3.2. Водні ресурси планети і України

Як уже згадувалось, водні ресурси нашої планети складає сукупність океанів, морів, вод континентів, льодовикових покривів і зв’язаної води (за даними Вернадського, в земній корі в зв’язаному стані міститься щонайменше 1,3 млрд. км³ води).

Світовий океан поділений на чотири океани (табл. 3.1, 3.2). Цей поділ є умовним, оскільки ніяких меж між океанами не існує і не може існувати фізично.

Таблиця 3.1

Океани в порядку зменшення площі акваторії

Океани	Площа акваторії, млн. км2
Тихий	178,7
Атлантичний	91,7
Індійський	76,2
Північний Льодовитий	14,8

Деякі учені виділяють на карті також п’ятий океан − Південний. До вод Південного океану фактично відносять води Тихого, Атлантичного і Індійського океанів в районі Південного полюса Землі, що омивають Антарктиду.

Таблиця 3.2

Найглибоководніші океанські жолоби

Океан	Назва жолоба і глибина в метрах
У Тихому океані	Маріанський (11022), Тонга (10882), Філіппінський (10265), Кермадек (10047)
У Атлантичному океані	Пуерто-ріко (8742), Південно-Сандвічів (8264), Романш (7856), Кайман (7090)
У Індійському океані	Зондський (Яванський) (7729 м), Східно-Індійський (6335), Обі (5880)
У Північному Льодовитому океані	Найглибше місце знаходиться в Гренландському морі (5527)

За підрахунками учених, об’єм води всіх чотирьох океанів Землі складає приблизно 1341 млн. км³ (один мільярд триста сорок один мільйон кубічних кілометрів).

Але для більшості живих організмів і для самої людини необхідна прісна вода. Головне джерело прісної води − річки (табл. 3.3). Зі всіх річкових вод планети (47 тис. км³) реально можна використовувати тільки половину. Споживання прісної води постійно росте, а ресурси річкового стоку залишаються незмінними. Це створює загрозу дефіциту прісної води.

Таблиця 3.3

Найбільші річки світу

№ п/п	Річка	Протяжність, км	Площа басейну, тис. км²	Країна
1	Ніл (з Кагерою)	6671	2867	Уганда, Судан, Єгипет (Африка)
2	Янцзи	6300	1807	Китай (Азія)
3	Амазонка (з Укаялі)	6280	7050	Перу, Бразилія (Південна Америка)
4	Міссісіпі (з Міссурі і Ред-Роком)	6019	3328	США (Північна Америка)
5	Хуанхе	5464	752	Китай (Азія)
6	Обь (з Іртишом)	5410	2990	Китай, Казахстан, Російська Федерація (Азія)
7	Парана (з естуарієм Ла-Плата)	4700	3140	Бразилія, Аргентина (Південна Америка)
8	Меконг	4500	810	Китай, Лаос, Камбоджа (Азія)
9	Амур (з Аргун’ю)	4440	1855	Китай, Російська Федерація (Азія)
10	Лєна	4400	2490	Російська Федерація (Азія)
11	Конго (Заїр) (з Луалабою)	4320	3691	Конго (Дем. Республіка) (Африка)
12	Маккензі (з Писом і Фінлі)	4241	1760	Канада (Північна Америка)
13	Нігер	4160	2092	Гвінея, Малі, Нігер, Нігерія (Африка)
14	Єнісей (з Вел. Єнісеєм)	4092	2580	Російська Федерація (Азія)
15	Муррей (Маррі) (з Дарлінгом)	3750	1157	Австралія (Австралія і Океанія)
16	Волга	3530	1360	Російська Федерація (Европа)
17	Салуїн	3200	325	Китай, М’янма (Азія)
18	Сан-Франсиску	3199	600	Бразилія (Південна Америка)
19	Інд	3180	980	Китай, Индія, Пакистан (Азія)
20	Євфрат (з Муратом)	3065	673	Турція, Сирія, Ирак (Азія)
21	Святого Лаврентія	3058	1290	Канада (Північна Америка)
22	Ріо-Гранде (Ріо-Браво-дель-Норте)	3034	570	США, Мексика (Північна Америка)
23	Сирдар’я (з Нарином)	3019	219	Киргизія, Таджикістан, Узбекістан, Казахстан (Азія)
24	Брахмапутра	2900	935	Китай, Индія, Бангладеш (Азія)
25	Дарлінг	2870	590	Австралія (Австралія і Океанія)

Розподіл прісної води по регіонах залежить від найбільших річкових систем регіону: у Азії – Янцзи, Гангу і Брахмапутри, в Південній Америці – Амазонки, Оріноко, Парани, в Північній Америці – Міссісіпі, в СНД – Єнісею і Лєни, в Африці – Конго, Замбезі. Це стосується не тільки регіонів, але і країн в цілому (рис. 3.1).

