42.Різноманітність саркомастиговор:променевики,сонечники.

Радіолярії, або променевики, відносяться до підкласу найпростіших тварин класу саркодові типу саркомастігофори. Це одноклітинні організми, що мешкають в планктоні теплих вод океану. Дана велика група морських організмів об'єднує понад 7000 сучасних і викопних видів тварин. Розміри клітини радіолярії складають, в середньому, від 40 мкм до 1 мм, іноді більше. Характерною особливістю радіолярій є наявність мінерального скелета ,який служить захистом від зовнішніх впливів Після загибелі особин їх скелети потрапляють на дно водойм і формують там мул, який входить до складу осадових порід. У  живої особини радіолярії скелет внутрішній. Його промені призначені для зміцнення несправжніх ніжок (псевдоподій), які сприяють захопленню радіолярії здобичі. Для більшості радіолярій характерна шкіряста центральна капсула, що представляє собою структуру, яка обмежує ендоплазму. В ектоплазмі є велика кількість слизових включень, жирових крапель, завдяки чому питома вага радіолярії зменшується, що сприяє її ширянню у воді. Під капсулою знаходиться ендоплазма з одним ядром або декількома, що містять ДНК. Розмноження радіолярій здійснюється шляхом поділу.

Сонечники .Більшість сонцевиків мешкає в прісних водоймах, проте є й морські та паразитичні види. Усього відомо близько 100 їх видів. Сонцевики, як правило, не мають мінерального скелета, хоча відомі прісноводні (Clathrulinaelegaris) та морські види, що мають решітчастий сферичний скелет. У сонцевиків на відміну від радіолярій немає центральної капсули, їх ектоплазма та ендоплазма чітко різняться .У ектоплазмі планктонних форм міститься багато вакуолей, призначених для зменшення питомої маси. В ендоплазмі розташоване одне (рід Actinophrys) або багато (рід Actinosphaerium) ядер; скоротливі вакуолі локалізовані в ектоплазмі. Здобиччю сонцевиків є найпростіші, а також дрібні багатоклітинні (коловеротки). Травні вакуолі утворюються на поверхні клітини, а потім занурюються в ендоплазму, де відбувається травлення. Розмножуються сонцевики шляхом поділу.

43. .Різноманітність саркомастиговор:трипаносоми,лейшманії,трихомонаси.

Трипаносо́ма (Trypanosoma) — рід паразитичних найпростіших класу джгутикових. Розміри від 12 до 100 мкм.Паразитикрові та тканин хребетних, спричинюють нерідко тяжкізахворювання—трипаносомози, серед яких найнебезпечніші для людинисонна хворобаіхвороба Шагаса.Тіло видовжене, на задньому кінці джгутик. Міжпелікулоюта джгутиком є перетинка, так звана ундулююча мембрана, за допомогою якої трипаносома здатна рухатись у в'язкійкрові,лімфі, та спинномозковій рідині. Біля джгутика в клітині розташована органела мітохондріальної природи — кінетопласт, дуже багатаДНК. Розмножуються трипаносоми повздовжнім діленням, статевий процес відсутній. В циклі розвитку характерна зміна кількох морфологічних стадій

Лейшманії.Розрізняють три виду лейшманий, паразитуючих в людини. Leishmaniatropica викликає в людини шкірний лейшманиоз. Цей паразит уперше виявлено російським лікарем й ученим П. Ф. Боровським (1897). Вирізняють дві форми шкірного лейшманиоза — антропонозную (міську) і зоонозную (пустельну). Лейшмании свого розвитку проходять стадії. Безжгутиковая форма має овальне тіло довжиною 2—6 мкм. Ядро округле, займає до 1/3 клітини. Поруч з нею перебуває кинетопласт, має вид короткій палочки.

Трихомона́да (Trichomonasvaginalis) — один з видів джгутикових одноклітинних тварин. Спричиняє інфекційне захворювання — трихомоноз. Існує тільки у вегетативній формі, цист не утворює. Трофозоїт має грушоподібне тіло довжиною 14—30 мкм. На передньому кінці тіла знаходяться 4 вільнихджгутикий ундулююча мембрана, що доходить до середини тіла.Ядроодне, знаходиться ближче до переднього кінця тіла.Цитоплазмавакуолізована. Крізь усе тіло проходить аксостиль, який виступає на задньому кінці у вигляді шпички.

44.Особливості будови,процеси життєдіяльності та розмноження евглени зеленої і вольвоксу.

Евгле́назеле́на (Euglenaviridis) — вид одноклітиннихводоростей. Залежно від умов середовища може живитисяавтотрофічноабогетеротрофічно. Тіло евглени зеленої являє собоюдовгасту клітину зеленого кольору і покрите оболонкою, яка називається пелікулою. Задній кінець тіла - загострений, передній - закруглений і має довгий, тонкий джгутик, який слугує їй для пересування. Живе в основному у застояній воді, де багато гниючих органічних решток. Має невеликі розміри — до 200мкм. В клітині містяться такі органели:велике ядро';близько двадцяти хлоропластів;включення поживних речовин; вічко — специфічний світлочутливий орган червонуватого кольору;скоротлива вакуоля —завдяки ній евглена позбувається зайвої води і шкідливих речовин.Біля джгутика знаходиться світлочутливе вічко (стигма), завдяки якому евглена реагує на світло (фототаксис). У клітині евглениєхроматофори, що містять хлорофіл, завдяки яким евглена може проводить процес фотосинтезу в умовах освітлення.Евглена дихає, поглинаючи кисеньусієюповерхнеютіла. Утворює цисту,яка захищає її від несприятливих умов.Евглена розмножується безстатево, поздовжнім поділом, який (після поділу ядра) від головного тільця та джгутика. Спочатку утворюютьсядва ядра, потім формуються два джгутики, дві скоротливі вакуолі і два вічка. Далі вздовж усього тіла з'являється поздовжня борозна , яка поступово ділить клітину навпіл.

Вольвокс - рід колоніальних рослин із відділу зелених водоростей. В даний час вивчено близько 20 видів даного роду. Ці рухливі колоніальні організми поширені у прісних водоймах зі стоячою водою. Будова. Колонія вольвокса виглядає як невелика рухлива зелена куля (до 2-3 мм в діаметрі). Кожна колонія об'єднує від сотень до десятків тисяч клітин вольвокса, розташованих на поверхні кулі. Між собою клітини з'єднані особливими протоплазматичними нитками. Внутрішня порожнина сфери заповнена рідкою слизовою речовиною. Парні джгутики кожної клітини звернені назовні.

Розмноження вольвокса здійснюється як безстатевим, так і статевим шляхом. На рівні колонії вольвокса відзначається спеціалізація клітин. Основна маса клітин - вегетативні. Між ними знаходяться великі генеративні клітини, що беруть участь у розмноженні. У оогоній утворюються яйцеклітини, в антеридіях - сперматозоїди. Після злиття гамет формується зигота - ооспора. Проростання ооспори спостерігається у весняний період. В життєвому циклі вольвокса тільки у зиготи є подвійний набір хромосом, вегетативні клітини гаплоїдні.

У безстатевому розмноженні беруть участь особливі клітини партеногонідії. Розподіл даних клітин здійснюється перпендикулярно до поверхні кулі, в результаті чого з'являється дочірня куля.