Індивідуальна робота (індивідуальні навчально-дослідні завдання)

З метою самостійного вивчення частини програмного матеріалу, систематизації, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичного застосування знань з навчальної дисципліни та розвитку навичок самостійної роботи передбачено виконання студентом індивідуальної роботи, яка є одним із видів навчальної роботи і включає індивідуальні заняття з викладачем та виконання індивідуального навчально-дослідного завдання (ІНДЗ).

Індивідуальні заняття організовуються в позааудиторний час за окремим графіком у формі консультацій з навчальної дисципліни.

Індивідуальні завдання з курсу “Основи екології” виконуються у формі реферату, теми яких видаються студентам на початку вивчення курсу та виконуються ними самостійно при консультуванні викладачем.

Тематика ІНДЗ (теми рефератів) з курсу “Основи екології”:

1. Екологічні моделі (Мальтус, Дж.Форрестер, Д.Медоуз, М.Мессарович і Е.Пестель, модель біосфери Гея).

2. Проблеми реалізації стійкого розвитку суспільства в Україні.

3. Україна і реалізація Кіотського протоколу.

4. Парниковий ефект, кислотні дощі, озонові дірки – глобальні екологічні проблеми людства.

5. Регіональні екологічні проблеми України (Карпати, Придніпров’я, міста України, Чорне і Азовське море, Полісся, Донбас, зона ЧАЕС).

6. Концепція В.І.Вернадського про ноосферу.

7. Екологічні проблеми використання природних ресурсів України.

8. Структурні рівні організації матерії і місце в них екологічних структур і людини.

9. Екосфера. Гіпотези про виникнення живого.

10. Біосфера і її перехід в ноосферу.

11. Енергія – проблема зростання виробництва і споживання.

12. Зростання населення і проблеми ресурсів.

13. Озоновий захист живого: проблема збереження і можливість відновлення.

14. Збереження біорізноманітності і біологічної продуктивності біосфери.

15. Природні території, що підлягають особливій охороні (заповідники, заказники, регіональні і національні парки).

16. Екологічні проблеми лісокористування.

17. Агроекологічні проблеми.

18. Екологічні наслідки забруднення навколишнього середовища (проблеми здоров’я населення).

19. Забруднення атмосфери.

20. Забруднення гідросфери.

21. Тверді і небезпечні відходи.

22. Антропогенна дія на літосферу.

23. Техносфера як середовищетвірний чинник (транспорт, гірничодобувна промисловість, комбінати і ін. технічні чинники).

24. Методи і технології екологічної реабілітації (переробка твердих побутових відходів, очищення промислових стоків і ін.).

25. Екологічне законодавство.

26. Екологічний менеджмент.

27. Екологічний моніторинг.

28. Математичне моделювання і прогнозування антропогенних дій на природні системи.

29. Еколого-господарський баланс територій.

30. Адміністративні методи управління в екології: ліцензування природокористування і природоохоронної діяльності.

31. Адміністративні методи управління в екології: екологічна експертиза.

32. Адміністративні методи управління в екології: оцінка впливу на навколишнє середовище.

33. Адміністративні методи управління в екології: екологічний аудит.

34. Адміністративні методи управління в екології: екологічна сертифікація.

35. Економічні і ринкові методи управління в екології: економічний механізм управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища.

36. Економічні і ринкові методи управління в екології: екологічне страхування і інші ринкові методи управління.

37. Забезпечення екологічної безпеки як форма взаємодії суспільства і природи.

38. Правове регулювання і державна політика у сфері екологічної безпеки.

39. Економічний механізм забезпечення екологічної безпеки.

40. Соціальна екологія.

41. Екологічна освіта і виховання населення.

42. Суспільний екологічний рух.

43. Соціально-екологічний моніторинг як система.

44. Міжнародна співпраця в охороні навколишнього середовища і природокористуванні.

45. Біосфера: суть і методологічне значення.

46. Закономірність розвитку біосфери.

47. Ноосфера: поняття, місце техносфери, значення для розробки стратегії виходу з глобальної екологічної кризи.

48. Специфіка взаємодії суспільства і природи.

49. Науково-технічна революція і тенденції зміни біосфери.

50. Принципи взаємодії суспільства і природи.

51. Концепція стійкого розвитку.

52. Деформація і руйнування екосистем в XX столітті. Сценарій на першу половину XXI століття.

53. Економічне зростання і його екологічні наслідки (доповіді вчених Римського клубу).

54. Експропріація енергії людиною (динаміка споживання первинної органічної речовини).

55. Втрата біологічної різноманітності в біосфері.

56. Кругообіг води в біосфері, зміни, що відбуваються (запустелювання; евтрофікація водних об’єктів і ін.).

57. Хімічна деформація навколишнього середовища.

58. Глобальний клімат.

59. Зміна цивілізацій і екологічні кризи.

