- •Соціальна статистика Підручник
- •Isbn 966-574-307-*
- •4.1. Сім'я та домогосподарство у структурі суспільства
- •5.2. Система показників політичного і громадського життя
- •Результати виборів 29 березня 1998 року за партійними списками
- •Поділ домашніх господарств за розміром житлової площі на одну особу та за типом житла (у % до загальної кількість домогосподарств)
- •Поділ домогосподарств україни за складом та кількістю кімнат, що їх вони займають1 (у % від загальної кількості домогосподарств
- •8.1. Джерела інформації й основні поняття статистики зайнятості населення
- •8.2. Показники економічної активності, зайнятості і безробіття
- •Економічна активність населення україни у 1999 році1
- •Групування регіонів україни за рівнем безробіття в 1999 році' (% до кількості економічно активного населення віком 15—70 років)
- •Розподіл безробітного населення за тривалістю незайнятості та пошуку роботи в 1999 році
- •9.1. Здоров'я населення
- •Кількість зареєстрованих злочинів за окремими видами (тисяч)
- •Раціональні норми і фактичне споживання продуктів харчування у домогосподарствах україни у 1999 році
- •12.3. Показники споживання
- •Структура сукупних витрат домогосподарств україни у 1999 році1
- •Структура сукупних витрат домогосподарств україни із різними середньодушовими сукупними витратами у 1999 році1
- •14.1. Соціальний час
- •15.1. Методологічні підходи до вивчення громадської думки
- •15.3. Узагальнюючі показники аналізу громадської думки
- •Розподіл відповідей на запитання «як ви оцінюєте характер змін рівня життя, що відбулися у вашому житті за останній рік?»
- •Проект стандартної статистичної класифікації екологічної якості прісної води (Європейська Економічна Комісія)
- •Б) у повітрі населених пунктів
- •Міщмальнии набір товарів культурно-побутового та господарського призначення (на одну середньостатистичну сім'ю)
- •Послуги культури
- •А. Вихідні дані для обчислення індексів
8.2. Показники економічної активності, зайнятості і безробіття
Ситуація на ринку праці оцінюється за допомогою абсолютних показників, що вимірюються чисельністю різних категорій учасників ринку, і за допомогою відносних показників, що визначаються як питомі ваги окремих категорій робочої сили у певній чисельності населення. Відносні показники дають можливість виконувати порівняльний аналіз і вивчати розвиток процесів на ринку праці в динаміці.
114
Показники економічної активності населення України в 1999 році, здобуті в результаті вибіркових обстежень, наведено в табл. 8.1.
Таблищ 8.1
Економічна активність населення україни у 1999 році1
Характеристика населення |
У середньому зарік |
Березень |
Червень |
Вересень |
Грудень |
Економічно активне населення у віці 15—70 років, тис. осіб |
22 747,0 |
22 570,5 |
22 729,5 |
23 002,6 |
22 685,4 |
У тому числі: зайняте безробітне |
20 148,2 2698,8 |
19415,8 3154,7 |
20 240,2 2489,3 |
20 661,0 2341,6 |
19 875,9 2809,5 |
Працездатного віку |
21 219,8 |
21 109,4 |
21 143,3 |
21 320,5 |
21 305,8 |
Старше за працездатний вік |
1527,2 |
1461,1 |
1586,2 |
1682,1 |
1379,6 |
Економічно неактивне населення у віці 15—70 років, тис. осіб |
13 782,7 |
13 959,2 |
13 800,2 |
13 527,1 |
13 844,3 |
Рівень економічної активності, у % |
62,3 |
61,8 |
62,2 |
63,0 |
62,1 |
Рівень зайнятості |
54,9 |
53,2 |
55,4 |
56,6 |
54,4 |
Рівень безробіття |
11,9 |
14,0 |
11,0 |
10,2 |
12,4 |
Економічна активність населення характеризується рівнем економічної активності (Кеа), що визначається як відношення чисельності економічно активного населення (Sea) до чисельності всього населення (S). У певних цілях аналогічний показник може бути розрахований не до всього населення, а до населення у віці економічної активності (Sl5_70). У останньому випадку він характеризує рівень економічної активності робочої сили.
