7.4. Наслідки аварії на чаес

Важко переоцінити трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи, що стала для України фатальним фактором, який спричинив загрозу генетичному здоров’ю нації.

Радіоактивні продукти − гамма-випромінювачі − створили високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому опроміненню людей. Багато з них потрапили в організм через органи дихання, травлення, шкіру. Після аварії основними джерелами радіоактивного ураження були радіоактивні йод і цезій. Перший нагромаджується у щитовидній залозі, а потім здійснює кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці й частково виводиться через нирки. Другий відкладається переважно в м’язах, проникає в клітини і рівномірно опромінює організм.

Звичайно, на значній території випала вся таблиця Мендєлєєва із великою кількістю радіоактивних ізотопів. Але їх внесок в опромінення людей мізерний. Окремої уваги заслуговує плутоній. Він випав також. Із самого початку відомості про нього замовчувались. Плутоній є дуже небезпечним елементом, він переходить в америцій і поглинається організмом, викликаючи дуже важкі захворювання. Побічно про його потрапляння в організм людини можна було судити на основі хромосомного аналізу, який виявив у ліквідаторів і населення найбільш забруднених районів клітини з великою кількістю хромосомних порушень (“мультиаберантні клітини”). Такі клітини у великій кількості раніше виявляли у опромінених смертельними дозами – десятки Гр. Таких клітин не буває у людей, які проживають на чистих територіях.

Єдиним поясненням було наступне: під час поділу клітини в неї потрапила крупна частинка (найімовірніше, нейтрон), яка при зіткненні з атомним ядром викликала появу вторинної іонізації, що викликала множинні розриви хромосом. Проліт через клітину гамма-частинок викликає 1-2 розриви, а не множину. Цей факт дав підставу припускати, що на забруднених територіях є випромінювачі нейтронів, найбільш вірогідним з яких є плутоній. Які наслідки він викличе в майбутньому, сказати важко. Вміст його в організмі людей на цих територіях дуже низький, безпосередньої шкоди він не принесе. Можливо, не виявляться і онкологічні наслідки, оскільки клітина з безліччю хромосомних пошкоджень при поділі гине. Але мабуть оптимізм цей грунтується на незнанні. Річ у тому, що ми стали свідками появи на землі досі невідомої групи особливих людей − носіїв мультиаберантних клітин. А ці клітини виникли в результаті контакту з “гарячими частинками”, в яких розміщено джерело нейтронного випромінювання (або випромінювання альфа-частинок). Як вони проживуть життя, які у них з’являться пухлини, − невідомо. Щоправда, потрібно сказати, що вплив гарячих частинок на потомство вкрай маловірогідно, оскільки навіть невеликі пошкодження в хромосомах яйцеклітини або сперматозоїда практично несумісні з життям майбутнього плоду (викидень відбувається в перші дні вагітності).

Достатньо ясною є проблема радіоактивного йоду, який викликав істотне збільшення захворюваності раком щитовидної залози у дітей і жінок на забруднених територіях. Чоловіки поглинають йод значно менше, тому і раку щитовидної залози у них майже немає.

Яким чином виглядає ситуація стосовно інших пухлин? Тут необхідно нагадати, що до цих пір дискутується питання щодо пороговості дії іонізуючої радіації в походженні пухлин. Довести “беспороговість” поки неможливо. Звідси народження досить спекулятивних висловів, що дози у населення визначати немає необхідності, оскільки онкологічні наслідки опромінювання 100 людей в дозі 0,01 Гр такі ж, як і 1 людини в дозі 1 Гр. Фактів тут немає. Навпаки, добре відомо і за онкологічними наслідками бомбардувань Хіросіми і Нагасакі, і за спостереженнями в атомній промисловості, що почастішання пухлин при дозах опромінювання менше 0,2…0,4 Гр не відмічаються. Крім того, останніми роками стали відомі особливості лейкозів, спровокованих дією іонізуючої радіації і інших чинників, які пошкоджують генетичний матеріал клітини. Декілька випадків таких лейкозів з характерними для дії радіації ознаками у ліквідаторів зареєстровано. У населення забруднених територій таких лейкозів поки немає.

Тут необхідно зробити одну обмовку. Чекати почастішання пухлин у опроміненого населення можна лише при дозах більше 0,2…0,4 Гр. Але і це справедливо лише для опромінених швидко, як це було в Японії. Ушкоджувальна дія радіації залежить не тільки від дози опромінювання, але і від потужності опромінювання (кількості енергії в одиницю часу). У Хіросімі, при ядерних аваріях потужності були великі, накопичення дози займало секунди або долі секунди. А в Чорнобильській катастрофі населення опромінювалося днями, тижнями; потужності були дуже малими. Тому чекати почастішання пухлин серед населення можна було лише у тих, хто опромінений в дозі більше 0,2…0,4 Гр. А таких було менше відсотка і дози у них не перевищувала 1 Гр. Крім того, було відмічено, що лейкоз виникає тим пізніше, чим доза опромінювання менша. Отже, говорити про проблему в минулому часі рано: спалах лейкозу у населення ще можливий. Тому спостереження за жителями забруднених територій необхідне. До того ж слід нагадати, що багатьох хворих лейкозом тепер навчилися виліковувати.

На жаль, серйозна дозиметрія серед населення, та і у ліквідаторів була зірвана. Знаходити почастішання лейкозу серед всього населення забруднених територій на тому відрізку часу, який маємо в своєму розпорядженні, украй важко, оскільки лейкоз − хвороби дуже рідкісні. Набагато ефективнішою була б робота серед свідомо опромінених в дозах більше 0,4…0,6 Гр, де вірогідність виникнення лейкозу вища. На жаль, час втрачений.

А навіщо це потрібно людям? Річ у тому, що від іонізуючої радіації людина не може зовсім позбавитися: випромінює наша планета і космос, не можна відсторонитися від неї і в побуті. Усі шкідливості, з якими коли-небудь контактувала жива природа, мають порогові дози − гази, кислоти, луги, отрути. Думається, що аналогічно йдуть справи і з іонізуючою радіацією. І дуже важливо знати, яка доза опромінювання небезпечна, а яка − ні. Саме на ці рівні опромінювання повинна спиратися система захисту людини і людства від дії іонізуючого випромінювання. Відповідь на поставлене питання сьогодні може дати тільки аналіз Чорнобильської катастрофи. Іншого такого місця на землі немає.

Питання для самоконтролю

1. Що таке надзвичайні екологічні ситуації?

2. Як класифікують екологічні катастрофи?

3. Які фактори зумовлюють виникнення природних екологічних катастроф?

4. Назвіть надзвичайні екологічні ситуації антропогенного походження.

5. Наведіть кілька прикладів природних та антропогенних катастроф.

6. Назвіть сейсмічно небезпечні райони України.

7. Укажіть екологічні наслідки військової діяльності та воєн.

8. Які промислові об’єкти належать до екологічно небезпечних?

9. Які наслідки іригаційних робіт для довкілля?

10. До яких наслідків призводить будівництво на великих річках гребель і водосховищ?