60. Сучасна глобальна екологічна криза: наукові точки зору.

61. Вплив технологій виробництва енергії на навколишнє середовище.

62. Ядерна енергетика і екологія.

63. Інформаційне забруднення навколишнього середовища.

64. Альтернативні джерела енергії.

65. Кругообіг найважливіших хімічних елементів у біосфері.

66. Правові аспекти охорони атмосфери.

67. Стан водних басейнів України.

68. Геологічні природоохоронні території України.

69. Національні парки України.

70. Природоохоронна справа в Україні.

71. Еволюція взаємовідносин природи і людини у різні історичні епохи.

72. Правові аспекти охорони земельних ресурсів.

73. Вимерлі та зникаючі види рослин.

74. Вимерлі та зникаючі види тварин.

75. Радіоактивне забруднення навколишнього середовища.

76. Вібраційне забруднення навколишнього середовища.

77. Шумове забруднення навколишнього середовища.

78. Правові аспекти охорони гідросфери.

79. Природоохоронні акваторії України.

80. Альтернативні шляхи охорони атмосфери.

81. Вплив тютюнового диму на навколишнє середовище та здоров’я людини.

82. Екологічні закони.

83. Ядерний вибух та його наслідки.

84. Історичний розвиток атмосфери.

85. Земельні ресурси України.

86. Місце екології в системі наук.

87. Вплив забруднення води і ґрунтів на здоров’я людини.

88. Енергетичний баланс біосфери.

Рекомендації до написання реферату.

Реферат (нім. referat, лат. referre – доповідати, повідомляти) – короткий письмовий (або усний) виклад основного змісту наукової праці чи низки праць, які вивчалися студентом, з аналізом запропонованих шляхів вирішення певної проблеми, висловленням власних міркувань автора щодо цієї проблеми. Реферат є одним з перших видів науково-навчальних робіт, які виконують студенти з першого курсу.

Існує багато видів рефератів. Науковці найчастіше мають справу з інформативними і розширеними або зведеними рефератами.

Інформативний реферат найповніше розкриває зміст документа. Містить основні фактичні та теоретичні відомості. У такому рефераті має бути зазначено предмет дослідження і мету роботи, наведено основні результати, викладено дані про метод і умови дослідження, відбито пропозиції автора щодо застосування результатів тощо.

Розширений або зведений реферат (багатоджерельний, оглядовий) реферат містить відомості про певну кількість опублікованих і неопублікованих, наприклад архівних, документів з певної теми, які викладено у вигляді змістовного тексту.

Реферат починається із розгляду суті проблеми. У вступі обґрунтовуються актуальність теми, її особливості, значущість щодо екологічних потреб суспільства та розвитку раціонального природокористування.

У першому розділі наводяться основні теоретичні, експериментальні дослідження з теми, згадуються вчені, які вивчали дану проблему, їхні ідеї. Визначаються сутність проблеми, основні чинники (фактори, умови), що зумовлюють розвиток явища або процесу, який вивчається. Наводиться перелік основних змістовних аспектів проблеми, що розглядалися вченими. Визначаються недостатньо досліджені питання і наводяться причини, які зумовили їх недостатню розробленість.

У другому розділі подається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій щодо проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей і гіпотез, нових методик, оригінальних підходів до вивчення проблеми. Важливим є висловлення власної думки щодо перспектив розвитку проблеми.

У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції дослідника.

Тема реферату видається науковим керівником. Обсяг розширеного реферату становить 15-20 сторінок тексту набраного на комп’ютері. Титульний лист реферату оформляється за єдиною формою, яка представлена в додатку. Кількість додатків не обмежується і в об’ємі реферату не враховується.

При написанні тексту необхідно залишати поля наступних розмірів: зліва – 30 мм; справа – 15 мм; зверху і знизу − по 20 мм.

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною. Номер проставляється арабськими цифрами вгорі справа. Титульний лист має номер 1, який на ньому не ставиться.

Текст повинен бути розподілений на розділи і підрозділи (заголовки 1-го і 2-го рівнів), у разі потреби − на пункти і підпункти (заголовки 3-го і 4-го рівнів). Заголовки повинні бути сформульовані стисло.

Всі заголовки нумеруються ієрархічно. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, після кожної групи цифр ставиться крапка. В кінці заголовка крапка не ставиться. Такі розділи, як “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ”, не нумеруються.

Заголовки одного рівня оформляються однаково по всьому тексту. Кожен розділ (заголовок 1-го рівня) слід починати з нової сторінки. Заголовок 1-го рівня слід розташовувати в середині рядка і набирати прописними буквами. Заголовки 2-го рівня і нижче слід починати з абзацного відступу і друкувати з прописної букви. Перенесення в заголовках не допускаються. Підкреслення заголовків не допускається. Після будь-якого заголовка повинен слідувати текст, а не рисунок, формула, таблиця або нова сторінка.

