна система не замкнута. Роздільностатеві або гермафродити, статеві залози початково парні. Розвиток з плаваючою личинкою. Клас об'єднує два підкласу, сильно розрізняються як за будовою, так і з біології: Ямкохвостих(Фальціденскроссотус (Falcidenscrossotus)) і Бороздчатобрюхі (.Круппоменіябореаліс (Kruppomenia)). Мешкають у всіх морях і океанах за винятком Чорного та Балтійського, а також зони Антарктичного кругообігу.