Рис. 3.1.Забезпеченість ресурсами річкового стоку регіонів світу, тис.м³/рік

Проте ця діаграма не відображає реальної картини водозабезпеченості, оскільки забезпеченість сумарним стоком виражається в питомих показниках (на 1 км² або на 1 жителя країни). Така водозабезпеченість показана на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Перші десять країн за розмірами ресурсів прісних вод

Аналіз цієї діаграми показує, що при середньосвітовому показнику 8000 м³/рік показники вище за цей рівень мають Австралія і Океанія, Південна Америка, СНД і Північна Америка. Такі дані пояснюються не тільки розмірами їх водних ресурсів, але і чисельністю населення.

З 10 країн з найбільшою водозабезпеченістю 7 знаходяться в межах екваторіального, субекваторіального і тропічного кліматичних поясів (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Країни з найбільшою водозабезпеченістю

У цих же поясах знаходяться і країни з найменшою водозабезпеченістю (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Країна з найменшою водозабезпеченістю	На 1 людину, тис. м3
Египет	0,96
Бурунди	0,55
Алжир	0,46
Туніс	0,45
Ізраїль	0,38
Ємен	0,25
Йорданія	0,20
Саудівська Аравія	0,12
Лівія	0,1
Кувейт	0,011

При розгляді водозабезпеченості необхідно також враховувати такий чинник як водоспоживання. Без нього всі вищенаведені дані правильніше називати потенційною водозабезпеченістю. Світове споживання води по роках відображено на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Водоспоживання в ХХ-ХХІ столітті

Більше всього прісної води йде на комунальне і сільське господарство (близько 60%), на промисловість доводиться майже в три рази менше – 21...22%. Загальна тенденція для всього світу і окремих його регіонів полягає в поступовому зменшенні водозабезпеченості, тому ведуться пошуки різних шляхів економії водних ресурсів і нових шляхів водопостачання.

До водного фонду України належать:

• поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (ставки, водосховища) і канали; інші водні об’єкти;

• підземні води та джерела;

• внутрішні морські та територіальні води.

Річковий стік України становить у середньому 85,1 млрд. м³ (без Дунаю), а в маловодні роки зменшується до 48,8 млрд. м³. По території України цей стік розподілений вкрай нерівномірно: 70% припадає на Південно-Західний економічний район (45% території), де мешкає лише 40% населення. На Донецько-Придніпровський і Південний економічні райони, в яких живе 60% населення і де розташовані найбільш водоємні галузі народного господарства, припадає всього 30% стоку.

Україна належить до держав з низьким рівнем водозабезпеченості. За запасами місцевих ресурсів річкового стоку на душу населення Україна посідає одне з останніх місць у Європі (В Україні на 1 жителя припадає 1,0 тис. м³, в Європі – 4,6 тис.м³). З цим фактом пов’язане створення ставків і водойм, що спричинило зникнення малих річок, затоплення значних територій родючих земель.

Головним джерелом води в Україні є Дніпро – третя за довжиною і площею басейну річка Європи. Її басейн займає 65% площі України, загальна довжина – 2201 км (В Україні − 1205). Дніпровська вода використовується для пиття й технологічних потреб. Іншими річками, що забезпечують потреби населення України у воді, є Дністер, Південний Буг, Західний Буг, Тиса, Прут та ін. У басейнах цих річок формується понад 60% водних ресурсів України.

Стан води й повноводдя великих річок України залежить від стану їх приток і малих річок, яких в Україні налічується понад 63 тис. Ці річки мають величезне значення − досить зазначити, що 90% усіх населених пунктів нашої держави розташовані саме в долинах малих річок і користуються їхньою водою. Однак стан малих річок України сьогодні викликає велику тривогу. Понад 20 тис. їх уже зникло, пересохло. Це невідворотно веде до деградації великих річок, тому проблема їх збереження та оздоровлення – одна з найгостріших для нашої молодої держави.

Підземні води України мають не менше значення для забезпечення водою населення: близько 70% населення сіл і селищ міського типу задовольняють свої потреби в питній воді за рахунок ґрунтових вод (колодязі) чи глибших водоносних горизонтів (свердловин). Стан підземних вод України в цілому кращий, ніж поверхневого стоку, хоча місцями вони забруднюються стоками промислових підприємств, тваринницьких комплексів тощо. В деяких промислових районах (Донбас, Кривбас) розробка шахт і кар’єрів негативно впливає на якість і запаси підземних вод. У результаті багаторічного відкачування води з цих об’єктів її рівень дуже понизився, а з деяких водоносних горизонтів вода зникла зовсім.

У цілому по Україні водні ресурси (річковий стік і підземні води) використовуються повністю, а в багатьох південних районах нашої держави відчувається гострий дефіцит води. Для ліквідації цього дефіциту доводиться вдаватися до трудомістких і дорогих заходів − перекидання води каналами та будівництва водосховищ. Для водопостачання маловодних районів введено в дію ряд каналів − Північно-Кримський, Дніпро − Кривий Ріг, Сіверський Донець − Донбас, Дніпро − Донбас, Інгулецький. В Україні є 748 водосховищ об’ємом понад 1 млн. м³ кожне, сумарний об’єм води в них досягає 48,9 млрд. м³.