При комп’ютерному наборі основний текст слід набирати шрифтом Тіmes New Roman звичайного зображення, розмір шрифту 14 пунктів, міжрядковий інтервал − полуторний. Відступ першої строки (абзац) – 1,25 см. Загальне форматування – по ширині. Заголовки 1-го і 2-го рівнів слід набирати напівжирним зображенням, заголовки 3-го і 4-го рівнів − звичайним. Назви рисунків і таблиць також набирають 14 шрифтом напівжирного зображення.

Всі рисунки, таблиці, формули нумеруються. Нумерація рисунків, таблиць і формул може бути або наскрізною по всьому тексту (наприклад: Таблиця 7, Рис. 2), або співвідноситися з нумерацією розділів (наприклад: Таблиця 1.7 − тобто таблиця 7 в розділі 1; Рис. 2.5 − тобто рисунок 5 в розділі 2). Номер формули розташовується праворуч від неї в дужках.

Кожен рисунок повинен мати підпис, що складається із слова “Рис.”, номера рисунку з крапкою і текстової частини (назви). Підпис розташовується під малюнком по центру.

Над таблицею справа ставиться слово “Таблиця” з її порядковим номером, потім (на наступному рядку по центру) − назва таблиці. Крапка після текстової частини не ставиться.

Всі назви повинні розташовуватися без відриву від відповідного об’єкта.

Якщо рисунок або таблиця продовжується на декількох сторінках, кожна частина, починаючи з другої, забезпечується назвою вигляду “Таблиця 1.2. Продовження”. Останню частину рекомендується позначати словом “Закінчення” (замість “Продовження”).

Шапку таблиць потрібно або повторювати на кожній сторінці повністю, або замінювати нумерацією колонок. У останньому випадку колонки нумеруються безпосередньо під шапкою на першій сторінці (частині) таблиці.

На кожен рисунок, таблицю і додаток в тексті повинно бути посилання в дужках, наприклад: (рис. 3.4). Посилання на формули даються при необхідності, номер формули поміщається в дужки, наприклад: “Y з формули (3)”.

У розділі “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” перераховуються всі джерела, які використовувалися при написанні тексту. Особливу цінність становлять роботи останнього року. Також у списку джерел зазначаються використані електронні документи в Internet.

У додатках наводяться таблиці, діаграми, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи. Додаткам присвоюються номери або букви, наприклад: “Додаток 1” або “Додаток А”. На наступному рядку при необхідності поміщається назва додатку, який оформляється як заголовок 1-го рівня без нумерації. У розділі “ЗМІСТ” назви додатків, як правило, не поміщають.

Виклад матеріалу в рефераті має бути стислим. Доцільно використовувати синтаксичні конструкції, властиві мові наукових документів, уникати складних граматичних зворотів.

При позитивній оцінці роботи студент допускається до захисту, інакше матеріал повертається на доопрацювання.

Захист реферату може відбуватися на практичному занятті або на спеціально виділеному індивідуальному занятті (консультації). Для захисту готується короткий (3-5 хв.) виклад основних положень реферату та власних висновків. Студент також має відповісти на запитання викладача і студентів.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (реферат) з дисципліни “Основи екології” оцінюється максимально в 10 балів.

Критеріями оцінки підготовленого реферату є: вміння автора правильно скласти план і висвітлити всі його питання; наукова спрямованість реферату, його об’єктивність; зв’язок з життям; наявність достовірної аргументації; самостійність мислення, творчий характер дослідження, конкретність, логічна послідовність у викладі матеріалу; критичний підхід при опрацюванні літератури; вміння донести до слухачів все, що викладено в рефераті.

Критерії оцінювання реферату:

Оцінка в балах	Критерії оцінювання
9-10	Повне виконання всіх вимог щодо написання і оформлення роботи, повні та вичерпні відповіді студента на запитання і зауваження, демонстрація високого рівня теоретичної і наукової підготовки автора роботи.
7-8	Наявність несуттєвих помилок в оформленні роботи, у виступі та відповідях студента, що не впливають на загальну суть наукової роботи.
5-6	Доповідачем допущені помилки як у науковій роботі так і у представленій доповіді, однак їх рівень суттєво не впливає та не спотворює представлені положення на захисті.
3-4	Наявні суттєві недоліки у навчально-науковій роботі, відсутність прикладів і достатньої аргументованості у відповідях автора.
1-2	Робота за багатьма параметрами не відповідає вимогам щодо її рівня виконання чи оформлення, а її автор не володіє фактичним матеріалом і має низький рівень теоретичної підготовки.
0	Навчально-наукова робота не виконана.

Бали, отримані студентом за виконання індивідуальної науково-дослідної роботи включаються в загальну кількість балів, які може отримати студент в системі поточного і модульного контролю.