" -' .. S., ... .. S.
-•100.
-"і 5-70
115
1 Економічна активність населення України у 1999 році: Стат. збірник. — К.: Держ-комстат України, 2000.
8*1-344
Зайнятість і безробіття населення характеризуються чисельністю зайнятих і безробітних. Відносними показниками зайнятості і безробіття є рівень зайнятості і рівень безробіття.
Рівень зайнятості економічно активного населення К3 визначається як відношення чисельності зайнятого населення S3 до чисельності економічно активного населення 5^:
К =-^--100.
Рівень безробіття економічно активного населення Кб визначається відношенням чисельності безробітних S6 до чисельності економічно активного населення S :
100.
к -6 ~
На практиці застосовується ще один показник рівня безробіття — рівень зареєстрованого безробіття. В Україні він розраховується як відношення кількості безробітних громадян, що перебувають на обліку на початок відповідного року в державній службі зайнятості, до чисельності працездатного населення у працездатному віці.
Адитивний зв'язок між чисельністю економічно активного населення і чисельностями зайнятого та безробітного населення дає можливість побудувати модель динаміки економічно активного населення, яку можна використати для обчислення будь-якого показника, що входить до її складу за відомих інших показників:
де Теа, Т3,Т6 — темпи зростання, відповідно економічно активного, зайнятого і безробітного населення; К3 , К* — рівень відповідно зайнятості та безробіття в базисному періоді.
Цю саму модель можна застосувати для оцінювання абсолютних змін рівнів зайнятості (безробіття):
абсолютна зміна рівня зайнятості (безробіття), в
116
де АК3о,АКбо пунктах.
Для вироблення й здійснення ефективної соціальної політики у сфері зайнятості не достатньо мати загальну інформацію про чисельність і рівні економічно активного населення, зайнятих і безробітних.
З метою всебічного аналізу становища на ринку праці зайнятість вивчається як у цілому за всім населенням, так і за окремими секторами економіки та видами економічної діяльності, статевими та віковими групами, рівнем освіти, соціальним статусом, статусом у зайнятості, професійною приналежністю тощо. Аналіз проводиться по країні в цілому і за регіонами.
Вивчаючи зайнятість за секторами економіки, слід особливо виокремлювати зайнятість у неформальному секторі. У січні 1993 року XV Міжнародна конференція статистиків праці прийняла Резолюцію щодо статистики зайнятості в неформальному секторі. Згідно з цією Резолюцією неформальним сектором вважається сукупність одиниць (суб'єктів) економічної діяльності, які, за визначенням і класифікацією Системи національних рахунків, утворюють частину сектору домашніх господарств. У межах цього сектору неформальний сектор економіки складається:
а) з неформальних підприємств, що не залучають найманої праці,
б) з підприємств неформальних роботодавців. Неформальний сектор економіки характеризується звичайно
низьким рівнем організації, низькою капіталомісткістю, невеликими розмірами. Трудові відносини в таких підприємствах, якщо вони там існують, грунтуються переважно на залученні випадкових працівників, родичів і знайомих, а не на договірних засадах, які надають формальні гарантії захисту зайнятості. Підприємницька діяльність у неформальному секторі здійснюється окремими особами самостійно або за допомогою членів сім'ї, які їм допомагають. Можливе також залучення одного чи кількох оплачуваних працівників. Діяльність підприємств неформального сектору здійснюється, як правило, у статистично не візуальних місцях: невеликих цехах, будинках, на відкритій місцевості. Ці підприємства практично не мають доступу до організованих ринків, кредитних установ, сучасних технологій, професійного навчання та державних служб.
Неформальний сектор визначається незалежно від характеру робочих місць, де відбувається виробнича діяльність, розміру використовуваних основних фондів, тривалості функціонування підприємства, а також від того, чи є для власника підприємства ця діяльність основною або додатковою. Прикладами зайнятості в неформальному секторі є вулична торгівля, пошиття одягу, чищення взуття, окремі види ремонту автомобілів і т. ін.
