34. Особливості будови, розмноження, спосіб життя та представники класів Моноплакофори, Лопатоногі.

КЛАС МОНОПЛАКОФОРИ (MONOPLACOPHORA).Зараз відомо 14 сучасних видів. Моноплакофори покриті черепашкою у вигляді ковпачка, блюдця або спіральне закрученою. Тіло білатерально-симетричне, складається з невеликої голови, досить високого тулуба та дископодібної ноги. Покриви нижнього краю тулуба переходять у кільцеву шкірну складку — мантію, яка оточує голову й ногу та прилягає до краю черепашки. Між мантією, головою та но- гою міститься широка мантійна борозна, у ній по обидва боки ноги розташовані п'ять-шість пар зябер та шість пар видільних отворів. Анальний отвір міститься на задньому кінці тіла позаду ноги. Мускулатура неоггіліни складається з кільцевих, косих та поздовжніх м'язів ноги та мантії; крім того, є вісім пар м'язів-ретракторів, які йдуть від нога до спинної сторони черепашки, де й прикріплюються. Вторинно порожнина тіла. Травна система складається з глотки, стравоходу, шлунка, середньої та задньої кишок. У глотці є розвинена радула з численними роговими зубцями. Видільна система представлена шістьма парами нирок. Кровоносна система незамкнена, представлена серцем, кровоносними судинами, синусами та лакунами. Серце лежить у перикардії і складається з двох шлуночків та чотирьох передсердь. Органами дихання моно- плакофор є парні зябра, або ктенідії, розташовані в мантій- ній борозні обабіч ноги. Нервова система моноплакофор близька до нервової системи хітонів, але, на відміну від останніх, має чітко виражені церебральні ганглії, з'єднані між собою довгою комісурою. Органи чуття розвинені слабо, очей немає, є пара органів рівноваги — статоцистів. Моноплакофори роздільностатеві. Вони мають дві пари лопатевих гонад, які розташовані поза целомом, вентрально під кишечником. Власних вивідних проток вони не мають, а сполучаються протоками з третьою-четвертою парами нирок, через які статеві продукти виводяться назовні. Копулятивних органів немає, запліднення зовнішнє. Ембріональний розвиток моноплакофор не досліджено. Невідомо також, чи є в них личинки.

КЛАС ЛОПАТОНОГІ (SCAPHOPODA). Цей клас об'єднує нечисленну групу морських донних молюсків, які поширені у Світовому океані.Відомо близько 300 сучасних видів та 700 викопних; у Чорному морі живе один вид — Dentaliumnovemcostatum. Лопатоногі — переважно дрібні молюски, від 3 мм до 13 см, найбільший з них — слоновий морський зуб (Dentaliumelephantium), який досягає 15 см у довжину. Витягнуте вузьке тіло лопатоногих складається з голови, ноги та тулуба, або нутрощевого мішка. Воно повністю вкрите суцільною конічною черепашкою з отворами на обох кінцях. Невелика голова має вигляд вироста, на кінці якого мітиться рот та два пучки щупалець, які слугують для збирання їжі та як органи дотику. На ложкоподібних розширеннях щупалець розташовані залозисті клітини, що виділяють слиз, завдяки чому до щупалець прилипають дрібні організми, якими ло- патоногі живляться. Нога циліндрична, на кінці має форму конуса з парою лопатей або довга червоподібна, на кінці із зубчастим диском, у центрі якого є ниткоподібний відросток. Нога добре пристосована до копання в грунті, звідси назва класу — лопатоногі. Травнасистема:мають глотку з підковоподібною щелепою, радулу, стравохід, шлунок, дволопатеву печінку, тонку та задню кишки. Лопатоногі живляться дрібними донними безхребетними — форамініферами, остракодами, молодими двостулковими. Органами виділення є пара нирок, які не сполучаються з перикардієм, а мають лише отвори в мантійну порожнину. Кровоносна система редукована. Судин немає, проте є серце, оточене перикардієм; воно складається з одного шлуночка; кров тече виключно по лакунах та синусах. Ктенідіїв немає, і дихання здійснюється за допомогою тонких складок мантії, розташованих на стінках мантійної порожнини. Центральна нервова система розкидано-вузлового типу, складається з чотирьох пар гангліїв, з'єднаних конективами. Лопатоногі роздільностатеві; гонада непарна, не має власних статевих проток; вона відкривається в праву нирку, і зрілі статеві продукти виводяться через її вивідну протоку. Запліднення зовнішнє. Розвиток з двома личинками — трохофорою та велігером.