117
Єдиними джерелами інформації про зайнятість населення в неформальному секторі є обстеження населення з проблем зайнятості. Населення, зайняте в неформальному секторі, складається з усіх осіб, які протягом періоду обстеження були зайняті щонайменше в одній з виробничих одиниць неформального сектору, незалежно від їхнього статусу зайнятості і від того, чи була дана робота для них основною або додатковою.
Без обліку зайнятості в неформальному секторі неможливо дістати повну й об'єктивну інформацію про зайнятість населення та про масштаби безробіття в секторах і галузях економіки
Вивчення зайнятості за видами економічної діяльності ґрунтується на використанні національного статистичного Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД), розробленого на принципах методології стандартних міжнародних класифікацій. Усі види економічної діяльності, відповідно до КВЕД, поділяються на 17 секцій (табл. 8.2), 31 підсекцію, 60 розділів, 222 групи, 503 класи і 727 підкласів.
Таблиця 8.2
СЕКЦІЇ КЛАСИФІКАТОРА ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Назва
Сільське господарство, полювання і лісове господарство
Рибне господарство
Видобувна промисловість
Обробна промисловість
Виробництво електроенергії газу і води
Будівництво
Оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту
Готелі і ресторани Транспорт Фінансова діяльність
Операції з нерухомістю, орендою і послуги юридичним особам
Державне управління
Освіта
118
Закінчення табл. 8.1
Код |
Назва |
N |
Охорона здоров'я і соціальна допомога |
0 |
Колективні, суспільні й особисті послуги |
Р |
Послуги домашньої обслуги |
Q |
Екстериторіальна діяльність |
Поділ економічно активного населення за статусом у зайнятості здійснюється на основі відповідної класифікації. Міжнародна класифікація статусу в зайнятості (МКСЗ-93) визначає такі 6 категорій зайнятого населення:
наймані працівники;
роботодавці;
члени виробничих кооперативів;
особи, які працюють за свій рахунок;
члени сім'ї, які допомагають;
працівники, які не класифікуються за статусом. Найманий працівників — це особа найманої праці, яка уклала
трудовий договір (контракт) із керівником підприємства або усну угоду з окремою особою про умови трудової діяльності і розміри оплати праці.
Роботодавець — особа, яка управляє своїм власним приватним (сімейним) підприємством або працює самостійно, але постійно використовуючи працю найманих робітників.
Член виробничого кооперативу — особа, яка працює на даному підприємстві і є його співвласником.
Особа, яка працює за власний рахунок, — це особа, яка здійснює самостійну діяльність, що приносить дохід, не використовуючи при цьому найманої праці.
Член сім'ї, що допомагає, — це член сім'ї, який працює без оплати на приватному сімейному підприємстві, що ним володіє родич.
Працівник, який не класифікується за статусом, — особа, котра здійснює економічну діяльність, яка не може бути віднесена ні до однієї з категорій статусу в зайнятості.
Склад за професійною приналежністю вивчається поділом економічно активного населення за професіями на підставі Класифікатора професій (КП), розробленого з урахуванням Міжнародної стандартної класифікації занять (МСКЗ-88). В основу роз-
119
робки і створення цих класифікаторів покладено два принципи: вид виконуваної роботи і кваліфікація, яка необхідна для її вико нання. За професійною приналежністю (становищем у занятті) серед економічно активного населення виокремлюють такі осно вні групи: /
законодавці, старші посадові особи і керівники;
спеціалісти-професіонали;
спеціалісти і допоміжний персонал;
конторські службовці;
працівники сфери послуг і торговельних підприємств;
кваліфіковані працівники сільського господарства, рибного господарства і рибної промисловості, родинних професій;
кваліфіковані працівники промисловості та родинних про фесій;
оператори та складальники промислового устаткування і машин;
некваліфіковані працівники;
військові сили.
Статус у зайнятості і становище в занятті визначаються для всього економічно активного населення, тобто як для зайнятого, так і для безробітного. Для безробітних осіб, які раніше мали роботу, статус у зайнятості визначається за їхньою попередньою зайнятістю.
Розглянуті класифікації за видами економічної діяльності, статусом в зайнятості і професійною приналежністю використовують у поєднанні з класифікаціями за статтю, віком, рівнем освіти, місцевістю проживання та ін.
Статистика вивчає зайнятість населення і безробіття як за станом на певний період часу, так і в динаміці, використовуючи при цьому весь арсенал статистичних методів і показників, що характеризують динаміку соціальних явищ.
Динаміка зайнятості з урахуванням впливу різниць у складі й рівні зайнятості населення регіонів оцінюється за допомогою індексів змінного, фіксованого складу і структурних зрушень:
де / — індекс змінного складу, що відбиває зміни середнього рівня зайнятості у звітному періоді порівняно з базисним пері-
120
одом по всій сукупності регіонів за рахунок зміни трьох чинників: рівня зайнятості населення різних вікових груп у регіонах, вікової структури населення регіонів і питомої ваги населення регіонів у загальній чисельності населення країни; Ktj — рівень зайнятості населення /-Ї вікової групи ву-му регіоні; dtj— частка населення /-Ї вікової групи в загальній чисельності населення у'-го регіону; dj — частка населенняу-го регіону в населенні країни; k —
кількість вікових груп; п — кількість регіонів.
Динаміка зайнятості залежно від змін рівнів зайнятості у регіонах оцінюється за допомогою індексу фіксованого складу, а залежно від структурних змін у населенні — за допомогою двох
індексів структурних зрушень: Ісз — за рахунок зміни структури населення усередині регіонів; Ісз — за рахунок зміни часток населення регіонів у загальній чисельності населення країни:
Ic=-
4„=-
j=)
Цей самий метод використовується для аналізу динаміки економічної активності і безробіття населення з урахуванням регіональних розбіжностей.
8.3. СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ БЕЗРОБІТТЯ
Основним джерелом інформації про безробіття є регулярні (із 1999 року — щоквартальні) вибіркові обстеження економічної активності населення. Поточній облік безробітних та осіб, які шукають роботу, ведуть державні служби зайнятості.
Для правильного оцінювання ситуації на ринку праці недостатньо мати інформацію про рівні зайнятості і безробіття, необхідний глибокий аналіз складу безробітних, причин, що впливають на зростання безробіття, тривалість безробіття та пошуку роботи
і т. ін.
121
Статистика вивчає чисельність і структуру осіб, які звернулися до служби зайнятості по допомогу у працевлаштуванні за такими категоріями: особи працездатного віку, не зайняті трудовою діяльністю; учні; пенсіонери; особи працездатного віку, які зайняті трудовою діяльністю, але бажають змінити місце роботи.
Інформація служб зайнятості та матеріали обстеження населення з питань економічної активності дають можливість скласти соціальний портрет безробітного населення: поділ його за статтю, віком, рівнем освіти, причинами звільнення, родинним станом, професіями, спеціальностями тощо. Вивчення якісного складу безробітних необхідне для розроблення ефективної політики зайнятості.
Наприклад, дані, наведені в табл. 8.3, свідчать про те, що основними причинами безробіття в Україні у 1999 році були такі:
а) реорганізація або ліквідація діючих виробництв і пов'язане з цими процесами скорочення штатів (38,8 %);
б) звільнення за власним бажанням (26,2 %), за котрим нерід ко приховуються не лише незадоволеність змістом і умовами праці, її оплатою, а й зміни у виробництві;
в) складності з працевлаштуванням молоді, яка закінчила на вчання в школі, середніх і вищих навчальних закладах (17,5 %).
Залежно від причин виникнення розрізняють такі види безробіття:
• структурне безробіття — зумовлене структурними змі нами в економіці, що ведуть до зміни структури загального попиту на робочу силу. Для структурного безробіття характерна наяв ність безробітних з одночасним існуванням вільних робочих місць (через професійну та регіональну невідповідність безробітних). Зниження цього виду безробіття можливе за рахунок професійної перепідготовки і посилення міграційних процесів;
♦ кон'юнктурне (циклічне) безробіття — спричинене кон'юн ктурними коливаннями в економіці; у періоди спаду активності в економіці воно зростає, у періоди підвищення активності — зни жується;
• класичне безробіття, або безробіття, зумовлене високим рівнем заробітної плати — викликане звільненням частини ро бочої сили без зниження обсягів виробництва з метою підвищен ня заробітної плати робітникам, які залишаються;
* сезонне безробіття — пов'язане із зайнятістю на окремих видах робіт лише в певні періоди часу (наприклад, рослинництво в сільському господарстві, полювання, рибальство);
122
Таблиця 8.3
ПОДІЛ БЕЗРОБІТНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
ЗА ПРИЧИНАМИ НЕЗАЙНЯТОСТІ, СТАТТЮ
ТА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ в 1999 році1
|
Усього |
|
|
Міське |
|
Характеристика населення |
в середньому |
Жінки |
Чоловіки |
насе- |
Сільське цяррприиа |
|
за рік |
|
|
лення |
rldL-Cj ICri tin |
Безробітне населення у віці 15—70 років, тис. осіб |
2698,8 |
1263,3 |
1435,5 |
2302,9 |
395,9 |
Утому числі за причинами незайнятості, у відсотках до підсумку: | |||||
• вивільнене у зв'язку з |
|
|
|
|
|
реорганізацією, ліквідаці- |
|
|
|
|
|
єю, конверсію виробницт- |
|
|
|
|
|
ва, скороченням штатів; |
38,8 |
44,1 |
34,2 |
40,3 |
30,4 |
• звільнене за власним |
26,2 |
22,8 |
29,2 |
26,7 |
23,2 |
бажанням; |
|
|
|
|
|
• демобілізоване з війсь- |
|
|
|
|
|
кової строкової служби; |
3,5 |
0,0 |
6,5 |
2,8 |
7,2 |
• непрацевлаштоване піс- |
|
|
|
|
|
ля закінчення середньої |
|
|
|
|
|
школи, ПТУ та ВУЗу; |
17,5 |
20,7 |
14,6 |
16,5 |
23,2 |
• звільнене за станом здо- |
|
|
|
|
|
ров'я, переходом на інва- |
|
|
|
|
|
лідність; |
1,3 |
0,9 |
1,6 |
1,3 |
1,2 |
• звільнене в зв'язку з за- |
|
|
|
|
|
кінченням строку контра- |
|
|
|
|
|
кту; |
4,6 |
3,8 |
5,3 |
4,4 |
5,6 |
• безробітне з інших при- |
|
|
|
|
|
чини |
8,1 |
7,7 |
8,6 |
8,0 |
9,2 |
технологічне безробіття — наслідок процесів автоматиза ції виробництва і впровадження нових технологій, що дозволя ють зменшити кількість зайнятих у виробництві;
фрикційне безробіття — пов'язане з переходом робітників з однієї роботи на іншу в добровільному порядку або звільненням з ініціативи адміністрації з причин, які не стосуються змін на ви робництві або пошуку роботи вперше. Багато економістів вва жають, що існування певного рівня фрикційного безробіття є не минучим і навіть, якоюсь мірою, бажаним фактом.
Економічна активність населення України у 1999 році: Стат. збірник / Держком-стат України. — К., 2000.
123
Структурні зміни в економіці, за неоднакових можливостей у регіонів щодо надання допомоги населенню у працевлаштуванні, призводять до значної диференціації регіонів за рівнем безробіття. Ступінь цієї диференціації можна оцінити, побудувавши групувальну таблицю. Наприклад, диференціацію регіонів України за рівнем безробіття в 1999 році ілюструє табл. 8.4.
Таблиця 8.4